Існує така цікава теорія про кота Шредінгера, який, перебуваючи в коробці з отрутою, може бути як живим, так і мертвим. Шансів 50 на 50, і тут дев’ять життів ролі вже не відіграють жодної.

В Україні є своя теорія, над якою Інтернетні Демокріти і Сократи ламають голови, й ніби не іронічно в цьому випадку, ламають голови інтелектуально. Фейсбукові письменники, ніби симбіоз бравих Швейків і бидлуватих Дукалісів, намагаються знайти шляхами наївності та дивної дедукції одну відповідь: то святкувати 8 березня чи ні?

Феномен «8 березня Шредінгера» — це наочний приклад існування людей, котрі, у всьому щирому бажанні змінити себе і власне життя, чіпляються за пережитки минулого та продовжують коритися їм. Якби Дарвін жив у наш час, картинка про еволюцією людини знайшла б своє дзеркальне відображення. Адже із таким ж успіхом можна було б знову святкувати дні народження вождів пролетаріату. Тут вже не треба говорити про несправедливість, про гастролерів, які виступають для «великого» Пу в Кремлі, чи про зрадофілів із казкових «ЛНР» і «ДНР». Ми самі закопуємо себе, коли купуємо тюльпанчик у честь свята. Після такого можна й червоні прапори діставати та йти «вспамінать дєдов» теплого травневого дня. Треба нарешті усвідомити, доки українці самі не зрозуміють, що залишки радянщини спотворюють нас та змушують зливатися в одну суцільну масу незрозумілого кольору, змін не буде ніяких. І тут влада вже точно не винна.