1. Український християнський календар на звичайний рік 1938 (-Львів: Мета. -127с.). Видання опублікувало роздуми-привітання митрополита Андрея (Шептицького). Матеріал починається словами: “Цього року минає 950 літ від хвилі, коли за часів нашого великого Святого, князя Володимира, наш нарід прийняв християнську віру”. Далі Кир Андрей поділився своїм баченням цієї історичної події, що започаткувала входження нашого народу в сім’ю вірних Вселенської Церкви. Йшлося також про доленосну роль християнства в житті наших предків, а також його сущих поколінь. На завершення статті митрополит Андрей писав: “Нехай Бог Всевишній дасть нам ту ласку, щоб ми усі згуртувалися в тій вірі великого Володимира, щоб усі ми за святим Володимиром жили в вірі і любові до вселенської Христової Церкви” (с. 4-5). Увагу читачів та симпатиків календаря, безумовно, привернула велична постать св. Володимира Великого із підписом: “Цей наймогутніший Великий Київський Князь об’єднав усі українські землі і завів Христову віру 988 року” (с. 26). Наступна сторінка (с. 27) публікує вірш Р. Дурбака “950 літ під Христовим Прапором”.

2. Календар місіонаря на рік 1938 (Жовква. -133с.). //Упорядник о. Пахомій Борис, ЧСВВ. До ювілейної події календар видрукував досить обширний матеріал о. Дам’яна Богуна, ЧСВВ під назвою “950-ліття християнства на Україні”. Приверну увагу зацікавлених назвами авторських розділів: Вступ. 1. Що дало християнство нашому народові. 2. Україна в часі перших початків християнства. 3. Звідки прийшло християнство на Русь-Україну. 4. Християнство на Україні дістає правне становище. 5. Перша княгиня християнка – св. Ольга. 6. Доля християнства за князя Святослава. 7. Християнство за князя Ярополка. 8. Князь Володимир Великий. 9. Початки церковні на Україні. 10. Перші ієрархи ані греки, ані латинники, але свої, слов’янські. 11. Упадок самостійної Болгарії – і зміни в церковній єрархії на Україні. 12. Яка історична правда (с. 75-86).

3. Народний ілюстрований ювілейний календар “Просвіти” на звичайний 1938 р. (-Львів: Просвіта. -236с.). Публікує зображення Володимира Великого Святого, князя України (від року Божого 979-го до 1015-го). Далі текст: ”Десятий вік минає, як Він Український Народ та Українські Землі з’єдинив та Світлом Христової Віри осінив”. Тут же виклад княжої молитви св. Володимира з нагоди хрещення України 988 року. “Боже Великий, Котрий сотворив Небо і Землю, глянь на нових людей своїх, дай їм же, Господи, пізнати Тебе, Правдивого Бога, так, як пізнали землі християнські, і закріпи в них віру праву і незмінну. Мені поможи, Боже, на супротивного ворога, скріпи в мені надію на Тебе і на Твою Силу, і поконаю хитрощі його. Амінь”. Під рубрикою “Які річниці припадають у 1938 році” календар пише: “Літом 988 року князь Володимир Великий казав хрестити український народ. За це велике діло в поширенні Христової віри Свята Церква зачислила Володимира між святих. Його день святкуємо 28 липня”. На двох сторінках календаря поет Василь Пачовський представляє частину своєї поеми “Хрещення Руси-України” під назвою “Володимир Великий” (с. 95-96). Оригінально, слов’янською в’яззю, подається матеріал “Один Бог, один народ, одна Україна”: “…В Єдиного Бога повіривши, одну віру визнавши, всі діти України рідними братами і сестрами почулися, одним духом, одною думкою перейнялися, всі люди, всі роди, всі племена в одну громаду, в один народ великий об’єдналися. І сказали: один Бог, один народ, одна Україна!” (с. 50). Читачі зможуть також ще раз переглянути відомий переказ про вибір віри князем Володимиром (“Повість минулих літ”) під назвою “Як князь Володимир Великий шукав нової віри” (с. 97-98).

4. Альманах “Нового часу” (календар для всіх) на рік 1938 (-Львів: Вид. І. Тиктора, 1937). До ювілейної дати у календарі автор М. Переволочанець публікує матеріал “Заведення християнства в Україні (З приводу 950-ліття хрещення Володимира Великого)” (с. 58-59). Йдеться про прийняття християнства київськими князями Аскольдом і Диром (860-879), князем Ігорем (914-945), княгинею Ольгою (945-957), ставлення князя Святослава (957-972) до християнства, “що завзято тримався старої поганської віри”, …однак, ”не переслідував поодиноких християн та не рушав церков, що були тоді в Києві”. Схилявся до християнства найстарший син Святослава - Ярополк (972-979). Нарешті, йдеться про князя Володимира (980-1015). Актуальною і сьогодні вважається думка автора матеріалу: “Споріднення Володимира з візантійським двором піддавало гадку майже всім історикам, що християнство прийнялося на Україні безпосередньо з Візантії. До інших висновків прийшов наш історик С. Томашівський. Розглядаючи джерела та висліди дослідів своїх попередників, ствердив, що не з Візантії, а з болгарської Охриди прийшла, мабуть, на Україну перша церковна ієрархія – архієпископ і єпископи із священиками. Вони й займалися проповідуванням слова Божого й організуванням київської митрополії. Грецьке духовенство, що могло прийти з царівною Анною, або було взяте на службу з Корсуня, було добре до першого масового хрещення народу, не надавалося до дальшої праці, бо не знало слов’янської мови. Не було воно на руку і з причин політичних, бо взаємини між Руссю і Візантією після охрещення Володимира не були приязні”.

5. Український православний календар на 1938 рік (Крем’янець, 1938). Привертають увагу два матеріали. Перший підписаний – М. К. “Небесні покровителі Волинської землі” (с. 2-17). Другий – Михайло Кобрин “Великі роковини (З приводу 950-ліття охрещення українського народу)” (с. 18-20). Звичайно, право автора мати свою думку. Так і відтворю її. У матеріалі “Небесні покровителі Волинської землі” йдеться про 16-х українських святих, які, на думку автора публікації, жили і працювали в цьому краї. Серед них – св. Ольга, княгиня Київська, св. Володимир Великий, князь Київський, преподобний Варлаам Печерський, св. Ярополк, князь Володимир-Волинський, преподобний Стефан, єпископ Волинський, преподобний Нестор, літописець, св. Амфілохій, єпископ Володимир-Волинський, св. Мстислав, князь Київський, преподобний Микола Святоша, князь Луцький, преподобний Нифонт, ігумен Святогорський, єпископ Новгородський, св. Петро, митрополит Київський і всієї Русі, преподобний Федор, князь Острозький, св. Юліанія, княгиня Ольшанська, преподобний Іов, ігумен Почаївський, св. Макарій, архієпископ Овруцький, св. Інокентій, єпископ Іркутський. Про кожного з них подається стислий життєпис. Очевидно, що особлива увага звертається на рівноапостольного князя Володимира Великого. Саме на теренах Волині, вважає автор, урядували три сини князя Володимира - Позвізд у Луцьку, Всеволод - Володимир-Волинському та Святослав у древлян. За сприяння князя Володимира Великого були зведені церкви Успіння Божої Матері та Василя Великого, школа для дітей (Володимир-Волинський), храми св. Василя Великого (Овруч), св. Димитрія (Луцьк) та Успіння Божої Матері (с. Зимно). Другий матеріал розповідає про високу науку про Бога, Творця і Управителя світу, усе суще, що є в ньому, яке утвердилося на нашій землі з часу хрещення українського народу.