Бон-вояж дружини польського президента Марії Качинської, як й попереднього разу, відзначився хайвейними корками та перекритими вулицями.

Не було тільки традиційних польських закидонів, щодо Польщі яка, ще також не вмерла. Мейбі й були, але замість оголошеного старту на Личакові о 11:50, Марія Качинська приїхала раніше хв. на 20 і тому на покладанні квітів до Могили невідомому солдату та до пам’ятника воїнам УГА можна курити. Можливо, Качинська приїхала раніше, щоб не повторити тієї ситуації з WC після якої вона отримала пораду від мудрого Олійника.

Усе інше дійство відбувалось на хвилях релаксійного хі-хі та ха-ха. Сонце світить. Польських туристів – навалом. Українські кіндери з з класів польськомовлення – також раді бачити вайфу Качинського. Мило фоткаються і посміхаються. Невеличка екскурсія Личаковом. Історичні місця та інша бібліографія. Охоронець тримає в руках сумочку президентки від фірми Longchamp, що в принципі не бажано для бодігуардів.

Але польські бодіки, на відміну від охоронних відморозків Ющенка, не кидаються на людей, перепрошують, на бавляться пантами і підтримують спокійну та дружню навколишню ситуацію. Жодних напрягів. І тільки самотній бомж з фінгалом крутиться навколо особи президентської крові на відстані 5 метрів. Якби він був на такому ж хронометражі від Ющенка, йому б вже давно поставили ще один фінгал під іншою банкою.

2-га частина з покладання квітів була набагато цікавіша. Хвилин за 5-ть до виходу Качинської з катедри, біля її входу прошарився пацик років 13-ти в червоній толстовці та в протигазі Фільм Крик пускає свої метастази на львівську дійсність, але ні польські охоронці, ні львівські мєнти, ніяк на то чудо кінематографії не відреагували. Тихенько полахали.

На шляху до пам'ятника Міцкевичу, Качинську повели чомусь біля смітників, де в цей час ще якийсь бомжара-бехарь діставав кастрюльки і поливані миски. Наші бодіки, на крилах любви, відігнали збирача скарбів у найближчий під'їзд.

Релаксійне покладання квітів. Анекдоти з львівською богемою з ЛОДА, ОДА і ЛМР шляхом до пам'ятника Шевченку.

Релаксійне покладання квітів. Нірвана. Згасання. І тільки один наш фотограф бере нижній ракурс Качинської, який в остаточному варіанті паралелиться з Кобзарем у єдиному бажанні досягнути неба. Качинська підозрює жовту прессу та потенційні фотки її трулів. Хвилинне дружелюбне розглядання готових фотографій. Незнаходження компромату. Благословення на подальшу діяльність. Тільки потім бодіки бігають і просють фотографа делітнути ноги Качинської на тлі невмирущого Тараса.

Фоткання біля столика Швейка на якому чомусь немає півасіка. Качинська каже, що пивом не балується. Польські дженікажи відразу нагадують їй один слабоалкогольний випадок з її президентського лайфу. В Качинської опускаються руки і з'являється посмішка. Польські журіки фоткаються на її місці коло Швейка. Ніби все.