Тому Вголос вирішив ще раз повернутися до цієї теми і провести своє розслідування: у чому ж причина такої таємничості навколо цієї посади?

Досвідчені люди говорять, що в кожній ситуації треба спочатку вияснити кому ця справа вигідна і якою є "ціна питання". Отже, видатками міського бюджету на 2011 рік для фінансування освітньої галузі передбачено 556,3 мільйона гривень, що становить 21 % усіх видатків міста.

За ці гроші утримуються сотні садочків, шкіл, інших дитячих закладів, отримують зарплату десятки тисяч працівників цих установ, ведуться ремонти, закуповуються продукти тощо.

Тобто людина, яка керує освітою Львова, є розпорядником сотень бюджетних мільйонів і "кадровиком" для тисяч працівників. І це не враховуючи сфери приватної освіти та інших т.зв. позабюджетних коштів, які традиційно "крутяться" у цій галузі. Тому зрозуміло, що на цій посаді має бути людина, віддана міському голові "до останньої бюджетної гривні".

А ще краще – максимально від нього залежна і вічно вдячна. Заради цього міський голова готовий на все. Навіть на "несвідомі" порушення існуючих нормативно-правових актів.

Але для початку трохи історії. У лютому цього року несподівано полишає посаду начальника міського управління освіти пані Оксенчук. “Формальною причиною звільнення Надії Оксенчук було написання нею заяви про перехід на іншу роботу – посаду радника міського голови. З іншого боку, ні для кого не секрет, що причиною переведення є конфлікт навколо питання централізації чи децентралізації бухгалтерії середніх шкіл.

Цілком очевидно, що в контексті цього фарсу, який було розіграно через прийняття одного рішення виконкому і його відміну через деякий час, позиція начальника освіти, який повинен відповідати за розробку управлінських рішень, постраждала. Тому, очевидно, пані Оксенчук стала жертвою обставин і тих процесів, які розгорталися у системі виконавчих органів ЛМР", – розповідав тоді Вголосу депутат міськради Юрій Михальчишин.

За кілька днів після цього, а саме 24 лютого 2011р., у № 21 газети "Львівська пошта" з'являється оголошення наступного змісту: "Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради оголошує конкурс на заміщення вакантної посади начальника управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Вимоги до посади: повна вища освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на службі в органах місцевого самоврядування та державній службі на керівних посадах не менше 3 років або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах управління не менше 5 років".

Однак повідомлення про оголошення цього конкурсу на офіційному веб-сайті міської ради розміщується чомусь лише через три тижні - 18 березня. Дивно, як на постійну оперативність міської прес-служби. У ньому читаємо наступне: "Міський голова підписав розпорядження про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади керівника управління освіти. Конкурс оголошено вже сьогодні. Заяви на участь у конкурcі можна подавати у відділ кадрів Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, каб. 215), тел. 297-58-04, звертатись до Зоряни Бабич. Допоки конкурс не відбувся, обов’язки керівника управління освіти виконуватиме начальник відділу освіти Галицької адміністрації Володимир Огура".

Все б нічого, але вже тоді призначення Огури виконуючим обов’язки вступило в суперечності із законодавством. Оскільки відповідно до чинних сьогодні на території України постанови Ради Міністрів СРСР "Про порядок та умови суміщення професій (посад)" від 04.12.81 р. № 1145 та роз'яснення Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати "Про порядок оплати тимчасового заступництва" від 29.12.65 р. № 30/39 "призначення працівника виконуючим обов’язки за вакантною посадою не допускається"!

5 квітня прес-служба мерії на своєму сайті рапортує: "Сьогодні міський голова повідомив, що на посаду начальника управління освіти призначено Володимира Огуру, відповідно до результатів конкурсу. Огура Володимир призначений на посаду начальника управління освіти 29 березня, як переможець конкурсу, відповідно до розпорядження від 29.03.2011 № 214-к. Конкурс відбувався в два етапи: перший – письмова робота, другий – співбесіда з членами конкурсної комісії. Володимир Огура набрав найбільшу кількість балів серед учасників – 19 балів з 25 (інші конкурсанти набрали 16 і 13 балів).

На конкурс зголосилось 4 особи, лише троє брало участь (один учасник не прийшов). Також один з кандидатів зарахований до кадрового резерву на цю посаду. За результатами письмового іспиту та співбесіди конкурсна комісія рекомендувала на цю вакансію міському голові Володимира Огуру".

Відразу ж після призначення новий керівник міської освіти взявся за "реформування" галузі. Та й так активно, що директори шкіл, які відомі своєю традиційною консервативністю, виступили з публічною критикою його дій, відзначивши психологічну неадекватність та професійну некомпетентність останнього. Вчительське середовище було вражене й заскочене "унікальними" комунікативними властивостями колишнього вчителя музики, а історії про падаючий на нарадах пістолет затьмарювали популярністю анекдоти про Штірліца.

І хоча здебільшого агенти паляться на зв’язках з коханками й підробленими документами, скандал з Огурою вибухнув не через жінку. Як виявилось, у начальника міського управління освіти фальшивий диплом про вищу освіту! Про підробку цього документа 22 серпня публічно заявив на прес-конференції голова фракції ВО "Свобода" у міській раді Руслан Кошулинській. Кажуть, що більшого стресу й потрясіння за останні роки Андрій Іванович, який ревно слідкує за своїм іміджем, не переживав. Скандал то на всю країну!

Садовий доручає провести службове розслідування, а сам тихцем підписує Огурі заяву на звільнення за власним бажанням. Хоча як законослухняний громадянин мав би написати подання в прокуратуру про вчинення злочину. Прокуратура й міліція також поспішили заявити, що за фактом підробки документів відкрито кримінальну справу: тепер же президент за корупцію карає строго. Однак про її результати громадськість так досі й не повідомили.

Тим часом в апараті міського голови починаються гарячкові пошуки претендента на вакантну посаду керманича міської освіти. Наприкінці серпня на посаду заступника у міськвно терміново переводиться заступник голови Шевченківської райадміністрації Катерина Гороховська, яка вже 29.08.2011 р. призначається А. Садовим в.о. начальника управління освіти. До виходу на заслужений відпочинок пані Гороховській залишалось 9 місяців.

Дивна кадрова ротація, особливо коли перед пенсією людина переходить на нижчу посаду і з набагато меншою зарплатою. А 30 серпня 2011 року у № 95 газети "Львівська пошта" з'являється чергове повідомлення про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади начальника управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Ба більше, цього разу до претендентів висуваються дещо інші вимоги, а ніж тоді, коли "обирали" Огуру.

Тепер додатковою вимогою стала післядипломна освіта у галузі знань "Державне управління", а стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах управління скорочувався на рік і мав становити не менше 4 років. Але як виявляється, кадровики, даючи ці оголошення, трохи злукавили. Відповідно до положень наказу Міністерства освіти і науки України № 192 від 01.04.2003 року претендент на посаду завідувача чи начальника міського управління освіти повинен відповідати наступним вимогам: "особа, яка призначається на посаду завідуючого (начальника), повинна мати вищу педагогічну освіту, стаж керівної роботи в навчальних закладах не менш як 5 років та володіти державною мовою". Все чітко й зрозуміло!

Відповідно до цього Огуру ще у березні не мали права призначати! Але прагнення надійного контролю над більш як півмільярдним освітнім бюджетом переважило! Крім цього, цим же наказом Міносвіти та й самим Положенням про управління освіти звільнення та призначення керівника міськвно передбачається за погодженням з начальником управління освіти і науки облдержадміністрації. А як відомо відповідне управління Львівської ОДА призначення Огури так і не погодило!

Більше того, незрозумілим є й проведення другого конкурсу, оскільки у березні один з тодішніх претендентів був зарахований до кадрового резерву на цю посаду. І тому після звільнення Огури мав би бути призначеним на неї практично автоматично.

Зрозуміло, посвячених у кадрово-конкурсні нюанси у Львові не так вже і багато. Тому дивно, що попри наявність у Львові сотень досвідчених педагогів-керівників, заслужених вчителів, директорів шкіл та училищ з десятками років стажу жоден з них не подався на конкурс! Інакше як висловленням публічної недовіри до міського голови таку ситуацію назвати не можна.

Львівські педагоги визнали повний провал політики у реалізації освітніх завдань, продемонстрували зневіру у чесному проведенні конкурсу.

З підлою владою ніхто не хоче мати справи. Але за свої права треба боротись. І ставити чиновників на місце. Це кілька років тому довів один із учасників конкурсу на заміщення вакантної посади начальника управління освіти Болехівського міськвиконкому Івано-Франківської області.

У своїх дискусіях з конкурсною комісією він дійшов до Вищого Адміністративного суду України, який 8 лютого 2006 року виніс відповідну ухвалу. Нею визнано неправомірним розпорядження міського голови м. Болехів Івано-Франківської області від 10 травня 2005 року за № 122-р "Про оголошення конкурсу" в частині встановлення вимог до кандидатів: стаж роботи на керівних посадах в органах виконавчої влади або в органах місцевого самоврядування не менше 3 років, стаж роботи на посаді керівника навчально-виховних закладів не менше 10 років. Таким чином створено прецедент, про який напевно не дуже то хочуть знати у Львові.

Висновки напрошуютьсяч самі собою. Незаконним призначенням Огури, виплачуючи йому немаленьку зарплату на посадах начальника відділу освіти Галицької адміністрації та начальника управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, територіальній громаді нанесено збитки у розмірі десятків тисяч гривень! А моральні збитки від дій недолугої влади годі й порахувати.

Дивно, чому досі мовчать правоохоронні органи, контрольно-ревізійні служби? Не реагує відповідно до пунктів 3 та 3.2 наказу Генерального прокурора України "Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України" № 3 від 12.04.2011р. та відповідно до статей 94 та 97 Кримінально-процесуального кодексу України Львівська прокуратура?

Невже Огура компенсував у місцевий бюджет незаконну отримувану на керівних посадах зарплату? Чи може компенсація пішла відповідно до антикорупційного законодавства на розвиток чийогось сімейного бізнесу?