Накидав «план-схему» явища, що іменується порохоботством. Наразі відсепарував три види цього пасіонарного роду.

Перший. Чесні трудяги
Ці спеціалісти широкого профілю отримують від патрона щедру винагороду за свою нелегку, але почесну працю. Й ім’я їм — легіон, на чолі якого стоїть сам гарант, адміністрація президента, бепепешні депутати усіх рівнів, бійці невидимого фронту із силових структур і довколишня публіка з портфелями, барсетками, ксівами й іншими атрибутими провладного планктону. Під ними колихається море рядових воїнів Петра, котрі також на зарплаті — фейсбучних тролів, платних агітаторів тощо. Усе це воїнство об’єднане єдиним, але непохитним принципом, котрим вони не поступляться, навіть якщо, не приведи Боже, доведеться поміняти вождя — це безкорислива любов до грошей та влади. Будь-якої.

Другий. Державники з підворітні
Це люди, які щиро люблять неньку, Бандеру, солов’їну мову, оплакують нашу трагічну історію та проклинають Путіна. Десь в глибині душі вони бачать і розуміють (серед них трапляються й особи освічені), що Верховний за п’ять років конкретно накосячив і напартачив, а в більшості випадків не намагався зробити навіть і цього. Але їхня життєва розважливість, мудрість і тяга до стабільності домінує над романтичними ризиками піонерів-«реформаторів» із творів Фенімора Купера. Іншими словами, вони будь-що намагаються зберегти стару систему, яку так дбайливо законсервував батько Порошенко і яка їм дорога і близька. Здебільшого це ті, хто велику частину свого життя прожили у «легітимізованому» криміналі, у ньому ж мріють і доживати, позаяк не звикли зраджувати професії. До цієї строкатої патріотичної когорти сміливо можна віднести барижних спекулянтів, митників, контрабандистів усіх мастей, поважну інтелігенцію із викладацького складу вишів (котра у періоди складання іспитів курс доллара знає як “Отче наш”), поліцаїв, прокурорів, просунутих медиків та багатьох інших чесних людей, котрі давно свою державну службу сприймають як щось дуже особисте.

Третій. Корисні… громадяни
Вони найпоширеніші і діляться на два підвиди. Перший — люди, які поділяють життєві цінності двох описаних категорій, але в силу різних обставин не мають можливості їх поділяти на практиці. Свої нереалізовані бажання вони втілюють у підтримці Порошенка, розцінюючи її як шанс, хоч і примарний. Другий – такі самі прості українці, котрі ідуть по життю легко, не ставлячи перед собою амбітних, точніше жодних цілей. Втім, відчуваючи себе представниками політичної нації, вони вважають за необхідне мати свою позицію, яку формують здебільшого під час прямого спілкування з представниками другої категорії, а також спрагло всотуючи із телевізора месиджі сурмачів першої. Свій вибір відстоюють без особливого ентузіазму, беруть здебільшого не вмінням, а чисельністю. Життєве кредо — аби не гірше.
Ну якось так, якщо коротко. Хоча, як казав один класик, порохоботство — це не догма, а вчення, що вічно розвивається.