У той час, як щодо перспективного плану ОТГ Львівської області точаться гострі дискусії і до останнього невідома доля проєктованої Львівської міської ОТГ, заступник міського голови Львова роздає пустослівні “обіцянки” навколишнім до Львова громадам.

Синопсис такий: якщо до Львівської ОТГ приєднають інші органи місцевого самоврядування, то згідно із законом вони перестають існувати у новообраній ОТГ.

І якщо в інших малих громадах це буде не настільки помітно, оскільки представництво ( у певній кількості депутатів) від будь-якого населеного пункту таки дозволить забезпечувати інтереси тієї чи іншої громади, то у випадку Львова це породить низку проблем.

Славетне місто Винники у випадку приєднання до Львова зможе отримати у кращому випадку двох депутатів, це фактично ніщо відносно 64 депутатів Львівської міської ради. Але що найгірше громада втратить право на реальне місцеве самоврядування. Усі важливі питання місцевого значення будуть вирішуватися таки у ратуші, а не у міській раді Винник. Лисиничівська сільська рада, яку теж пропонують приєднати до Львова, очевидно, окрім старости, взагалі не буде мати свого представника у Львівській міській раді. Така сюжетна лінія може стосуватися будь-якої громади, яку приєднають до Львова.

Однозначно, що така “реформа” суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування, яка гласить, що влада має бути близькою до людей, а не віддалятися від них. Як же ж вирішити проблему втрати місцевого самоврядування під час укрупнення громад?

Отож, що ж запропонував заступник міського голови Львова пан Зубач тим громадам, які втратять реальне місцеве самоврядування? 20 травня на запитання ведучого програми “Zaxid.net Live” про те, хто буде представляти навколишні населені пункти до Львова у міській раді, заступник дав рецепт у вигляді департаменту адміністрації міської агломерації  та створення органів самоорганізації населення.

Вважаю, що говорити про департамент міської агломерації зараз не зовсім коректно, бо, по-перше, такий департамент не є представницьким органом місцевого самоврядування, по-друге, грошей на його функціонування не виділено, по-третє, закон про агломерацію ще не ухвалений.

Тому розглянемо пропозицію створення органів самоорганізації населення. Детально пан Зубач говорить таке: “…згідно з чинним законодавством, можна зробити орган самоорганізації населення, куди будуть делеговані представники від цього села, від кожної громади. І навіть по закону можна їм делегувати частину функцій міської ради, і навіть певні кошти…”.

Ніби звучить непогано. Може здатися, що кожен орган місцевого самоврядування, який буде ліквідовано у майбутній ОТГ, насправді таки буде збережено, але в іншій формі. Ба більше, ще й грошенят підкинуть на сякий-такий виконавчий апарат та на виконання певних функцій.

Проте, для місцевої громади насправді це аж ніяк не райдужні перспективи, а радше непотрібне витрачання коштів з бюджету ОТГ.

Закон України “Про органи самоорганізації населення” каже, що орган самоорганізації населення (далі – ОСН) є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” трактує ОСН представницьким органом, що створюється частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.

Представництво мешканців громади у такому органі забезпечується через виборність. Як правило, ОСН обирається терміном на строк повноважень відповідної ради. Фінансовою основою ОСН є кошти бюджету, які надаються йому відповідною місцевою радою для реалізації власних повноважень. ОСН має як власні повноваження, наділені Конституцією та законами, так і делеговані місцевою радою.

Власне, у повноваженнях і розкривається основна відмінність між ОСН і органом місцевого самоврядування. Власні повноваження, які надаються ОСН законом, я би назвав культурно-просвітницькими, які в принципі не є чимось надзвичайним для пересічної громадської організації, або будь-якої ініціативної групи. Ось для прикладу, ОСН може надавати допомогу навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури і спорту у проведенні культурно-освітньої, спортивно-оздоровчої та виховної роботи серед населення. Хіба це “повноваження” не можна виконувати і без створення ОСН? Очевидно, що так.

Що стосується делегованих повноважень, то місцева рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень. Проте тут же законодавець говорить, що місцева рада не може делегувати органу самоорганізації населення повноваження, віднесені законами України до виключної компетенції місцевої ради.

Дуже коротко, а що ж є виключною компетенцією місцевої ради, передбаченої Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”? А це є найважливіші і найсуттєвіші повноваження:

– затвердження бюджету та програм соціально-економічного розвитку;

– встановлення місцевих податків і зборів, а також пільг на ці податки;

– відчуження комунального майна;

– вирішення земельних відносин та затвердження ставок земельного податку;

– надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

– надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, у тому числі місць чи об’єктів для розміщення відходів;

– затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;

– встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту;

– встановлення плати за доступ до об’єкта будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності .

Тобто, усі наведені вище питання ОСН самостійно вирішувати не може. Тому я і припускаю, що створення ОСН може розглядатися хіба як утішне місце роботи для певних кандидатів, які програли вибори до місцевої ради, а не як повноцінний орган місцевого самоврядування.

Безумовно, явище ОСН є позитивним, оскільки він є однією з форм прямого народовладдя, проте замінити собою орган місцевого самоврядування він не може.

Тому виникає питання, а як забезпечити баланс усіх інтересів: і великої громади Львова і значно менших навколишніх населених пунктів??? Насправді міський голова Садовий дає готовий рецепт вирішення цієї проблеми. Вона полягає у створенні міської агломерації Львова. Тоді і вовки будуть ситі, й вівці цілі.

Проте очільник Львова дуже часто маніпулює поняттям ОТГ і агломерації, називаючи ОТГ агломерацією і робить великі від подиву очі, коли сусідні громади протестують проти насильного приєднання. Це зрозуміло, чому. Тому що в ОТГ окремих органів місцевого самоврядування як юридичних осіб не буде, а в агломерації — так.

Щоправда констатуємо, що закон про агломерацію поки що не ухвалений… Втім, не сумніваюсь що у цьому законі будуть збережені права органів місцевого самоврядування, адже найкраще творити успіх через співпрацю, а не через конфлікти.