Електронний квиток у Львові – це така тема, з якої після отримання нових відповідей від чиновників виникає все більше запитань. І, відповідно, все менше віриться, що процес дійсно йде чесно і прозоро.

Про це на своїй сторінці у “Фейсбуці” написав депутат Львівської міської ради Ігор Зінкевич.

“Отож, отримав нарешті відповідь на своє депутатське звернення із приводу “електронного квитка”. Я, щоправда, очікував, що відповідь отримаю від заступника міського голови Львова з питань розвитку Андрія Москаленка, який є головою робочої групи по “е-квитку”, але підписантом її є Олександр Одиниць – в.о. директора департаменту житлового господарства та інфраструктури.

Отож, питання, які у мене виникли:

1. Насправді писати про “стабільні фінансові показники” ЛКП “Львівавтодору” не дуже коректно. Чому? Та тому, що як підприємство, яке займається реконструкціями інфраструктури, “Львівавтодор” є планово-збитковим підприємством, яке фінансується із міського бюджету. Навіть щодо того ж кредиту на впровадження “електронного квитка”, то Львівська міська рада видавала муніципальні гарантії з виконання фінансових зобов’язань “Львівавтодору” перед ЕБРР. Минулий рік ЛКП “Львівавтодор” закінчив із збитками, про це доповідали мої колеги. З огляду на те, скільки разів мені жалілися мешканці вулиці Личаківської, не можу погодитися із тезою про “успішно реалізовані масштабні проєкти”. Ну а в роботі міського громадського транспорту “загальноміська диспетчеризація” узагалі не відчутна. Якщо вона зводиться до експлуатації табло на зупинках, то навіть тут “Львівавтодор” заслужив хіба “трійку”, адже табло ці часто не працюють.

2. Вражає, що робота “відділу автоматизованої системи оплати проїзду”, який був створений 01.01.2017 року, оповита суцільною таємницею. Для прикладу – пан Одинець не захотів повідомити мені список 5 його працівників, прикриваючись “персональними даними”. Як не дивно, інше ЛКП – “Інститут просторового розвитку” надало мені повний список працівників, із зазначенням посад та досвіду роботи. Думаю, причина трохи інша – публікація поіменного списку працівників відділу може мати суспільний резонанс, адже не виключено, що ми побачимо дуже знайомі прізвища.

4. Мені пан Одинець повідомляє, що “службою автоматизованої оплати проїзду ЛКП “Львівавтодор” розроблено проєкти всіх необхідних документів для функціонування автоматизованої системи оплати проїзду”. У мене логічне запитання – де я, як депутат Львівської міської ради, можу із ними ознайомитися?

Так само пан Одинець говорить не зовсім правду, коли пише, що “методика визначення вартості разової поїздки не потребує розроблення”. Річ у тому, що причетні до “електронного квитка”, тобто пани Сергій Журбенко, Олег Береза, Андрій Москаленко неодноразового говорили нам, що після впровадження “е-квитка” пересадки під час поїздки будуть безплатними. Якщо ж пан Одинець посилається на методику розрахунку тарифів, затверджену Мінінфраструктури, то отже, пересадки таки будуть платними, адже саме розрахунок вартості проїзду від посадки у транспортний засіб до висадки із нього регламентує чинна методика, а не обіцяна “поїздка від початкової точки до кінцевої”.

Аналогічною має бути методика розрахунку оплати транспортної роботи перевізникам залежно від типажу і розмірів транспортного засобу – нам теж обіцяли, що оплата послуг перевізників буде здійснюватися за кілометри, а не за перевезених пасажирів.

5. Якщо пан Одинець згадує тендерну процедуру із визначення консультанта, то мав би зазначити і посилання на оголошення про проведення такого тендеру. В його відповіді немає інформації ні про дату тендера, ба більше – навіть не подано назву компанії-консультанта.

6. У пунктах 6 і 7 відповіді із корисної інформації є тільки дата надсилання звіту із першого етапу тендера.

7. Після цієї відповіді я точно впевнився, що персональна відповідальність за процес впровадження електронного квитка зараз лежить на панові Андрію Білому, який є заступником директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури.

8. Більш-менш публічний орган, який займався впровадженням “електронного квитка”, – робоча група – не діє уже один рік і вісім місяців – її останнє засідання відбулося ще 12 грудня 2017 року. Отож, мої колеги-депутати позбавлені можливості в процесі роботи робочої групи поставити запитання працівникам “Львівавтодору”. Це непрямо означає, що заступник міського голови Львова із питань розвитку, який був керівником цієї робочої групи і мав курувати впровадження “е-квитка”, ось уже майже два роки немає до цього процесу стосунку.

9. Нарешті стало відомо, скільки “Львівавтодор” сплатив за резервування кредиту ЕБРР в сумі 10 млн євро – це 2,535 млн грн. В сумі із зарплатою працівників відділу ЛКП “Львівавтодор” “електронний квиток”, якого немає, уже обійшовся Львову майже у 5 млн грн…

У пункті 11 є дуже цікава деталь. Пан Одинець пише: “Погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами здійснюється за кошти ЛКП “Львівавтодор”, зокрема за кошти, що надходять до ЛКП “Львівавтодор” від транспортних операторів….

Мені це не дуже зрозуміло: нам пан представник “Львівавтодору” пан Сергій Журбенко розповідав, що ЛКП “Львівавтодор” і буде отримувачем виручки за проїзд, а потім воно мало розподіляти кошти між транспортними операторами відповідно до виконаної транспортної роботи. Тепер же я читаю тезу про кошти, які надходять від транспортних операторів. Це значить, що правила гри змінилися?

10. Враховуючи заяви пана Андрія Білого про можливу дату підписання договору про “е-квиток” і тези із цієї відповіді пана Одинця про 18-місячний термін впровадження е-квитка, можна зробити висновок, що електронний квиток у Львові більш-менш повноцінно може запрацювати не раніше березня – квітня 2021 року, тобто уже після того, як завершаться місцеві вибори.

Не виключаю, що чиновництво ЛМР прямо зацікавлене у тому, щоб відтягнути старт “е-квитка” на період після виборів до Львівської міської ради і виборів міського голови. Впровадження е-квитка – складний процес, який, безумовно, викличе багато проблем і непорозумінь. Щоб процес відбувався більш-менш безпроблемно, він має бути поступовим. Власне, так і роблять інші міста України – Київ, Харків. З досвіду Києва очевидно, що спочатку “е-квитком” буде користуватися меншість – для прикладу, як повідомляють у КМДА, е-квитком із моменту його впровадження оплатили біля 40 млн поїздок в комунальному транспорті столиці. І це при тому, що тільки Київський метрополітен щороку перевозить близько пів мільярда пасажирів.

11. Дивують тези пана Одинця про конфіденційний доступ до тендерного завдання та інших документів, які він пояснює вимогами ЄБРР. Але є інша сторона медалі – ми, як депутати ЛМР, дали муніципальну гарантію по кредиту на “е-квиток” для ЛКП “Львівавтодор”. А це означає, що виплата по кредиту гарантується коштами міського бюджету, який формується із коштів платників податків. Відповідно до чинного законодавства, інформація, яка стосується використання бюджетних коштів, навіть ймовірного, не може бути конфіденційною, хіба що вона стосується оборони країни.

Отже, найімовірніше, цей лист буде відправлено у компетентні структури, які зможуть дати юридичну оцінку тезам пана Одинця.

Ну і насамкінець: оскільки наші чиновники дуже часто прикриваються “вимогами ЄБРР”, “правилами ЄБРР”, щоб не надавати запитувану інформацію, планую звернутися до прем’єр-міністра України Олексія Гончарука із проханням про те, щоб під час проведення будь-яких тендерів, включно із міжнародними, обов’язковою умовою була публікація тендерного завдання і технічних умов в українській системі публічних закупівель “Прозорро”.

Електронний квиток у Львові – це така тема, по якій після отримання нових відповідей від чиновників виникає все більше…

Опубліковано Ігор Зінкевич Понеділок, 9 вересня 2019 р.