Чи є в історії людства аналоги судилища, яке відбудеться у древньому Львові вже сьогодні – 31 липня 2020 року?

Чи є на білому світі незалежна держава, де судова гілка влади розглядала би процесуально позов громадянина, що не бажає виконувати свій конституційний обов’язок (у цьому випадку володіння державною мовою) до доктора філологічних наук, яка спонукає його і таких як він шанувати Конституцію країни проживання?

Вдумайтесь – у суверенній унітарній державі, яка вже сьомий рік поспіль веде кровопролитну війну проти колишньої метрополії, що прагне реваншу, за позовом якогось манкурта із території, захопленої російськими реваншистами та місцевими колаборантами, судитимуть Ірину Фаріон – особистість, яка силою слова і духу зупиняє ворожі полчища, піднімаючи на боротьбу проти них як у позиційній, так і в інформаційній війні сотні тисяч патріотів!

Варто згадати, що країна-агресор, тобто Росія, ще у жовтні 2014 року порушила проти Ірини Фаріон кримінальну справу, звинувативши її у наступному: “За версією слідства, 15 жовтня 2014 на мітингу націоналістичного характеру, що пройшов у Києві, депутат Верховної Ради України Ірина Фаріон публічно, в тому числі з використанням засобів масової інформації, виступила з деструктивними і насильницькими закликами до дій, що спонукають знищувати Росію як державу і росіян як групу осіб за національною ознакою. За цими висловлюваннями була проведена комплексна психолого-лінгвістична судова експертиза, висновки якої однозначно підтвердили злочинний характер заяв Фаріон”.

Що тут скажеш – ворог є ворог. Його мета – залякати чи нейтралізувати тих, кого він найбільше боїться. Ще понад 150 років тому рейсхканцлер Німеччини Отто фон Бісмарк говорив, що війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики. Ірина Фаріон є саме тим вчителем вищої школи, що формує серед молоді і не тільки почуття гідності, патріотизму, гордості за рідну мову, історію, культуру, звичаї і традиції свого народу.

Озброєні такими чеснотами, українці є нездоланними для ворога. На цьому наголошував родоначальник сучасної української літератури Іван Котляревський у своїй епічній “Енеїді” ще в середині XIX століття:
“Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат…”

І ворог це знає, добре знає! Тому й задіює, як у цьому випадку, свою “п’яту колону” – для розправи з особливо небезпечними. Чи могло б таке відбутися, якби влада в Україні належала патріотам? Ніколи!

Але, на жаль, українці так і не створили громадянського суспільства, яке було би здатне обирати у владу достойних і не допускати проявів антидержавної діяльності, хоч як би їх не маскували вороги.

А якщо глянути на це судилище в контексті подій, що відбуваються в Україні останнім часом, то у мене, як в історика, виникає певна асоціація з подіями у Франції під час Столітньої війни проти англійських загарбників.

Майже шість віків тому англійці, які вже готувалися святкувати перемогу і остаточно долучити територію Франції до володінь Британської корони, були зупинені і відкинуті у битві під Орлеаном лише завдяки силі духу і силі слова юної патріотки Жанни д’Арк, котра зуміла переконати Карла VII Валуа, в результаті чого він відмовився від капітуляції перед англійцями, а Орлеанська діва повела в бій полки.

Тоді, для розправи над Жанною, ворог також застосував судилище. Англійці доручили своєму колаборанту – французькому єпископу П’єру Кошону – засудити дівчину до страти, звинувативши її у єресі, відьомстві і носінні чоловічого одягу.

Інквізиція зробила свою чорну справу, але це вже не допомогло англійцям – окрилені подвигом Жанни д’Арк, французи невдовзі повністю звільнили територію своєї держави від британських завойовників.

Орлеанська діва стала національною героїнею Франції. Через чверть століття вона була повністю виправдана рішенням нового судового процесу, проведеного за розпорядженням Папи римського, а через 500 років — канонізована католицькою церквою.

Натомість П’єр Кошон за переслідування невинної був посмертно відлучений від католицької церкви, а його ім’я навіки прокляте французами.

Звертаючись до суддів, що судитимуть сьогодні Ірину Фаріон, хочу застерегти їх: “Не забувайте уроки історії! Пам’ятайте про долю Кошона! Знайте – Україна переможе!”

Ivan Vovk – головний редактор Інформаційний часопис МОУН, голова Всеіспанської ГО Українська Патріотична Асоціація “Воля”