Для того, щоб вони дійсно відчували підтримку і можливість вирішити будь-які пов’язані з переселенням питання, на представників Державної служби з надзвичайних ситуацій покладена функція зустрічі переселенців. Також цілодобово працює «гаряча» лінія «101», де вони можуть отримати необхідні консультації.

«Для переселенців не створювали якихось окремих номерів телефонів, а просто дозволили користуватися лінією «101», до того ж цей номер всі знають. «101» - це всеукраїнський номер і коли людина перебуває, скажімо, до Львова, її дзвінок не надходить в Харків, чи Запоріжжя, а потрапляє саме до нас», – пояснив «Вголосу» начальник прес-центру ГУ ДСНС у Львівській області Віталій Туровцев.

За його словами, за такою ж схемою працюють телефонні центри ДСНС у кожній області. «У нас є диспетчери, які сидять на гарячі лінії «101». Вони і надають допомогу переселенцям, які до нас звертаються. Вони приймають дзвінки, як від людей, які хочуть повідомити про надзвичайну ситуацію, так і від біженців, яких треба проконсультувати», – каже Туровцев.

Диспетчери пояснюють, що отримавши телефонний дзвінок від переселенців, вони не вигадують якихось власних запитань, а діють за певним алгоритмом.

«У диспетчерів є готові запитання, які вони мають поставити людині, що телефонує з приводу переселення. Насамперед таку людину треба запитати як її звати, звідки вона, де перебуває і яку саме допомогу їй потрібно. Ми тут не придумуємо ніяких запитань, а діємо за планом. Але під час розмови диспетчер може відхилятися від передбаченого сценарію них і ставити вже запитання по суті», – розповів Віталій Туровцев.

Також він додає, що впродовж останніх днів зменшилася кількість дзвінків від переселенців на «гарячу» лінію – протягом доби таких дзвінків може бути 4-5, а може і не бути жодного.

«Зараз кількість телефонних дзвінків дещо зменшилася, але це не означає, що люди перестали до нас їхати. Ні, люди як їхали, так їдуть, але трішки зменшилася їхня кількість, тому відповідно і дзвінків поменшало. Але навіть тоді, коли дзвінків було більше, це ніяк не впливало на нашу роботу і не ускладнювало її», – додає начальник прес-центру ГУ ДСНС у Львівській області.

За його словами, за одну зміну на робочому місці працюють чотири диспетчери, які приймають дзвінки. «А у випадку збільшення кількості дзвінків, ми можемо посилити цю групу і залучити ще 4 диспетчерів. Для порівняння, у період Євро-2012 наші дівчата приймали близько 17 тисяч дзвінків у день. Зараз ми фіксуємо близько 1 тисячі робочих дзвінків», – запевняє рятувальник.

Самі ж дівчата-диспетчери розказують, що телефонуючи на «101», переселенці є часто збудженими і лякливими. «В нас диспетчери – це психологи. Вони мають не тільки сказати, що робити людині, але й заспокоїти її», – розповідають вони.

Працівники «гарячої» лінії пригадують, що є випадки й доволі «дивних» дзвінків від біженців зі Сходу. «Дзвонить до нас жінка, яку поселили  у селі Будьків на Пустомитівщині, і говорить, що все їй підходить, що живе в особняку, але є один нюанс – до повного щастя їй бракує пральної машинки і вона просить, щоб ми негайно її привезли», – кажуть рятувальники.

«Пральна машинка це не є щось особливе, можна і руками попрати. В нас так люди живуть і нічого. Іноді переселенці вже аж занадто дбають про власний комфорт», – додає Віталій Туровцев.

За його словами, переселенці нерідко телефонують і просять покращень умов проживання, чи якихось окремих речей. Зокрема, він згадує телефонний дзвінок від сім’ї, яку поселили на Жовківщині.

«Вони зателефонували до нас і попросили, щоб ми привезли їм теплі речі, бо вони приїхали в одних футболках і шортах, а з ними малі діти. Ми звісно зібрали ті речі і привезли їм. Люди були задоволені, та й для нас це не важко, це ж не пральна машинка, це речі першої необхідності», – вважає Туровцев.

Також, за його словами, рятувальники стикалися і з ситуаціями, коли переселенці, які познайомилися у потязі, потім відмовлялися розселюватися по різних районах.

«Зазвичай, до нас люди їдуть організованими групами. Наприклад, була група з 20 луганчан. За час поки вони їхали у потязі, всі вони здружилися і відмовлялися розселятися для тимчасового проживання по різних районах області. Доходило і до того, що ці люди категорично відмовлялися виходити з вокзалу і нам доводилося враховувати їхні побажання», – говорить Туровцев.

Ольга Куровець, «Вголос»