Пласт малоросів, які в умовах незалежної України розділилися на дві категорії – «самоотверженных» і «блуждающих», становить приблизно 35-40% від усіх громадян.

Про це в інтерв'ю "Вголосу" сказав директор Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова Олег Баган.

"Перші – це абсолютні холуї імперії, безнаціональні, цілком чужі до української мови і культури, хоча при цьому, щоб надати «місцевого колориту» своєму буттю, вони можуть, наприклад, називати своїх дітей Тарасами і Богданами (це все, на що вони здатні в національному плані). Вони здебільшого покірно йдуть за проросійськими тенденціями в країні.

Другі – це ті, які частково піддалися віянням українізації, володіють українською мовою, цікавляться українською проблематикою, але тільки для того, аби постійно застерігати, як забагато українців хочуть і які загрози вони несуть самим фактом свого існування. Ці другі діляться на ще дві категорії: централістську і ліберальну. Учасники першої підтримують всі тенденції в країні, які працюють на «сильну руку» (давня імперська звичка), тому завжди голосували за якісь ліві партії (Комуністичну, Соціалістичну, тепер орієнтуються на Ківу). Учасники другої підтримують усе, що гарантує найширші свободи і в цьому контексті вони верещать про «наступ на демократію», як тільки українці заявляють про якісь свої права. Вони часто проникають в якісь українські проєкти, але завжди – з метою розкладати їх або робити безпринципними, ніякими", - зазначив Баган.

За словами науковця, разом вони формують десь 35-40 % населення і діють залежно від конкретної ситуації.

"Їхні лави постійно розмиваються, бо це явище не має чогось сталого, ідейного, в моральному плані є гнилим. Інколи під впливом страху й емоцій вони підтримують якісь проукраїнські тенденції (наприклад, після Революції гідності вони голосували за Порошенка, тому що боялися, що озброєні українці будуть їх просто бити, а коли цього не сталося, серед цієї братії почалася зворотна тенденція – насміхання з України і плювання на неї)", - додав Олег Баган.

Більше про це читайте у статті: Український націоналізм: “царство небесне” чи “живіший за всіх живих”?