Попри всю неадекватність міжнародної політики Російської Федерації впродовж останнього десятиліття країни Заходу терпляче пропускали повз увагу всі її витівки, навіть найабсурдніші. Це не дивно, адже Росія відіграє важливу роль у світовій геополітиці. По-перше, вона зберегла вплив на енергетичну безпеку країн Європи і у потрібних ситуаціях не гребує економічним шантажем. По-друге, Російська Федерація робить значний внесок у боротьбу з тероризмом і наркоторгівлею в Афганістані. І по-третє, Росія є, свого роду, форпостом європейської цивілізації на межі з мусульманським світом. Тому країни заходу поблажливо ставилися до поведінки Російської Федерації на міжнародній арені.

Це створило в російського керівництва певне відчуття безкарності і вседозволеності. Володимир Путін навіть не помітив, як перейшов межу здорового глузду. Можна тільки уявити його здивування реакцією Заходу на військову агресію на території України.

Політичні аналітики розходяться в своїх оцінках причин ситуації, що склалася. Деякі вважають, що Путін потрапив у політичний капкан, адже ніколи в житті не наважився б на війну з Україною без схвалення країн Заходу. Інші стверджують, що великодержавні амбіції російського президента зібрати під своє керівництво всі країни колишнього СРСР перемогли над здоровим глуздом і політик припустився помилки. Треті говорять про неадекватну оцінку Путіним реальної суспільно-політичної ситуації в Україні, що призвело до хибних рішень . Напевно, в кожній з цих думок є доля правди.

Важко дати оцінку цим подіям, керуючись лише здогадками. Проте, можемо обміркувати очевидні речі. Отже, абсолютно очевидно, що порушено баланс між користю, яку приносить Росія, і шкодою, якої завдає. Тепер від неї більше проблем, ніж вигоди. Небезпечно співпрацювати з партнером, який не дотримується правил, не рахується з міжнародними нормами, постійно обманює та маніпулює. Який би корисний не був цей партнер ми все одно розуміємо, що не варто більше мати з ним справу. Те саме вже усвідомили європейські лідери. Зовнішньополітична діяльність Російської Федерації руйнує міжнародну систему, яку будували впродовж десятиліть. У відносинах з Росією не працюють принципи економічної вигоди, загального добробуту, якими сьогодні керуються більшість країн світу, не діють міжнародні договори, принципи міжнародного права. Країна щораз більше стає схожою на «мавпу з гранатою».

Тому, вочевидь, Захід більше не має наміру мовчки миритися з поведінкою Росії. Ціна занадто висока. Такі висновки можна зробити з реакції країн Європи та США на російську агресію в Україні. Економічні санкції, які були вжиті до Російської Федерації, мають надзвичайно руйнівний вплив на економіку країни, яка і до того не належала до високо розвинутих. Росії знадобиться багато років, щоб відновити свою економіку. І це за умови, що Іран не витіснить її зі світового ринку нафтопродуктів, що, зрештою, зараз і відбувається. Розвал економіки природно матиме фатальний вплив на становище країни на міжнародній арені та на соціально-політичний розвиток країни. Ослабленням Москви обов’язково захочуть скористатися чисельні сепаратистко налаштовані адміністративні одиниці федерації, які досі вдавалося втримати лише завдяки колосальним фінансовим вкладенням.

        Таким чином, санкції, введені Заходом, ставлять під загрозу саме існування Росії як єдиної держави. Невже Європа та США не передбачили цього? Звісно передбачили! Недаремно ці рішення приймалися так довго і болісно. Європейські та американські політики чудово розуміли всі наслідки таких рішень для Росії та світу. І якщо санкції все таки введено – значить вибір зроблено…