Про це пише на своєму сайті ГО «Розвиток громади».

Григорій Купріянович – український історик, голова Українського товариства в Любліні, співголова Спільної комісії уряду та нацменшин Республіки Польща.

Люблінський воєвода Пшемислав Чарнек подав 9 липня до прокуратури скаргу на голову Українського товариства Польщі Гжегожа Купріяновича за «провокацію» 8 липня, коли у Сагрині вшанували українців, які загинули від рук польських «селянських батальйонів» та підрозділів Армії Крайової в 1944 році. Заходи відбувались за участю Президента України.

Зокрема, виступаючи в Сагрині, Купріянович заявив наступне: «74 роки тому загинули тут громадяни Республіки Польща – православні українці, мешканці цієї землі, на якій століттями жили їхні предки. Загинули вони від рук інших громадян Республіки Польща, тому що говорили іншою мовою, ніж більшість, та були іншої віри. Той злочин проти людяності здійснили члени польської нації – партизани Армії крайової, що були солдатами польської підпільної держави».

Чарнек назвав ці слова «скандальними», а акцію пам’яті в Сагрині – «провокацією». Слідство у справі проти Купріяновича почалося 10 серпня. Купріяновича звинувачують в тому, що він начебто порушив статтю Кримінального кодексу Польщі «про зневагу польського народу» та закон «Про польський Інститут національної пам’яті», згадавши про українців-жертв каральної операції Армії Крайової в Сагрині в березні 1944 року.

16 серпня український дипломат, заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар зустрівся з послом Польщі в Україні Яном Пєкло та заявив про необхідність припинити кримінальне переслідування українського історика.

21 серпня щодо цієї ситуації висловився Міністр закордонних справ України Павло Клімкін: «У Польщі все-таки розпочалося кримінальне провадження проти одного з лідерів української громади, відомого історика Григорія Купріяновича. Люблінський воєвода пан Пшемислав Чарнек подав на нього до суду за те, що той 8 липня цього року виступив із промовою в селі Сагринь (Польща) на відкритті пам’ятника місцевим українським селянам, які в 1944 році стали жертвами каральної акції підрозділу Армії Крайової. «Провиною» Г.Купріяновича, стало те, що він «мав сміливість» сказати, хто був жертвою, а хто здійснив злочин, тобто ще раз озвучив давно відомі факти, які досі нікому навіть на думку не спадало заперечувати».