Нещодавно Юрій Луценко заявив, що остаточно завершує свою політичну кар’єру. Екснардеп, який пізніше був Міністром внутрішніх справ, а протягом останніх двох років обіймав посаду Генерального прокурора України, вирішив, що вже досить і зробив відповідну заяву, перебуваючи у Лондоні. У біографії Луценка вже були періоди, коли він не потрапляв до парламенту, нібито залишався поза політикою, проте все одно повертався і майже ніколи не виходив із фокусу ЗМІ.

Крім того, трішки раніше Спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер заявив, що саме дії Луценка і його причетність до скандалу із нібито втручанням України у вибори в США стали ключовими у погіршенні ставлення Дональда Трампа до нашої держави.

Чи це рішення Луценка буде остаточним, як вплинули слова Волкера на цю ситуацію і як дії тодішнього Генпрокурора оцінив Дональд Трамп? Про це для ІА «Вголос» розповіли політтехнолог Олександр Антонюк, Директор центру суспільно-інформаційних технологій і політолог Валерій Димов та політичний експерт Олександр Мусієнко.

Юрій Луценко остаточно пішов із політики?

Олександр Антонюк:

У  Луценка немає жодного політичного майбутнього

У  Юрія Луценка немає жодного політичного майбутнього. Людина в політиці досягнула свого максимуму, враховуючи його вік і досвід. Він себе проявив по декількох епізодах, починаючи із посади народного депутата, потім був міністром внутрішніх справ, а на завершення ще й обіймав посаду генерального прокурора України. Як то кажуть, «рахунок на табло». При всій повазі до нього як до харизматичного політика і освіченої інтелектуальної людини, результат роботи Луценка не додав політичним командам тих балів, які могли б їм допомогти далі здійснювати свою владу. Суспільство явно було незадоволене, хоча Юрій мав усі можливості бути серйозним політичним гравцем: у нього є талант, необхідні знання і освіта.

Коли Юрій Віталійович був на посаді Генерального прокурора, я постійно через медіа йому нагадував, що він зайняв таку посаду через те, що Верховна Рада прийняла тоді, як на мене, нікчемний і найганебніший закон. Саме цей закон заклав початок руйнування інституту Генерального прокурора і дав можливість Луценку зайняти посаду без відповідної освіти і компетенції. Я також хочу нагадати, що з трибуни Верховної Ради він обіцяв, що якщо не розпочне і не доведе до логічного завершення реформу Генеральної прокуратури, якщо він не доведе до судових вироків справи Небесної Сотні, він піде не те що із Генпрокуратури, а з політики взагалі. Мені здається, що він якраз дотримав своє слово.

Якщо говорити про політичні можливості Луценка, то давайте змоделюємо ситуацію: він балотується, наприклад, на народного депутата. Він зустрічається із виборцями і що він може їм донести чи пообіцяти? Він був у владі.

Валерій Димов:

Луценко буде токсичним для усіх політичних сил

В теорії можливо все. Ми вже говорили про пана Луценка, коли він поїхав до Лондона вчити англійську мову, сподіваючись, що він буде свідчити у суді чи в конгресі. Тоді він намагався таким чином привернути до себе увагу і бути у фокусі ЗМІ. Той факт, що його дружина склала мандат, а вона очолювала фракцію, і сам Луценко, який зараз є «на слуху» із негативного боку, теж може свідчити про те, що таким чином знову привертається увага суспільства.

На посаді генпрокурора Юрій більше займався політикою, ніж розслідував різні справи. Нам не було сказано напряму, але все ж дали зрозуміти, що він також намагався вплинути на взаємини США і України. Все це та інші інформаційні приводи, в принципі, дають відповідь на ваше запитання.

Якщо говорити про політичні сили, які заявляють, що вони є новою якістю («Слуга народу» та інші нові партії), то вони навряд чи захочуть утворювати союзи із тими політиками, які є з минулого. Луценко просто не включиться у їхні розклади. А всі інші політичні сили дуже добре знають бекґраунд Луценка. Він був у партії «Наша Україна», потім очолював «Народну самооборону», яка пізніше у повному складі перебігла до Януковича і таке інше. Іншими словами, для них він теж буде токсичним. Йому зараз буде важко віднайти себе.

Але знаючи минуле пана Луценка, я думаю, що він буде робити спроби повернутись. Мені здається, що вони будуть невдалими, але ймовірність того, що Юрій Луценко буде в політиці, не нульова. Спроби будуть і ми за ними будемо спостерігати в інформаційному просторі.

Олександр Мусієнко:

Треба визнати, що Луценко досвідчений і професійний політик. Він побував в українській політиці у різних іпостасях і на різних посадах. Він був і в уряді, і в парламенті, і в різних партіях. Політичний досвід у нього дійсно є. Але те, що він зараз заявив про вихід із політики, я думаю, що це відповідає дійсності. Зараз є проблеми зі здоров’ям Ірини Луценко і пан Луценко зараз не долучився до жодних політичних проектів і таке інше. Він, фактично, залишився поза усіма партіями і не бере активної участі у політичному житті, тому я думаю, що це правда. Він зараз може зайнятись наданням консультаційних послуг, можливо напише книжку чи щось подібне.

Проте не можна на 100% виключати ймовірності, що через 2-3 роки щось не зміниться і пан Луценко не передумає. У його біографії були різні ситуації і часи, він опинявся поза парламентом, але створював якісь проекти на кшталт «Народної самооборони» і таке інше. Тому не можна таке стверджувати напевне, але зараз у політичному житті, тим більше за сучасної влади, я його не бачу.

Чи вплинула заява Курта Волкера на рішення Луценка про закінчення політичної кар’єри?

Олександр Антонюк:

Завершити кар’єру Юрія Віталійовича змусили ті фактори, які я назвав вище. Повірте, що Трамп чи Волкер можуть негативно ставитися до Медведчука, але, тим не менш, Віктор Медведчук продовжує займатися політикою, на жаль. Луценко ж своїми необдуманими заявами, а може навпаки, провокативними, не додав рейтингу ні чинному президенту, ні минулому. Трамп теж людина зі своїми амбіціями, а тут в Україні, незрозумілі йому люди роблять на нього якісь «наїзди».

Валерій Димов:

Заява Волкера могла стати тією останньою краплею, яка розлила весь бокал

Я думаю, що не сама заява пана  Волкера, не свідчення Йовановіч, не слова посла та жоден інший скандал не були самі по собі головною причиною такого рішення. А от їх сукупність могла вплинути на те, що я назвав словом «токсичність». Будь-яким політичним силам тепер буде складно брати  Луценка у свою команду. Ця заява Волкера могла стати тією останньою краплею, яка розлила весь бокал. Тепер він може намагатись використовувати свій досвід і зв’язки у політиці, але, як я вже казав, дуже низька ймовірність, що щось із того вийде.

Олександр Мусієнко:

Я не думаю, що вплинули саме слова Волкера, але я взагалі не сприймаю, коли прокурори намагаються займатися зовнішньою політикою і відігравати якусь роль чи то в стосунках із Сполученими Штатами, чи то з будь-якою іншою державою. Мені здається, що роль Генерального прокурора має полягати у зовсім іншому, він же не Міністр закордонних справ. Він не може вести якісь перемовини на міждержавному рівні. Сам факт, що Юрій Луценко намагався певним чином «підігріти» цю ситуацію, а це стосується можливого втручання в американські вибори, є неприпустимим. Це все говорить про неповноцінний розвиток державних інституцій в Україні. Замість того, щоб займатись своїми чітко визначеними обов’язками і повноваженнями, у нас політики роблять, хто що хоче.

Чи вплинула ця нова хвиля звинувачень на ставлення Дональда Трампа до України?

Олександр Антонюк:

Дональд Трамп керується особистостями і персональними рисами людей, але роль інституцій у США дещо по-іншому вибудовуються, ніж в Україні. Особисте відношення Трампа до тієї чи іншої групи осіб точно не буде формувати відношення США  до України. Міждержавні позиції формуються з огляду на державні інтереси – економічні, безпекові, тощо. Особистий скептицизм може вплинути на рівні «я буду зустрічатись з цією групою політиків, або представником президента чи не буду». Я не думаю, що Трамп змінить своє ставлення до України через це. Політичні та кабінетні інтриги – так, а міждержавні – точно ні. Ці звинувачення не додадуть нам балів, але і не віднімуть їх.

Валерій Димов:

Трамп навіть не знає, як пишеться прізвище «Луценко»

Я думаю, що Трамп, який плутає українського і російського президентів  і Трамп, який навряд чи покаже на карті світу Крим, навіть не знає, як пишеться прізвище «Луценко». Президент Сполучених Штатів – це зовсім інше питання. Думаю, що його скепсис по відношенню до України, або українського політичного істеблішменту має зовсім інші причини. Це психологічні, економічні і соціокультурні складові того, що ми називаємо феноменом Трампа. У нього є своє бачення світу і воно не передбачає якогось конкретного ставлення до України крізь призму Луценка.

Важливішим є питання ставлення Дональда Трампа до міжнародної політики, його екстравагантність і його намагання подружитись із Путіним. Йому це потрібно для того, аби вирішувати питання, які є більш суттєвими, ніж війна на сході України і анексія Криму. Я маю на увазі той же Китай чи Іран, де треба голос Росії.

Коротше кажучи, мені слова «Трамп» і «Луценко» важко зв’язати в один причинно-наслідковий ланцюжок, бо там, де ми говоримо про президента США, немає місця Юрію Луценку.

Олександр Мусієнко:     

Я думаю, що на позицію Трампа вже вплинули, адже ми вже бачимо, що його ставлення до України стало більш холодним. Разом із цим у США дуже непогано працюють ті ж інституції (чого немає в нас) і дві палати Конгресу, які підтримують Україну. Звичайно, що цей скандал, який відбувався (то зустрічі з Джуліані, то незрозумілі рухи, хтось комусь передає якусь інформацію і таке інше), не дуже добре відображається на іміджі нашої держави. Такі речі завжди мають певні негативні наслідки. Зараз важливо їх мінімізувати, погасити і в жодному разі не розвивати ці питання. Виборча кампанія у США вийшла на пряму дистанцію і нам важливо зайняти максимально нейтральну позицію, хто би що не говорив. Ми не знаємо, хто стане президентом Штатів, але нам із ним у будь-якому випадку потрібно буде співпрацювати. Нам треба вже навчитись на помилках Луценка і всіх інших, не встрявати у внутрішні справи Америки, не передавати жодних компроматів і тому подібного і максимально абстрагуватись від цього всього.

Роман Гурський, ІА «Вголос».