За його словами, депутати будуть розглядати по 7-10 законопроєктів на кожному засіданні. З одного боку, суспільство схвалює такі слова, оскільки це швидкий шлях до реформ, яких всі так чекають. З іншого боку, є загроза того, що від таких «космічних» темпів може страждати якість роботи Уряду.

То чи справляться депутати із таким викликом, чому і хто обрав такий темп та чи не знизиться якість законопроєктів? Про це ІА «Вголос» запитало у політолога Володимира Волі, політичного експерта Дениса Богуша, міжнародного експерта Юрія Олійника та керівника політичних програм Інституту майбутнього Юрія Романенка.

Чи справляться депутати із такою кількістю законопроєктів? Як швидко вони втомляться тримати такий високий темп?

Володимир Воля:

У мене таке враження, що нові депутати втомилися ще до першого засідання, яке відбулось 29 серпня. Для багатьох нардепів, особливо тих, які не мали справи із роботою в менеджменті та адміністративних або державних установах чи органах місцевого самоврядування, це нова, складна, але дуже рутинна і втомлива робота. Тому я не виключаю, що частина депутатів вже психологічно втомилася від того, чим їм довелось займатися напередодні сесії на навчанні, яке для них проводили, а пізніше – вже на самому засіданні. Я думаю, що такий режим у перші дні багато в чому з психологічного погляду є демотивуючим для діяльності самих депутатів, що може мати негативний вплив на якість законодавчої діяльності як конкретних депутатів, так і Парламенту загалом.

Денис Богуш:

Вони не можуть втомитися тому, що самі ж депутати не читають цих законопроєктів. Більшість депутатів просто сидить і натискає на клавіші. У Парламенті є група парламентарів, які розробляють ці законопроєкти і вичитують їх. Ці люди часто порушують Регламент і не думають про якість. Те, що вони зараз наприймають, можливо, нам потім доведеться роками «розгрібати».

Юрій Олійник:

Функції Верховної Ради – це не лише розглядати законопроєкти. Депутати мають їх писати, вносити поправки і ще багато всього. Як я розумію, в Трускавці їх навчали, що не треба «заспамлювати» роботу промовами і правками, але для чого нам тоді Верховна Рада?Хай тоді буде Офіс президента, який штампуватиме закони, а Рада хай просто їх затверджує.

Якщо вже є така однопартійна коаліція, то мусить бути кропітка робота. Треба не лише розглядати, а вносити зміни, шукати «підводні камені» і працювати над законами.

Скільки законів таким чином може ухвалити Верховна Рада за каденцію?

Володимир Воля:

Будь-яка сфера діяльності має свої особливості і характеристики компетентності. Робота над законами повинна найперше бути компетентною. Зважаючи на те, що компетентність загальної роботи прямо залежить від компетентності людей, які виконують роботу, закони – це процес не просто правовий, а політико-правовий. Тому тут важлива процедура і Регламент. Від Стефанчука пролунала заява, що необхідно розробити новий Регламент. Так, можливо, в деяких частинах Регламент потребує вдосконалення, але у мене є такі підозри, що вони хочуть зробити все для того, щоб спростити саму процедуру ухвалення самих законів та їх погодження для того, щоб різні чинники менше впливали на роботу і не заважали приймати ті закони, які вони вважають правильними через своє політичне, суб’єктивне і часто доволі некомпетентне бачення.

Я вважаю, що просування у реформах все ж таки буде, проте є загрози, що зараз ця влада прагне робити все для мінімізації ризиків для себе. Ми бачимо, що вони намагаються знизити свою залежність від інших фракцій у прийнятті законів.

Денис Богуш:

У нас є три установи, які можуть пропонувати нові законопроєкти: Верховна Рада, Кабмін і сам президент. Вони можуть подавати величезну кількість законопроєктів і для цього є Апарат Верховної Ради: аналітичні відділи, різного роду комітети та комісії, які це все розглядають. Якщо дотримуватись процедури, то всю цю кількість законопроєктів треба «розігнати» впродовж 1-2 місяців. А  оскільки зараз ці законопроєкти нічого не пройшли і прийшли на розгляд ВР реально «сирими», то так можна тільки наробити біди. Все, що вони зараз роблять, – це законодавчий хаос. Кожен закон, який приймається, а особливо, якщо він несе зміни у Конституції України, торкається десяток й сотень інших законів і законопроєктів. Вертикаль влади зараз зламали тим, що зменшили кількість міністерств, а це теж роки вибудовування. Такі речі за два місяці не вдавались ще нікому у світі. Але команда Зеленського про це ще не знає. Повторюється історія із перенесенням Офісу президента. «Ми переносимо Офіс президента до Українського дому…», а коли зрозуміли, що це неможливо, то й відмовились від цієї ідеї. Так само буде з усіма законами. Вони дуже хочуть приймати якісь рішення, кудись поспішають, а куди, ще не знають самі.

Чому був обраний такий темп?               

Я думаю, що цей темп є різновидом популізму. «Слуга народу» так намагається показати, що стара влада нічого не робила, а от «ми зараз задаємо такий темп, насправді можна працювати ефективніше і приймати більше законів».  З одного боку, це може бути проявом некомпетентності тих людей, які керують процесом, адже вони дійсно прийшли із тих сфер, в яких не було таких управлінських особливостей. Це однаково, як відправити фармацевта керувати працівниками дорожньої служби. «Ні в зуб ногою», як то кажуть. Але у кожного є уява про те, що треба робити краще і всі люблять давати поради. В цій ситуації ми маємо історію, де не можна займатись діяльністю, не маючи професійних навичок.

Також це загравання із виборцем заради створення картинки серйозної праці нового Уряду. Я думаю, що це прояв якихось побоювань з приводу майбутнього верхівки команди президента Зеленського. Інакше кажучи, вони перестраховуються на майбутнє, демонструючи, що президент все розпочав, а далі, якщо ця Рада не буде діяти ефективно, то можна буде її звинуватити у всіх бідах. Тому зараз створюється одне із виправдань на майбутнє.

Також можливо, що ця картинка робиться і для заходу, щоб показати, який наш президент і його команда реформатори і так інтенсивно працюють.

Денис Богуш:

Цей темп обирали не депутати, а сам Володимир Зеленський. Усі депутати «Слуги народу» просто натискають на кнопки, вони нічого не вирішують і не читають.

Президент хоче все зробити, як у серіалі «Слуга народу», але зробити кіно і зміни державу – це два зовсім різних завдання. Це робиться взагалі не так швидко, але зараз про це не підозрюють ні самі члени команди Зеленського, ні люди, які за них проголосували. Поки виборці і сама влада зрозуміють, що такі речі робляться довше, теж пройде деякий час. За цей час три гілки влади приймуть цілу купу рішень, а ми просто заручники всієї ситуації.

Юрій Олійник:

Зеленський хоче так показати, як сильно він і його команда відрізняються від попередньої влади. Народ бачить, як депутати голосують, але люди не розуміють, яка робота за цим стоїть. Нам не показують по телевізору засідання комітетів, роботу відповідних груп і багато іншого.

Зеленський і його команда перемогла завдяки «бліцкригам», вони були швидшими, ніж їхні опоненти, і тому вони вважають, що такі речі будуть забезпечувати їм перевагу

Юрій Романенко:

Зеленський і його команда перемогла завдяки «бліцкригам», вони були швидшими, ніж їхні опоненти, і тому вони вважають, що такі речі будуть забезпечувати їм перевагу. Така логіка певною мірою є справедливою, але оскільки вони почали порушувати баланс соціальних відносин, то я вважаю, що вони можуть «наламати дров».

Чи буде страждати якість законопроєктів і законів відповідно?

Володимир Воля:

Високий ступінь та велика інтенсивність навантажень може бути запорукою того, що якість законодавства і тих законів, які будуть ухвалені, буде нижчою, ніж якби ці закони розглядалися без поспіху. Часто такі речі не є необхідними, а інколи й дуже шкодять результату. З боку керівництва фракції «Слуга народу» я бачу виключно дилетантський підхід. Можливо, у баченні того, що таке законодавчий процес і його особливості.

Кількість прийнятих законів, законопроєктів, які розглядаються впродовж коротких проміжків часу, і часу, який депутати проводять у Раді, не є показниками ефективності Верховної Ради. Єдиний важливий показник – це те, що ВР ухвалює закони, які відповідають нагальним потребам державного життя.

Другим показником є якісні закони. Настільки якісні, щоб у них не було якихось двозначностей, щоб потім їх не можна було використати і тлумачити задля виправдовування злочинців. Тому кількість годин, які депутати проводять у сесійній залі і кількість законопроєктів, які розглядаються у певні терміни, не є показниками ефективності законотворчого процесу.

Денис Богуш:

Якість законопроєктів вже страждає. Якщо команда президента так швидко, без відповідної процедури, без правильного аналітичного підтвердження, без розгляду відразу голосують, то про яку якість законів можна говорити?

Якщо міністр освіти пише з граматичними помилками, а на сайті президента таких помилок ще більше, то якою може бути якість цих законів?

Юрій Романенко:

З одного боку, в нашій державі дійсно є багато проблем і це треба терміново змінювати. З іншого – ті зміни, які депутати у цьому «турборежимі» зараз пропонують (зміна податкової політики, фіскальний гніт, контроль держави над усім), наштовхують нас на роздуми, наскільки команда Зеленського зробила висновки із «прольотів» Порошенка і Януковича.

Поки що депутати в ейфорії, і вони думають, що цю ейфорію будуть підтримувати і розділяти люди, бо у них дійсно щось виходить. Проте Рада зараз входить в конфлікт із тими групами суспільства, які їх підтримали. Я маю на увазі, що удар по фізичних особах-підприємцях є недоцільним. Так робив Порошенко і Янукович, через що отримували мільйони людей, які їх щиро ненавиділи.

Роман Гурський, ІА «Вголос»