Кореспонденту Вголосу вдалось поговорити з Катериною про те, хто розганяє донецький Майдан, чи їх захищає влада, і чи є в нього шанси на виживання.

­Про небезпеку участі у мирних акціях протесту в Донецьку.

–         Поки що такого, як в Дніпропетровську, коли до активістів приходять з обшуками, у нас немає. Проте, наприклад 22-го січня вже після акції на честь Дня соборності України напали на активіста Станіслава Федорчука, його батька та ще трьох їхніх друзів близько 10 хлопців та побили їх. Це сталось не на самому місці проведення мітингу, а приблизно в кілометрі від нього.

–         Найперший момент протистояння був 9-го січня. Наша акція була зареєстрована на 18:00, але коли ми на неї прийшли, то побачили, що десь із 17:30 там чергують хлопці, не факт, що повнолітні, ну, скажімо, учні технікумів, і з ними кілька дорослих людей. Хлопці тримали в руках плакати з написами «Ми проти гомосексуалізму» та з колажами, де разом були зображені Тягнибок та Гітлер, а також фото нашого активіста Жені Насадюка в театральних костюмах (Євген грає в донецькому альтернативному театрі «Жуки» та робить власні театральні постановки, – Вголос) з написами «Активісти донецького майдану, ви геї чи не так?». Ми тоді в них питали, хто вони такі, вони відвертались, а старші учасники, напевне, керівники, намагались вирвати з рук фотоапарат, яким я їх знімала. Коли ми написали заяву в міліцію щодо цього випадку, то у правоохоронні органи почали викликати керівників видання, в якому я працюю, розпитувати, який я журналіст та чи маю право займатись журналістською діяльністю.

І тоді з’ясувалось, що учасники цієї акції – це активісти організації «Рада народу», а сам захід в міській раді був зареєстрований як акція проти паління. Чиновники тоді пояснили, що не хотіли робити піар ні «Раді народу», ні донецькому Євромайдану, тому через суд вирішили не забороняти проведення цих акцій.

Про постраждалих під час акцій протесту в Донецьку журналістів.

–         Загалом на донецькому Майдані постраждали близько 10 журналістів: когось штовхали кулаками в спину, когось обкидали яйцями, а комусь пошкодили техніку.

Постраждали навіть представники провладних ЗМІ. Коли до нас перший раз приїхали спортсмени, 19 січня, спочатку вони просто стояли збоку і кричали «Геть, майдан», то потім почали штовхати журналістів, кидатись яйцями, постраждав навіть оператор телеканалу «Донбас», що належить Рінату Ахметову. Журналістам муніципальної газети намагались розбити фотоапарат. Вони писали заяви у міліцію, у відповідь їм видали яскраві жилетки, та й тітушки більше їх не зачіпали: коли на Майдан прийшли псевдо-ультрас ФК «Шахтар», які мали на собі фірмові «рози» з помаранчево-чорною символікою ще навіть із цінниками, і кричали «Геть Майдан», то один одному вони вигукували «Тільки журналістів не чіпайте!».  Після цього тітушки почали приходити на наш Майдан кожного дня. Я підозрюю, що їх нікуди не забирали, а поселили десь у Донецьку. І з того дня протистояння все більше загострювалось.

–         З активістів фізично постраждали семеро людей, одному з них вибили вікна вдома, кілька майданівців затримано. Голові міської «Свободи» міста Шахтарська  підпалили будинок. Під час акції на Майдані зламали мегафон, а державні прапори навіть із задоволенням знищували. Активіста Олега Желнакова 22-го числа облили зеленкою, а 25-го побили. Але порівняно з іншими областями: Дніпропетровською, Запорізькою, у нас просто тиша і спокій. В принципі, своєї мети – зробити так, щоб Майдан у Донецьку не збирався, вони досягнули.  

Про те, що змусило терміново виїхати з Донецька.

–         Коли ми почали виходити на наш Майдан, і почалось вже не стільки політичне протистояння, а кримінальне, всі ми розуміли, що не сьогодні-завтра кожен може дістати по голові. Тому, виходячи, ми були морально підготовлені. Але мене більше турбує не моє особисте здоров’я, а безпека моїх батьків насамперед.

–         Напередодні того, як ми змушені були поїхати, 26-го січня на наш Майдан прийшли люди з битами. Ми про це дізнались заздалегідь і вирішили не робити акцію на Майдані в цей день взагалі. Туди ж, під пам’ятник Шевченку вийшли людей 200-300 з прапорами Партії регіонів, потім ці тітушки з бітами, а ще пізніше – представники різноманітних організацій, які у соцмережах називають себе «На захист ОДА». І тоді вийшло так, що ті тушки з битками побили людей, які приїхали на захист Партії регіонів. А вже наступного дня до нас дійшла інформація, що буде псевдо-штурм облдержадміністрації, що привезли ще більше тітушек, які сидять в самій ОДА та в сусідній будівлі, а ще «Беркут» проводить навчання, як захищати обласну раду. Тоді ж мені подзвонила мама, і повідомила, що до нашого будинку приїхали люди на двох машинах, щось пошукали, і ці машини біля дому чергують. Зовсім не хотілось ні для офіційних структур цапом відбувайлом бути, ні для неофіційних тим більше

Партія регіонів просто не контролює ситуацію.

–         Ситуація у Донецьку дуже цікава. Тому, що організацією цих тітушек займаються не політичні кола партії, а кримінальні. На наші акції приїжджали такі просто «протокольні» обличчя. Спортсмени, які нас підтримували на одній з акцій, потім розповідали: «Цього на зборах бачили, той – наркоман, той – під мєнтами «ходить».

«Ну вы сегодня по бороде и отгребёте!»

–         22-го січня ми тоді проводили свою акцію через дорогу від провладної. Я прийшла,  і чую ззаду міліціонер з оточення каже: «О, смотри, приперлась!». Обертаюсь. Він – знов: «Смотри, какая рожа недовольная». Знов обертаюсь. Він: «Ну вы сегодня по бороде и отгребёте!».  Коли ми почали акцію – тітушки перейшли до нас, частина з них ще «підтягнулась» з бокових вулиць, вони принесли державні прапори та червоно-чорні . Били всіх, без розбору: чи мітингувальник, чи активіст, а потім спалили стяги.

Правоохоронці тоді затримали лише одного тітушку, всі інші почали битись з міліціянтами. Після цього ще один вкрав в активіста державний прапор, його теж затримали, але, пройшовши кілька метрів, відпустили. В результаті їхній напад на нас набув такого розголосу, що це тільки зіграло нам на руку. Після цього мер та губернатор публічно засудили те, що відбулось, і сказали, що міліція має краще пильнувати безпеку журналістів. Саме журналістів. Про активістів взагалі не йшлося. Наступного дня до журналістів приставили по міліціонеру для охорони. А ще наступного дня – викликали до Сергія Богачова, серетаря міської ради, який сказав, що позаяк ніякого відношення до тітушек не має, й безпеку журналістам гарантувати не може. Ввечері того ж дня на звичному місці донецького майдану заздалегідь почали провладну акцію.

Як донеччани ставляться до Майдану.

–         Різниця Донецьку 2013 року від 2004-го в тому, що тепер тут не вірять в Партію регіонів. Навіть якщо йдуть на проплачений мітинг. Ми бачили, як у Києві люди з анти майдану бігали на Майдан – «На нормальних людей посмотреть». Донбас ніби дає мовчазну згоду на те, щоб інша частина розібралась із цим режимом. Тітушки у Донецьку, Дніпропетровську та Запоріжжі і барикади в Одесі – це лише гра для місцевих. Щоб люди подумали, що треба вийти і захищати режим. Здається, люди й не уявляють собі, що може бути якось інакше. Тому вони міркують категоріями «Хай краще так, ніж гірше», бо для них – якщо не Яник, то обов’язково гірше.  

–         Люди не долучаються до економічного бойкоту тому, що вони просто не розуміють, як це працює. Що якщо всі будуть діяти разом, це дійсно може спрацювати.

–         Коли розповідаєш людям про свою думку, вони або кажуть «Ты бездельник, иди работай» або «Ты неуч, иди работай». На жаль, так думає більшість. Особливо за межами Донецьку, в області.

–         Люди досі, ще з помаранчевих часів, думають, що 5 канал бреше і його дивитись не можна. TVI за їхньою думкою – взагалі фашисти. Найпопулярніші канали на Донбасі – Інтер та ТРК Україна. Люди самі себе заганяють в певний інформаційний потік, в якому подають інформацію певним чином.

P.S.

·          В переліку активістів донецького Майдану, які готові мобілізуватись у будь-яку хвилину є лише близько двох сотень людей.  

·          Знімальні групи телеканалу «Юніон», який належить Януковичу-молодшому, вели зйомки на донецькому Майдані тільки в ті дні, коли на акції приходили тітушки.

·           Донецький Майдан скоріше за все перейде на інформаційну роботу – закликатимуть до бойкоту Партії регіонів. За словами активістів, розповідатимуть людям про те, що існують інші магазини, і краще ходити туди.

 

Юлія Сівакова