Рік, що минає, доволі серйозно змінив розклад сил у світі. На жаль, більшість цих змін супроводжувалися великою кров’ю. Кількість «гарячих точок» у порівнянні з 2011-м стрімко зросла. Загострилося й протистояння головних геополітичних гравців.

США: ударна арабська хвиля

Я не поділяю думки, що переобрання Барака Обами президентом країни стало головною американською подією. Принаймні, не з точки зору зовнішньої політики. Найбільшою геополітичною втратою США, очевидно, потрібно вважати ними ж спровоковану так звану арабську хвилю (або арабську весну).

Twitter-революції в Тунісі, Ємені та Лівії (тут особливо) нібито можна записати в американський актив. Однак величезним пасивом став Єгипет, де влади позбувся вірний союзник Вашингтона і Тель-Авіва Хосні Мубарак.

Під орудою Мухаммеда Мурсі, донедавна – активного діяча «Братів-мусульман», Єгипет усе виразніше перетворюється на ісламістську державу. Нагадаємо, що 29 листопада 2012 року Конституційна асамблея Єгипту проголосувала за закони шаріату як фундамент нової Конституції країни. А поруч – Ізраїль, який на додачу до палестинців та Гезболлаху тепер отримав ще одну кольку в бік, не знаючи чого чекати від єгипетських «Братів-мусульман».

Неоднозначна ситуація і з повстанням у Сирії. З одного боку – Башара Асада важко назвати союзником Заходу, з іншого – ситуація в країні зайшла в глухий кут. Гору не здатна взяти жодна сторона конфлікту, лік загиблим йде на десятки тисяч, а міжнародне товариство на чолі із США, що не здатне запропонувати бодай якогось способу розв’язання конфлікту, продовжує втрачати авторитет.

Варто також звернути увагу на те, що димова завіса від сирійської пожежі надійно закрила іншого американського ворога – Іран. Навряд чи США та Ізраїль наважаться на будь-яку силову акцію проти іранських ядерних об’єктів, доки ситуація в Сирії більш-менш не врегулюється. Тим більше, що в разі авіаційної атаки Тегеран здатен дати американцям та ізраїльтянам достойну відсіч.

Не може не тішити Білий дім і зміна влади в Грузії після парламентських виборів 1 жовтня, на яких перемогла опозиційна коаліція «Грузинська мрія», створена проросійським мільярдером Бідзіною Іванішвілі. В результаті протеже Вашингтона Михайло Саакашвілі опинився на політичних задвірках, які можуть обернутися тюремними нарами.

Ще одна проблема – незважаючи на всі зусилля Білого дому, ісламський тероризм залишається найбільшою загрозою для Сполучених Штатів.

Водночас найбільшим зовнішньополітичних плюсом США можна вважати примирення з давнім партнером Пакистаном. Відносини старих приятелів значно погіршилися 2011 року, коли Пентагон і НАТО звинуватили Ісламабад в негласній підтримці ворогів США, зокрема терористичної мережі «Хаккані» в Афганістані.

Потім над пакистанським Абботтабадом закружляли гелікоптери американського спецназу, які прилетіли, щоб знищити «терориста номер один» Осаму бін Ладена, що протягом кількох років спокійно жив поряд з пакистанською військовою академією. Влада США стверджувала, що пакистанські спецслужби прекрасно знали про місце перебування лідера «Аль-Каїди», щобільше – свідомо не розголошували його перед американцями. Тож коли ті вирахували сховок терориста, то вирішили діяти таємно від Ісламабада. Останніх така самодіяльність страшенно розлютила.

Проте найдошкульнішого удару давня дружба зазнала наприкінці листопада 2011 року, коли авіація США з якогось дива розбомбила блокпост пакистанської армії неподалік афганського кордону, внаслідок чого загинули 25 солдатів. Цьогоріч давні образи почали потроху забуватися, і це однозначно можна вважати величезним зовнішньополітичним здобутком Білого дому.

Росія та Китай: холодна війна та гонка озброєнь

У 2012-му обидві держави суттєво зміцнили свої геополітичні позиції та задекларували чималі амбіції. Зокрема, Росія оголосила про наміри повернути собі статус океанської супердержави та відновити випробування на ядерному полігоні «Об’єкт-700» в Північному Льодовитому океані. З цим же регіоном пов’язані масштабні плани Кремля щодо збільшення видобутку нафти і газу.

Китайці також нарощували і воєнні, й економічні м’язи. Компанія ICD Research стверджує, що військові витрати Китаю за останній рік виросли на 11,5 відсотка – до 104,62 мільярдів доларів США. Експерти кажуть, що в найближчі роки китайці не мають наміру збавляти темп. За прогнозом аналітичної компанії IHS Global Insight, упродовж 2011-2015 років військовий бюджет Китаю подвоїться і перевищить сукупні витрати на оборону всіх країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Зброя потребує грошей. У 2012-му Китай став провідним торговим партнером 127 країн, уперше в історії обігнавши Сполучені Штати, на які припала основна частка торгівлі лише 76 держав.

Європа: борги, безробіття та сепаратисти

Натомість так звана Стара Європа все більше деградує. Про економічну кризу зони євро не говорить сьогодні хіба-що лінивий.

Бюджетні проблеми не давали спокійно жити Греції, Італії, Іспанії. Безробіття в 17 країнах єврозони у травні 2012 року сягнуло 11,1%, що стало рекордним максимумом з початку відстеження цих показників у 1995 році. Як свідчать дані Статистичного управління ЄС, з-поміж держав-членів ЄС найвищий рівень безробіття зафіксовано в Іспанії (24,6%) та Греції (21,9%).

У листопаді 2012 року аудиторська компанія KPMG оприлюднила дослідження, згідно з яким найглибша рецесія в післявоєнній історії Британії призвела до того, що п’ять мільйонів мешканців Сполученого Королівства отримують зарплату, нижчу за мінімально необхідну за соціальними стандартами.

Європейські чвари почали нагадувати сварку на кухні в комунальній квартирі (хто ще донедавна міг уявити в політкоректній Європі, що греки обзиватимуть канцлера Німеччини фашистом!). Усе це веде до подальшого посилення розкольницьких тенденцій.

Щойно 28 грудня колишній голова Європейської комісії Жак Делор заявив, що владі Британії слід серйозно подумати про те, щоб вийти з ЄС, оскільки «британців цікавлять виключно їх власні економічні інтереси».

У вересні 2012-го часопис Le Figaro писав, що більшість французів (64%) проголосувала б проти заснування Європейського Союзу, якби референдум з цього питання проводили тепер. За даними Французького інституту громадської думки, 67% опитаних громадян Франції вважали, що ЄС «рухається у неправильному напрямку», 61% – що євро негативно впливає на конкурентоспроможність французьких компаній, а 89% впевнені, що євро має негативний вплив на рівень цін на продовольчі товари та нерухомість у Франції.

У березні 2012 року прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зробив низку різких висловлювань на адресу Євросоюзу, заявивши, що Будапешт відчуває «сильний диктат іноземних держав», порівнявши ситуацію з післявоєнним домінуванням Радянського Союзу. Майже 250 тисяч осіб вийшли на вулиці, щоб підтримати його, скандуючи «Угорщина не стане колонією Євросоюзу!».

В умовах подібного розгардіяшу дедалі більшої гостроти набуває проблема іммігрантів, яких в Європі вже десятки мільйонів. Зокрема, в Німеччині були зафіксовані масштабні акції протесту біженців, які вимагали прирівняти їх у правах з німцями.

Реакцією стало те, що в Європі все більшу популярність здобувають так звані радикальні патріотичні партії. Причинами цього експерти вважають невдоволення політикою урядів, які не можуть впоратися з кризою, та відсутність чітких перспектив у молоді.

Цікаво, що розвалитися може не лише Євросоюз. Восени 2012-го британський уряд погодився на пропозицію проведення референдуму про незалежність Шотландії. Каталонія плекає надію стати незалежною від Іспанії, а багата Фландрія прагне відокремитися від бідної Валлонії, припинивши таким чином існування єдиної Бельгії.

За цих умов все очевиднішою стає ймовірність появи нових регіональних наддержав. Зокрема цього дуже прагне Туреччина. У 2012-му Анкара за темпами зростання економічних показників випередила всі країни «великої двадцятки».

У багатьох виступах турецьких лідерів усе частіше можна почути, що Анкара не має наміру довго чекати біля порога ЄС. Керівники держави звертають увагу на те, що нині Туреччина зі своєю економікою, яка стрімко розвивається, і світовим престижем більше потрібніша Євросоюзу, ніж ЄС їй.

P. S. Але це вже з галузі прогнозів на рік Чорної Водяної Змії. Коли вона приповзе, тоді й почнемо журитися…

За матеріалами: BBC, ИноСМИ, Лента

Фото: zastavki.com