Новообраний депутат від «Слуги народу» та дипломат Богдан Яременко запропонував карати усіх, хто веде несанкціоновані перемовини з владою держави-агресора. За його словами, такі дії мають каратись кримінальним переслідуванням. Нардеп уже готує необхідний законопроєкт.

Ця ініціатива викликала шквал критики з боку проросійських політиків, котрі, особливо перед виборами, частенько літали у Москву.

Чи потрібно заборонити українським політикам вести неофіційні перемовини від імені держави? Та чому досі такого закону не було? Про це ІА «Вголос» запитало у політтехнолога Ярослава Макітри, директора Інституту моделювання ситуацій Віталія Балу, політолога Андрія Міщенка та військового експерта Олега Жданова.

Карати за несанкціоновані перемовини з агресором потрібно?

Ярослав Макітра:

Контакти з чиновниками держави-агресора та фактичне сприяння капітуляції – це державна зрада. Бо не можна під час зустрічі з ворогом публічно висловлювати позиції, шкідливі для України.

Карати за несанкціоновані перемовини з агресором потрібно. Необхідність такого закону пов’язана з тим, що зараз велика кількість українських політиків, які не мають дозволу від держави, їздить у Росію, веде якісь незрозумілі перемовини. Покарання за незрозумілі мирні перемовини без відома вищого державного керівництва в умовах війни мало бути прописаним у законі ще у 2014 році. Бо якщо людина наділена певними державними функціями, як-от народний депутат, то вона не повинна від імені держави без спеціального на це дозволу домовлятися чи то про капітуляцію, чи про якісь особливі статуси для сепаратистів.

Віталій Бала:

До цієї проблеми потрібно підходити системніше та комплексніше. Потрібно прийняти не лише таку ініціативу, а й закон про антидержавну діяльність. У цьому законі потрібно чітко прописати і про діяльність ЗМІ, котра може шкодити Українській державі.

Такі люди, як члени партії «ОПЗЖ», мають усвідомлювати, що вони будуть покарані за поїздку в Москву та проведення там перемовин з агресором, за організацію телемостів з російськими пропагандистами.

Олег Жданов:

Якщо за перемовини з ворогом в умовах військового часу, що зараз є в Україні, каратимуть, – це буде позитивно для держави. Потрібно карати за перемовини не лише з агресором. Варто ввести відповідальність за ведення перемовин від імені України без права на це. У нас дуже багато політичних діячів, котрі їдуть за кордон і від імені України починають про щось домовлятися. Яскравий приклад тому, коли вже колишні «регіонали» їздили у Польщу та заявляли, що саме українці винні у «Волинській різні». Це – неприпустимо, бо воно шкодить нашим державним інтересам та іміджу держави загалом. Кум Путіна їздить у Страсбург, де про щось там говорять, домовляються від імені держави. Це – фактично антиукраїнська діяльність, якщо МЗС чи президент не дали на це дозвіл.

До чого призведе наявність такого покарання?

Ярослав Макітра:

Наявність такого покарання призведе до того, що ті ж члени «Опозиційної платформи «За життя», котрі перед виборами активно катались у Москву, можуть отримати за це реальне кримінальне покарання. Це певним чином вирівняє ситуацію за умов, коли офіційна державна політика має один вектор, проте окремі політики намагаються цьому суперечити, публічно пропонуючи протилежний.

Якщо це така потрібна ініціатива, чому цього закону й досі не прийняли?

Ярослав Макітра:

 Попередня влада нам говорила, яка вони патріотична і як вони ненавидять кума Путіна, а на практиці нічого не робили, щоб нейтралізувати політичний вплив РФ на Україну

Політика Порошенка дала можливість таким людям, як Медведчук, Рабінович та Бойко, озвучувати ті речі, які, на нашу думку, є неприйнятними для України. Парадокс ситуації полягає і у тому, що багато про що говорить «ОПЗЖ», на жаль, це – повторення тих тез, котрі прописані у Мінських угодах. А Мінські домовленості, які, як розказав в останньому інтерв’ю Петро Порошенко, він особисто писав та зобов’язав Україну їх виконувати. Зараз колишній президент їх перший і критикує. А саме там написано і про регіональну мову, і про особливий статус для Донбасу. У цьому і полягає майстерність політики Порошенка: написати одне, а озвучували соціуму прямо протилежні речі. І якщо нова влада виконає те, що написав Порошенко у Мінських домовленостях, то експрезидент звинуватить Зеленського у державній зраді, а частина суспільства йому ж і повірить. І у цьому нонсенс. Так само із подібними ініціативами: попередня влада нам говорила, яка вони патріотична і як вони ненавидять кума Путіна, а на практиці нічого не робили, щоб нейтралізувати політичний вплив РФ на Україну.

Андрій Міщенко:

Якби експрезидент був зацікавленим у тому, щоб РФ не мала контролю над Україною, подібні закони діяли б ще з 2014 року.

Бо Петро Порошенко абсолютно імітував нібито патріотичну діяльність. Порошенко – це людина, котра імплементувала Медведчука в українську політику та бізнес. Він зробив усе, щоб наш інформаційний простір був повністю підконтрольний Москві. А тому ми бачимо скуповування українських ЗМІ, котрі створили позитивний імідж партії кума Путіна.

Зрештою розмови про подібні законодавчі ініціативи – це не гарантія того, що такий закон ухвалить і нова влада, котра матиме абсолютну більшість у Парламенті.

Яким чином можна карати колаборантів?

Віталій Бала:

Можна карати кримінальною відповідальністю, можна позбавляти громадянства – варіантів безліч.

Андрій Міщенко:

Можна створити своєрідний «список Магніцького», в котрого внести прихильників Путіна в Україні та унеможливити їхній бізнес на території нашої країни.

Кум Путіна – затятий русофіл. Унеможливити вплив Медведчука на Україну можна було давно, прийнявши адекватний закон про люстрацію, а не той, котрий «кастрував» Порошенко. Потрібно прийняти закон, котрим можна було усунути від влади колишніх прислужників маріонеткових урядів. Також можна за співпрацю з агресором позбавляти зрадників громадянства.

 Олег Жданов:

За перемовини з державою-агресором має бути тільки кримінальна відповідальність. Бо діяльність цих політиків може зашкодити нашій обороноздатності чи привести до ескалації конфлікту на Сході.