A Certain Ratio "Mind Made Up" (2008)

Манчестерські піонери прифанкованого пост-панку A Certain Ratio на хвилі минулорічних реюніонів зі своїм новим альбомчиком на готичних підмазками.

Тіні Яна Кьортіса фанкують там, де не дотанцювали Joy Division, але дотанцював New Order. Обкурений клубняк, заглючений до повного приколу. Качаючі баси і розслаблена перкусія. Децельна атмосферка готіки. Зафузований кислотний біт і фортепіанки малюють таку картинку, де франц фердінанди навіть раком не стояли. Паралелі на альбом 82-го року "Sextet" існують.

Безперечно, можна сказати, що то актуально тільки в контексті моди на 80-ті і що щось подібне можна було чути в 90-х від Primal Scream ітеде. В 00-х таке вже лабали Rapture. І толку?

Мода, модою, але ці пацики формувати те, що зараз так намагаються копіювати британські молокососи. І кому, як не їм було підпливати до 2008 року зі своїм нормальним саундом, не озираючись на якісь авторитети.

Увесь альбомчик валить добротний прифанкований пост-панк, чи панк-фанк (як кому більше подобається), що на останніх 2-х треках звалюється в імпровізаційний інструментал. Духова партія, за усіма законами фанку, відпрацьовує свою програму. На беках, а особливо на "Down, Down, Down" зміючкою вигинається вокал якоїсь тьоли, так схожий на голос Grace Jones.

Біля треків "Down, Down, Down", "Way To Escape", "Mind Made Up" (крапаль схожого на "Suicide Blonde" INXS), "Teri", "Starlight", "Which Is Reality?" – можна повторитись ще раз, така хуйня, як Franz Ferdinand, ні раком, ні боком не валялась.

A Certain Ratio рулять і через 30-ть років від початку своєї діяльності. Чи аналогічно, за 30-ть років, будуть триматись на воді усі ці новомодні стручки?

1.I Feel Light
2. Down, Down, Down
3. Everything Is Good
4. Way To Escape
5. Rialto 2006
6. Mind Made Up
7. Teri
8. Bird To The Ground
9. Starlight
10. Which Is Reality?
11. Skunk
12. Very Busy Man

Madness "The Liberty Of Norton Folgate" (2009)

9-й альбом культової лондонської ска-банди Madness. Форева янгам немає куди гнатись. Тим більше, за хіт-парадними рейтингами та різними модами. Прогнозований пабний гульбан з диким стьобом та самоіронією.

Апофеозом пофігізму і алкоголізму стає 10-ти хвилинний трек "The Liberty of Norton Folgate", де кабарешна атмосферка перелізає на легенький вальсок з криками алкоголіків під великим градусом. Всьо, як лікар прописав. Скрипочки, банджо і танцюльки. Особливо прикалує 2-га частина треку, де оркестровка переганяється з блюзом, а арабські мотиви перемішується з єврейськими. Братва, як й завжди, собі погнала.

Деякі треки нагадують діяльність Badly Drawn Boy і Libertines, але це тільки в якості бонусу. Клезмери роздупляють банду на 6-му треці і до кінця альбому несеться вагон хітових мелодій на повному розслабоні. Обстьобуються інфантильно-хорові співи про сонечко а-ля The Beach Boys.

Останні 3-ри треки ("MK II", "Idiot Child" і "On The Town") показують ще одними та іншим молокососам, як то тре грати. Без моди, рейтингів та іншої, за тиждень вже забутої, пурги. Культова банда, це не якийсь там шітдісковий виїбон. Культова банда – це бандитська куля у потрібно місці. Милий стьобчик.

1. We Are London
2. Forever Young
3. Dust Devil
4. The Liberty of Norton Folgate
5. Sugar & Spice
6. Clerkenwell Polka
7. Bingo
8. Rainbows
9. That Close
10. MK II
11. Idiot Child
12. On The Town

Crippled Black Phoenix "The Resurrectionists" (2009) і "Night Raiders" (2009)

Британські концептуалісти Crippled Black Phoenix спалюють крила пост-року (до яких їх зараховують), щоб прогулятись хайвеями прогу, який вже так залізобетонно закатали своїми мелодіям Pink Floyd. Розмітка виконана в найкращих традиціях дарк-фолку а-ля Current 93 та майже модних на даний час психо-фолкних піснеспівах небесним богам.

Якщо на дебютному альбомі Crippled Black Phoenix орієнтирами були помічені Roxy Music (зрозуміло, що зашифровані в морі апокаліптичного саунду), то на 2-х цьогорічних альбомах зі ще невідомими датами релізу та відсутніми альбомними ковриками – повноформатно і безроздільно панують пінк флойди.

Пінк флойдівська епічність прориву (чи непрориву) в макро і мікрокосмоси тут записана зі знанням свого бізнесу. Розбавляє тотальну присутність флойдистів акустика дарк-фолкових мотивчиків, пост-рокові гітарки та блек саббатівський дум з блюзовими вкрапленнями.

До гітарок добавляються віолончелі, скрипочки та фортепіано. І все заради створення мінімалістичного образу пружини, яка от-от має взірватись мільйонами хіросім. Коли ж бомбові удари ще в польоті, виглядають бароккові елементи ("Crossing The Bar"), індастріальний біт, чи торжество скандинавського або ісландського психо-фолку а-ля Paavoharju ("200 Tons Of Bad Luck").

Заффузованість та дісторшн розбавляється нон-мюзікними шумами і голосами, спокен-вордом, григоріанським співом та пасторальними псалмами. Пафос на 4-й космічній швидкості виривається за зони мобільної досяжності, але це аж ніяк не псує враження від альбому.

І Muse (зі своїм останнім альбомом), і Mogwai (також з останнім) тут хіба що, підсипають пісочок в маракаси.

Апокаліптичний саспенс нагнітається майже ідеально і тільки, як вже писалось, мінімалістичними вторгненнями на територію прогу. Меланхолія проривається за горизонт. Dälek і Bohren & der Club of Gore – феніксам – молочні камаради. Заглюченість і зацикленість монотону розгортається внутрішними берегами.

На "Night Raiders" добавляються духові. І труби, взагалі, відносять в далеку покинутість. З'являються східні мотивчики. Психоделія і спейс-рок бавляться з вестернами. Дарк-фолк презентує похоронний марш. Акордеончик презентує кабарешну ритміку пропитого голосу. Циркачі розкручують своє шапіто. Гітарні сола запливають за таємниці 3-ї планети.

Отака 2-х альбомна солянка від британських феніксів. "The Resurrectionists" вирізняється своїми хітами. "Night Raiders" – танцює більш біля концептуалу, але розглядати ці 2-ва альбоми окремо, взагалі, не варто. Це як розрізати сіамських близнюків. Позитивний результат майбутнього життя – мінімальний. Про це й співає Crippled Black Phoenix.

"The Resurrectionists"
1. Burnt Reynolds
2. Rise Up And Fight
3. Whissendine
4. Crossing The Bar
5. 200 Tons Of Bad Luck
6. Please Do Not Stay Here
7. Song For The Loved
8. A Hymn For A Lost Soul
9. 444
10. Little Step
11. Human Nature Dictates The Downfall Of Humans

"Night Raiders"
1. Time Of Ye Life Born For Nothing_Paranoid Arm If Narcoleptic Empire
2. Wendigo
3. Bat Stack
4. Along Where The Wind Blows
5. Onward Ever Downwards
6. A Lack Of Common Sense
7. Trust No One
8. I Am Free, Today I Perished

фото: afghanmusic.afghansite.com