Вільгельм, людина імператорського роду, настільки перейнявся Україною й українцями, що відкинув гонор своїх предків, багатство свого роду, переступив через власних родичів і відверто сказав: «Хочеться працювати для України і я працюю, доки матиму змогу».

Василь Вишиваний прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією та самовідданою любов’ю до України, виборював цілісність України та приєднання до неї її західних земель.

Постать Вільгельма Габсбурга в радянські часи викликала дискусії. Ким же був насправді Вільгельм Габсбург або Василь Вишиваний, розповідає історик Іван Сварник.

Вільгельм Габсбург народився у ХІХ столітті на території сучасної Хорватії, у тогочасній Австро-Угорській провінції. Походив із відомого австрійського імператорського роду Габсбургів. Батько Карл Стефан був адміралом австрійського військово-морського флоту і часто брав дітей, особливо хлопців, у подорожі Адріатичним морем. Вони відвідали багато країн Європи, побували в Африці, Америці та Азії. Проте невдовзі його батько пішов у відставку і переїхав у маєток у місто Живець, що на території колишньої Західної Галичини, нині – Польщі.

Так у життя Вільгельма увійшла Україна, яка нарекла його новим іменем і статусом. Він серйозно зацікавився українською культурою, вивчав мову, читав книжки українських письменників. Вільгельм Габсбург закінчив військову академію, отримав звання лейтенанта австрійської армії, його відправили до 13-го полку уланів. Таким був початок його насиченої та дуже незвичної біографії.

Для українців Василь Вишиваний насамперед був командувачем Січових стрільців. Свого часу вони були найпотужнішою, наймобільнішою і найбоєздатнішою військовою силою, яка виступила на захист Центральної Ради. Сам Василь Вишиваний був людиною, яка захищала Центральну Раду і стояла в опозиції до гетьмана Павла Скоропадського, вплив на якого мали противники Василя Вишиваного, ті люди, які прагнули перетворити Україну на колонію, використати наші ресурси і всіляко перешкоджали розвиткові української державності, боролися з національно-визвольним рухом, із селянськими повстаннями.

У той час у родині Габсбургів панували полонофільські тенденції. Тому вся родина, за винятком двоюрідного брата Карла, з нерозумінням ставилася до кроків Вільгельма. Загалом в австрійців викликало підозру те, що він особисто вирішив долучитися до Січових стрільців, поїхати в Україну, щоб очолити українське військо. Вони в цьому вбачали якусь інтригу та підступ.

Василь Вишиваний був патріотом України та людиною, яка дуже добре знала село. Він жив серед селян, подорожував Гуцульщиною, дуже вболівав за терпіння, муки та злигодні, від яких потерпали найнижчі верстви українства. Вільгельм черпав любов до України, знання її історії, її людей від своїх солдатів. Він керував уланами, які були переважно селянами із Золочівщини, яких виховували «Просвіта», Греко-католицька церква. Вони мали книжки, співали пісень. Молодого офіцера захопили пісні, почуті від солдатів. Його заінтригувала «Мала історія України» Грушевського, надрукована у Львові та Відні, яку читали солдати. Василь Вишиваний полюбив своїх вояків, і вони полюбили свого офіцера. У своїх спогадах він неодноразово підкреслював, що українці мають таку позитивну рису характеру, що вони за своїм командиром, якщо він до них добре ставиться, готові йти на смерть. Саме таким командиром був Вільгельм, саме так до нього ставилися стрільці.

Особистість самого архікнязя як прихильника України створювала для українців додаткову можливість на позитивне вирішення тих чи інших питань. Поза тим, він був представником роду Габсбургів. Відзначимо, що в українців був дуже великий сентимент до пана цісаря, до Франца-Йосипа і його попередників, які звільнили галичан від панщини. У багатьох населених пунктах Галичини досі збереглися пам’ятні хрести про скасування панщини. Тому серед населення, особливо в Галичині, були позитивні ставлення до цісаря. Для українців Габсбург був тією надією, що, може, він стане тим добрим володарем, який дасть українцям не лише звільнення від панщини, а й власну державу.

Довго залишалася невідомою доля Василя Вишиваного, і лише в останні роки, коли стали доступними для вивчення архіви, дослідники знайшли справу Вишиваного, записи допитів...

Як пишуть наукові дослідники, з 1944 року Василь Вишиваний жив у Відні. Винаймав дві кімнати, сам порядкував своє помешкання. Заснував три малі підприємства. Зустрівся з українцями, які називали його полковник Вішій.

26 серпня 1947 року Василь Вишиваний вийшов на обід і не повернувся додому. Його схопили агенти радянської контррозвідки і таємно вивезли до Києва.

Василя Вишиваного звинуватили у зв’язках з ОУН, з англійською і французькою розвідками та засудили до 25 років тюремного ув’язнення. Помер Василь Вишиваний 18 серпня 1948 року в лікарні Лук’янівської тюрми від загострення туберкульозу. Точне місце захоронення залишилося невідомим. Додамо, що на вшанування пам'яті щирого українського патріота одну з площ Львова названо іменем Василя Вишиваного.

Ганна Врублевська, спеціально для «Вголосу»