Сьогодні повернувся з Євромайдану в Києві. Емоції переповнюють… Враження ще більше підсилилося, коли побачив 30-тисячний Євромайдан у Львові.

Напевно, ніхто з нас не очікував, що українці так активно стануть на захист своїх прав. І чого ми точно не очікували, то це того, що студенти, всі як один, вийдуть на вулицю. Але це сталося!

У Львові вчора ввечері біля пам’ятника Шевченку зібралося близько 30-ти тисяч студентів. У Києві студентський Євромайдан (на Майдані Незалежності) росте на очах. Молодь прибуває щогодини!

Ці молоді люди мерзнуть, мокнуть, терплять втому і голод, тому що вірять у свою справу, вони вірять, що можуть вплинути на долю своєї країни. І це чудово! Захоплююся їхньою сміливістю і силою духу!

Студенти не чекали, що їх хтось покличе на акцію, і зараз вони не чекають, що хтось очолить їхню боротьбу. Вони самі мобілізувалися, самі зорганізувалися і вони здатні самі відстоювати свої переконання.

Так склалося, що молодь сьогодні не довіряє політикам, не залежно від партійності. Напевно на це є причини… Саме тому вони відкрито просять залишити партійні прапори за межами Євромайдану. Як на мене, вони мають на це право! Я переконаний, що молоді люди, які з голими руками готові стояти проти обмундированих «беркутівців» мають право просити, щоб їх не підписували під жодну політичну силу. І в цьому немає нічого дивного чи обурливого.

Сьогодні не важливо, які політичні партії ми представляємо, головне – захистити права українців на гідне життя. Чому нам просто не прийти на майдан як громадяни України, а не як політики?! Українським студентам потрібна наша підтримка. А нам – їхня довіра…

Єдине, чим ми можемо допомогти цим сміливим молодим людям – гарантувати їм безпеку, стояти на майдані поряд з ними, пліч опліч, в день і вночі. Тож закликаю всіх прийти на Євромайдан і допомогти студентам відстояти краще майбутнє для нашої країни. Доля України сьогодні в їхніх руках!