Книга начальника управління СБУ на Львівщині Анатолія Матіоса " Злочин, кара, табу та їх когнітивні аналогії" розпочинається з розлогої автобіографії, в якій читачі можуть зачерпнути простору інфу про приналежність автора до творчої родини.

На цьому творчість Анатолія Матіоса закінчується. Розпочинається лінгвістична інтервенція у його свідомості та мовленні. Штампи і лєкала глаголення превалюють над автобіографічними згадками про родинну творчість та сповнюють книгу банальними канцеляризмами та підстолизмами, що є наслідком шинельної кар'єри в стінах процесійного замку з вивіскою "СБУ".

Фрази "ви (журналісти) 5-та влада", "я вас всіх бачу разом", "перейдемо до прагматичної сторони", "планова зустріч" служать шановним читачам чорно-білим підтвердження попередньої сентенції та виступають передумовою знаходження в мові книги тихих, незрозумілих слів, які не допливають своїм звучанням навіть до середини Дніпра.

Перших 20-ть хвилин книги Анатолій Матіос розповідає про очікування свого прес-секретаря, користуючись золотим правилом філософії "потрібно всіх поважати". Ці 20-ть хвилин книги протікають у невпевненості та незручності. Матіос без прес-секратаря і разом з ним – то різні речі. Нарешті приходить прессек і перекриває своєю харизмою самого автора. Альтер Его Матіоса виявляється сильнішим за свого творця, про що докладно демонструє презентаційна табличка на столі, як стоїть ближче до прес-секретаря, ніж до головного сбушника.

Наступних 30-ть сторінок автор вголос зачитує надрукований прес-реліз, сповнюючи атмосферу свого оповідання тихим світлом сонного царства та професіоналізмом Гіпноса і Морфея. Матіос намагається не виділятись, не привертати до себе надмірної уваги. Він затесується у сірий натовп своїх слів і розчиняється в ньому птахом-феніксом, щоб інколи на мить воскреснути якоюсь незрозумілою заявою.

Він веде свою зашифровану діяльність серед слів, час від часу звертаючи увагу на шкарпетки присутніх, оскільки, як свідчить старий шпійонський досвід, найкраще вистежити наявність за собою хвоста можна тільки за шкарпетками хвостуна. Хвостун володіє усіма чудесами перевтілення, може змінювати одяг, взуття, вуса і перуки, але у більшості випадків забуває про таку пікантну деталь як шкарпетки. Отож, якщо за вами ходить тінь у незмінних шкарпетках, можна зі сміливістю говорити, що за вами є хвіст. Дзвонити в 02 і сподіватись, що Вам допоможуть.

На горизонті книги невмотивовано з'являється відомий політог Звєрєв (чомусь без стиліста), гризе свою футболку і знову невмотивовано зникає в сюжетній леті.

Монотонна проповідь Анатолія Матіоса, який 100-пудово підійшов би на роль равина Якоба, провадить оповідь до своєї логічної кульмінації. А саме, появи в тексті прізвищ Квурта, Криворучка і Павліва. Але кульмінація чомусь виявляється гнилою. Стільки було реклами і анонсів, а тут – безбарвне розгортання подій, відсутність прозорих мотивів у головних героїв книги та завал на усіх літературних фронтах.

Замість цього Анатолій Матіос починає наголошувати на відсутності табу, щодо покарання будь-якої кари будь-якого чиновника, які так паплюжать своїми вчинками рідну владу. Своєю фразою "ми поза політикою" він намагається компенсувати відсутність розгортання подій та повний пшик в стартовій загадці і зашифрованості.

Розв'язка наступає дуже швидко. Анатолій Матіос не хоче бути білою вороною в інформаційному просторі і не хоче бігати за потягом подій. Він хоче тримати на прицілі суб'єктів корупційної діяльності, які вже намилились на бабло Євро-2012. Табу немає. Країна повинна знати своїх корупціонерів. Корупціонери повинні знати про невідворотність покарання. Покарання повинно знати про когнітивність аналогій.

Спробами врятувати письменницьку репутацю свого шефа робить його прессек. Його харизма постійно знаходиться на прицілі у фотокорів. Один зайвий рух щодо відганяння мух від такого слабкого фіналу і сторінки книги сповнюються спалахами асоціацій, які можуть негативно вплинути на імідж альтер-ега. Тому прессек, просікаючи такі можливості, сидить як мумія та терпеливо переносить всі тяготи і лішенія воїнской служби.

Закінчується книга А. Матіос " Злочин, кара, табу та їх когнітивні аналогії" цитатою Г. Сковороди, яка у своїй неважливості абсолютно неважлива для наведення у цьому реченні.

Книга А. Матіос " Злочин, кара, табу та їх когнітивні аналогії" рекомендується до опрацювання учнями молодшої шкільної групи в період позакласного читання.

А. Матіос " Злочин, кара, табу та їх когнітивні аналогії". – Львів: "СБУ +", 2008. – 188с. ISBN 978-966-441-032-5.

Видання перше, стереотипне. Підписана до друку 23.06.08. Формат 84x108/32. Гарнітура Таймс. Папір офсетний. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 9,87. Обл. вид. арк. 10,16.