Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про зміну санкційного механізму та запросила Росію повернутись до роботи в ПАРЄ без обмежень права голосу. Невдовзі українська делегація закликала Верховну Раду розглянути питання про припинення участі України в цій організації.

ІА «Вголос» вирішило запитати в політолога та журналіста Кирила Сазонова, політичного аналітика Ярослава Макітри та політолога Михайла Басараба, чому ПАРЄ ухвалила таке рішення і що воно за собою приведе?

Які санкції були зняті з Росії і які права повернули їхнім делегатам?

Кирило Сазонов:

Насправді Росія не була виключена із ПАРЄ, тому про повернення туди зовсім не йдеться. Російська Федерація була просто позбавлена права голосу під час голосувань. Пізніше Москва із власної волі перестала платити членські внески та взагалі відвідувати засідання. Зараз Росії хочуть повернути право голосу. Пояснення, яке надала Рада Європи, є насправді безглуздим: вони кажуть, що так повернуть право російським громадянам на захист, звертаючись до Європейського суду. Проте у РФ вже давно є рішення Конституційно суду, яке дозволяє Росії не брати до уваги рішення Європейського суду із прав людини.

Ярослав Макітра:

Росія була членом ПАРЄ впродовж всього цього часу, вона просто була позбавлена права голосу, тому зараз просто були створені можливості, щоб РФ знову могла брати участь у голосуванні.  Фактично буде Росія голосувати чи ні, серйозно ні на що не впливає, проте це має певне смислове значення. Це – перший «дзвіночок», який сигналізує про те, що це може бути перша маленька перемога російської дипломатії, що, у свою чергу, свідчить про те, що Європа готова пробачати РФ багато її діянь. Москва доклала великих зусиль, зокрема фінансових, щоб їй повернули право голосувати на засіданнях ПАРЄ для того, аби показати власну силу. Залежно від реакції України та інших країн на цю ситуацію може відбутись певне потепління у відносинах РФ та Європи.

Михайло Басараб:

Це рішення серйозно підважило авторитет Парламентської Асамблеї Ради Європи. Безліч таких дорадчих організацій, які формувались в Європі упродовж ХХ століття, вкрай забюрократизувалися і не мають жодної користі для вирішення проблемних питань на континенті. Особливо ці організації втратили свою доцільність із початком епохи «2014+». Російська агресія проти України сформувала нові глобальні обставини, нові виклики для держав ЄС і НАТО. Як виявилось, європейська спільнота не була готовою до такого повороту подій, і ця надмірна забюрократизованість і ритуалізація політики, велика кількість найрізноманітніших асамблей не виконують своєї ролі, а лише стали додатковим тягарем для швидкого реагування на проблеми. Росія використовує їх як пропагандистські майданчики. Тут я б порівняв ПАРЄ з Євробаченням.

Які причини таких рішень?

Кирило Сазонов:

Я думаю, що справа у банальній європейській бюрократії, яка не бажає втрачати одного із членів ПАРЄ з його внесками, не бажає економити фінанси та втрачати власного впливу і готова махнути рукою на всі європейські цінності. У принципі сьогодні вночі ми побачили, що європейські цінності – це гроші. Те, що наш делегат це все сказав твердо і прямим текстом, це, звісно, було правильно і красиво, але, як ми можемо бачити, на прийняті бюрократами рішення це не вплинуло. Гроші виявились сильнішими. Зараз нам слід перебудувати свою внутрішню політику і ставитись до рекомендацій Європейських структур із розумінням цієї події. Люди за гроші приймають серйозні рішення і про жодні європейські цінності тут навіть не йдеться.

Ярослав Макітра:

Це є ілюстрація реальної готовності країн Європи співпрацювати з Росією, незважаючи ні на що

Це відбулось тому, що попри увагу до питання російської агресії в Україні, РФ залишається досить потужною фінансовою організацією, яка може бути цікавою для країн Європи. Апарат організації ПАРЄ не кожного дня втрачає таких партнерів у фінансовому аспекті, а тут Росія ще й вклала кошти, щоб повернутись, тому це двічі вигідно для Ради Європи. Це є ілюстрація реальної готовності країн Європи співпрацювати з Росією, незважаючи ні на що, адже значна частина європейських еліт не готова втрачати такого партнера. Одним словом, Європа не готова захищати Україну, втрачаючи власні кошти.

Михайло Басараб:

Сказати, що сьогодні у ПАРЄ відбулось якесь диво, не можна. Ми бачили, що впродовж останніх років серед політичного істеблішменту Європи точилися серйозні дискусії щодо необхідності відновлення дружніх відносин із Росією. Бізнес і нічого іншого – такою була основна вимога тих, хто агітував за співпрацю з РФ. Вчорашнє рішення – це лише відображення тенденції, яку ми давно спостерігали в Європі. Це все сформувало атмосферу поступок Росії, тому такі рішення були неминучими. Це не перший і не останній сигнал про великі проблеми у ЄС, адже ставлення до РФ серйозно роз’єднує держави, які є членами Євросоюзу і НАТО. З одного боку це дуже погано, бо це послаблює консолідований тиск на Москву, а з іншого боку це створює нові можливості для України. ЄС не є однорідним у ставленні до України і російсько-української війни. Серед держав НАТО і ЄС є наші союзники, яких з нами поєднують спільні проблеми, ризики та загрози, а значить і однакові перспективи. Ті процеси, що відбуваються в Європі, йдеться не лише про ПАРЄ, це оцінка ситуації в ЄС і НАТО загалом. А вчорашнє голосування показало, наскільки глибокою є прірва між країнами всередині цих організацій.

Чи вплинула ситуація із реваншистами в Україні на це рішення?

Кирило Сазонов:

Я не бачу жодного зв’язку внутрішньої української політики з рішенням повернути право голосу країні-агресору. Боротьба політичних сил, зокрема й реваншистських, в Україні – це наша внутрішня ситуація, а Росія – це сусід-агресор. РФ анексувала Крим, розв’язала війну на Донбасі та збила малазійський боїнг і, незважаючи на це, їй повертають право голосу. Шукати тут причини у внутрішній політиці України немає сенсу. Це виключно європейське рішення.

Ярослав Макітра:

Всі ці рішення були обговорені та підготовані ще за часів президентства Порошенка, це був поступовий процес

Не думаю, що політична ситуація в Україні мала вплив на це рішення. Єдиний невеликий фактор, який міг узятись до уваги, це те, що наш президент мало публічно акцентував на цьому увагу під час зустрічей із главами інших держав. Але всі ці рішення були обговорені та підготовані ще за часів президентства Порошенка, це був поступовий процес. Такі дипломатичні «мікропоразки» тривали упродовж останнього року. Тому всі українські політики, які приписували собі перемоги, коли на РФ накладались різного роду санкції, можуть зараз собі приписати і таку ж поразку. А щодо реваншу, то одним політичним силам вигідно нав’язати думку, що він є можливим, а іншим – вигідно підіграти, мовляв «ми підняли голову, все буде, як ми захочемо». Такі внутрішні речі навряд чи оцінюються у Європі як реванш, вони швидше оцінюються як зміна олігархічних кланів, але це не є зміна нашого зовнішньополітичного курсу чи поступу в питанні війни на Донбасі.

Михайло Басараб:

Навряд чи обрання Зеленського, заяви Портнова чи десять відсотків електорального рейтингу партії Медведчука могли стати причиною для рішення такого ПАРЄ. З іншого боку, у нас новий Президент, відбуваються дочасні вибори до Верховної Ради. Таке собі політичне міжсезоння. Цілком можливо, росіяни і корумповані європейські політики вирішили, що зараз саме час остаточно вирішити російське питання в ПАРЄ. Хоча це лише припущення. Таке рішення готувалося давно.

Якою буде позиція США?

Кирило Сазонов:

Америка завжди ставилась набагато жорсткіше до цих російських «фокусів», ніж Європа. Думаю, що позиція Вашингтону буде різко негативною. Скільки б Україну не вважали малозначущою державою і нам про це не казали, ми вже давно окремо будуємо стосунки із ЄС та окремо із США. Тому найлогічніше нам буде відштовхуватись від цього, а підтримка по лінії «Вашингтон-Варшава-Київ» буде ще більше рости.

Ярослав Макітра:

У США зовсім окрема історія, ми побачимо, чим закінчиться зустріч Зеленського із Трампом. Я не думаю, що Вашингтон буде дуже засуджувати це повернення прав Росії у ПАРЄ, це питання більше «розкручується» у нас. Росія є членом ООН та Радбезу ООН, вона має декілька міжнародних трибуналів і звинувачень, але при тому всі країни готові вести з нею діалог. Тому цей маленький нюанс, є РФ у ПАРЄ чи нема, зовсім не грає ролі у світовій політиці. Росія входить у різні інституції, її визнають як державу і з нею ведуть переговори. Я погоджуюсь, що є загроза того, що ці події можуть вплинути на санкції в майбутньому, але це ще не факт. Це рішення є важливим для України і для Росії, яка показала свою перемогу, а інші великі держави не дуже звертають на це увагу.

Михайло Басараб:

Я не думаю, що Сполучені Штати будуть якось карати Раду Європи чи навіть виступати з публічним засудженням ПАРЄ. Нам не потрібно дивуватись чи нарікати на Вашингтон, якщо жодної реакції на це рішення не буде взагалі. Для нас значно більше значення має продовження політики підтримки України в оборонній сфері та політики, спрямованої на посилення присутності США в Центральній Європі. Це є набагато важливішим, потрібнішим і вигіднішим для України.

Як на це мала б відреагувати Україна?

Кирило Сазонов:

Звичайно, з емоційного погляду хочеться гучно «грюкнути дверима» і закликати політиків вийти із ПАРЄ, оскільки жодних європейських цінностей, як виявилось, немає. Проте мені здається, що це зовсім не той випадок, коли потрібно керуватись емоціями. Нам слід «зціпити зуби» і використовувати навіть цей важіль, цю організацію на користь України, хоча б мінімально. Незважаючи на те, що ПАРЄ показала себе з такого негативного боку. Все-таки дипломатія і тим більше міжнародна політика – це не ті галузі, де варто керуватись емоціями, і нам потрібно отримувати максимальну користь із того, що у нас є.

Ярослав Макітра:

Якщо вже ми зайняли таку позицію і для нас було дуже принциповим питання участі Росії у голосуванні Парламентської Асамблеї Ради Європи (навіть не брати участь у засіданнях, бо РФ мала таке право), то було б логічно, якби Україна припинила членство у ПАРЄ або як мінімум голосування та припинила виплачувати членські внески. Це, звісно, публічні та демонстративні речі, але вони б були послідовними. Це важливо навіть на тлі того, що зараз відбувається у Грузії, коли схоже поетапне потепління у відносинах із Москвою призвело до загострення на межі громадянського конфлікту.

Михайло Басараб:

Будь-яка держава, яка себе поважає, повинна вчинити так само, як вчинила Україна

Я вважаю правильним кроком те, що українська делегація заявила про припинення її роботи в ПАРЄ. Це – демарш щодо рішення Ради Європи стосовно Росії і це абсолютно правильно. Я вважаю, що треба продовжувати і, окрім власного припинення роботи України в ПАРЄ, ми повинні закликати наших союзників, які вчора голосували «проти», зробити те саме. Це стосується балтійських держав, Польщі, Грузії, Швеції, Британії… Ці країни повинні вийти з ПАРЄ доти, доки Росія, держава-порушник міжнародного права, буде членом цієї організації. Неприпустимо перебувати в одному товаристві з державою, яка масштабно і послідовно порушує міжнародне право і на своїй території, і на території інших держав. Не можна толерувати дії такої країни в товаристві демократичних, цивілізованих і розвинених країн, тому будь-яка держава, яка себе поважає, повинна вчинити так само, як учинила Україна.

Як події розгортатимуться далі?

Кирило Сазонов:

Я думаю, що відносини між Україною та Америкою будуть лише укріплюватись, це в інтересах обох країн. США зараз шукають собі хороших партнерів із Східної Європи, прикладом тут може служити Польща, проте, думаю, що черга України теж скоро настане. Наші відносини із ЄС будуть такими, як і були. У ЄС зараз дуже потужна внутрішня криза після Brexit та проходження великої кількості євроскептиків до Європарламенту, тому, думаю, їм зараз просто не до нас. За великим рахунком, Україні завжди треба розраховувати на свої власні сили.

Ярослав Макітра:

Насправді тут дуже складно щось прогнозувати. Зараз все одно є певні сили на Заході (в Америці їх значно менше), які лобіюватимуть партнерські стосунки з Росією. Ці сили тиснутимуть на власні уряди для того, щоб якщо не запроваджувати тісну співпрацю із РФ, то хоча б послабити санкції, які були накладені. Європейський Союз не зацікавлений у відновленні територіальної цілісності України, їх цікавить, щоб усе як мінімум було, як і є зараз із усіма замороженими конфліктами. Європа зацікавлена, щоб Київ погодився із станом речей і не перешкоджав їхнім відносинам із Росією. Наскільки Україна буде радикальною, буде створювати ці проблеми співпраці, нагадуючи про війну і все інше, настільки і будуть можливі нові санкції проти РФ та вирішення ситуації на нашу користь.