Звільнення українських полонених в обмін на російських терористів стало довгоочікуваним успіхом президента Зеленського, однак висока ціна свободи українців викликала критику і навіть звинувачення у зраді.

Гордіїв вузол Зеленського

Зеленському вдалося зробити те, чого не зробив Порошенко. Нова влада в особі президента Зеленського зуміла домовитися з президентом Росії Путіним про обмін 35 українців, яких РФ роками не віддавала. Прізвища журналіста Романа Сущенка, режисера Олега Сенцова, який провів у полоні п’ять років, громадських активістів Миколи Карпюка та Володимира Балуха, Олександра Кольченка роками лунали на шпальтах українських мас-медіа, які рясніли прикладами мучеництва українських в’язнів. Але, окрім красивих і співчутливих слів збоку влади, жодного прогресу щодо їх звільнення не проглядалося, тож чимало наших громадян переконалися у нездатності президента Порошенка їх визволити. Проблема також полягала в тому, що РФ хотіла за їх звільнення дорогу ціну – ключових терористів та шпигунів, затриманих українською стороною.

Президент Зеленський вирішив це питання нетрадиційно – розрубав гордіїв вузол, в якому переплелися інтереси міжнародних партнерів України з державними. Зокрема, президент поступився принципами, згідно з якими РФ повинна була відпустити українських моряків за рішенням Морського трибуналу ООН та інтересами Нідерландів у справі боїнга МН-17. Зеленський націлився на результат і за ціною не постояв – Україна в обмін на своїх громадян віддала РФ її найважливіших затриманих, навіть тих, кого просила не віддавати прокуратура Нідерландів.

Як політик, Зеленський заробив безумовний “+” – попередній президент роками обіцяв, а Зеленський прийшов і за пару місяців зробив. Додати до цього скасування депутатської недоторканності – і новий президент має на руках серйозні електоральні козирі, які можна ще дуже довго демонструвати виборцям як приклади успішних досягнень. Однак досягнення сподобалися не всім. В українському інформаційному просторі розгорнулася дискусія між тими, хто наполягав, що виданий Росії бойовик Цемах міг стати ключовим свідком для обвинувачення РФ у міжнародному суді, і тими, хто пропонував подивитися в очі полоненим морякам та їхнім матерям, наголошуючи, що для нас найважливішим є порятунок своїх людей. Дискусія між тими, хто наголошує на звільненні наших хлопців за будь-яку ціну, і тими, хто вважає, що не можна поступитися гідністю, міжнародним іміджем та національними інтересами.

Пересічний український виборець не бачив і не відчував жодної підтримки наших “європейських партнерів та союзників”

У відповідь на закиди про те, що “Україна зрадила Європу”, видавши свідка збиття боїнга, прихильники Зеленського наголошують, що Європа роками нічого не робила для порятунку наших полонених, то чому ми тепер повинні турбуватися про європейські інтереси? Ті ж Нідерланди голосували за повернення РФ до ПАРЄ, а вся Європа роками лише говорила про моральну підтримку України. Пересічний український виборець не бачив і не відчував жодної підтримки наших “європейських партнерів та союзників”, поки українці роками гинули на фронті, то ж чому Україна повинна думати про свідків збиття малайзійського боїнга, якщо на кону свобода українських громадян? Попередня влада занадто багато часу приділяла збереженню гарного іміджу перед Європою, і це ніяк не допомогло звільнити наших хлопців. Зеленський зробив те, про що Порошенко з Європою роками безуспішно говорили, стверджують прихильники Зеленського.

Ми за ціною не постоїмо?

Дехто з представників патріотичних сил та прихильників колишнього президента заявляє, що заради електорального ефекту та тактичного успіху команда Зеленського пішла не неприпустимі поступки й заплатила за звільнення 35 людей найбільшу ціну. Адже Україна віддала росіянам підготовлених бойовиків, шпигунів та терористів, а РФ віддала нам звичайних громадян.

Зокрема, наголошується, що в обмін на хлопця, який поїхав до Білорусі (Павло Гриб), маловідомого режисера Сенцова, кількох громадських активістів, від яких РФ не буде жодної шкоди, ми віддали росіянам диверсантів, які вбивали українців і завтра знову вбиватимуть. Зокрема, Україна віддала полонених офіцерів-громадян РФ, зрадників, які воювали на боці ворога, диверсантів, які підірвали начальника головного відділу контррозвідки Управління Служби безпеки України (Просолова Юлія засуджена до 12 років), російського шпигуна-“крота” Станіслава Єжова, який проник до Кабміну і на посаді заступника керівника Протоколу прем’єр-міністра України зливав інформацію російським спецслужбам.

Ми поміняли реальних ворожих бойовиків на заручників, яких завтра Путін заарештовує ще сотні серед українських заробітчан

Ми поміняли реальних ворожих бойовиків на заручників, яких завтра Путін заарештовує ще сотні серед українських заробітчан чи наших громадян в Криму. Для того, щоб знову шантажувати нас та вимагати відпустити реальних російських військових злочинців. При цьому питання про звільнення бойових українських полонених, таких як севастополець Максим Худан, який здійснював розвідку та бої на ворожій території і який значно небезпечніший для Москви, ні українська влада, ні РФ, досі не вирішили.

Показово, що більшість терористів, яких Україна передала Москві, звільнено на підставі помилування президента Зеленського, що є дуже небезпечним сигналом для військових, які ризикували життям під час затримання бойовиків. Заради захоплення бойовика Цемаха, причетного до збиття малазійського боїнга, СБУ та українські спецпідрозділи проникли на ворожу територію, викрали ворожого командира, провезли через численні блокпости бойовиків, понесли втрати (одного українського військового вбито, а іншому відірвало мінною ногу), а потім українська влада відпускає терориста. Це може сильно деморалізувати українських військових – навіщо ризикувати життям, брати в полон терористів, якщо завтра власна держава їх відпустить на свободу?

Чимало українців вважають цей обмін полоненими перемогою Путіна, а не України і Зеленського. За словами Георгія Туки, Путіну вдалось уникнути виконання вироку Морського трибуналу, не понісши за свої дії жодної відповідальності. Обмінявши моряків, він одним пострілом «вбив двох зайців»: і уникнув покарання за злочин РФ, і «зберіг обличчя» перед своїми виборцями, демонструючи, що не світова спільнота змусила РФ виконати рішення суду, а Україна заплатила за це 35 російськими найманцями. Хоча привітання України лідерами G7 з нагоди звільнення полонених засвідчує, що із західних партнерів чи навіть структур ООН не допоможе Україні звільнити наших громадян, окрім самої України.

Водночас той факт, що під час обміну полоненими Україна віддає РФ українських громадян – завербованих російських шпигунів та диверсантів, а РФ за них віддає багаторічних українських полонених, повністю руйнує кремлівський міф про “громадянський конфлікт” в Україні, до якого Москва нібито не має стосунку. Це мав би врахувати міжнародний суд, який розглядатиме російську агресію проти України.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для “Вголосу”