І всі дані, начебто, для того є: народився, як і очільник бандитів Росії Путін, у Санкт-Петербурзі, вірніше у Ленінграді. А тоді місто було названо на честь лідера партії терористів Ульянова (Леніна). І грав ролі Пореченков тільки такі, що пов’язані з убивствами, розбоєм тощо. Найбільш відомим став після серіалу «Агент национальной безопасности», в якому постав  таким собі Джеймсом Бондом на російський лад – убивцею, бабником, пияком і так далі в негативному смислі.

Та й у житті у нього – ідеологія агресора і терориста. В інтерв’ю для журналу «Большой город» у вересні 2008 року Пореченков, який тоді балотувався на посаду голови Спілки кінематографістів Росії, казав: «Кіно – це вже політика. Ми допустили у святая святих наших ворогів, і вони принесли сюди свою ідеологію. Немає демократії в природі». Одкровення крокодила, для якого все пожива.

У списку ролей Пореченкова – командир застави на фінському кордоні (2000 рік), комерсант і охоронник (2000 рік, «Бандитский Петербург»), старший прапорщик Дигало (2005 рік, «9 рота»), капітан Уваров (2005 рік, «Убойная сила 6»), офіцер ГРУ (2006 рік, «Грозовые ворота»), бандит Шило (2008 рік, «Реальный папа»), майор КГБ Скачко (2011 рік, «Дело гастронома №1»), поручик Мишлаєвський (2011 рік, «Белая гвардія»). Одним словом, це людина без принципів у кіно й україножер за покликанням.

Як і його напарник у бандитських окопах біля Донецького аеропорту Ігор Марков. Пили ж бо разом. Адже на прес-конференції у фашиствуючому інформаційному агентстві «Новороссия» вони явно були під градусом. І тішилися своїми «подвигами». Та хіба Маркову звикати? Начальник одеського сміття, як його називають у тому місті-герої, теж давно прославився як ненависник усього українського.

Народився в Одесі, громадянин України. Але очолює громадські організації «Патриоты Отчизны» и «Русский клуб». Автор та ініціатор акцій «Я говорю по-русски», «Одесская георгиевская ленточка». Той ще «колорадський жук». Був у партії Вітренко, в Партії регіоналів, депутатом Верховної Ради України, депутатом Одеської міської ради декількох скликань. Марков бився з тими, хто протестував проти встановлення в Одесі пам’ятника Катерині ІІ, був арештований за організацію масових безпорядків біля будівлі Одеської обласної міліції.

Невідомо, яким чином він виграв тендер на збір і вивіз твердих побутових відходів в Одесі, але витіснив з цього ринку німецьку компанію. При всьому цьому відзначений орденами святого рівноапостольного великого князя Володимир ІІ ступеня, Православної церкви Різдва Христова ІІ ступеня, священомученика Іоанна архієпископа Ризького, Дружби (Південна Осетія). Це все нагороди Православної церкви Московського патріархату.

Але шляхи Маркова і Пореченкова зійшлися в окопах бандитів біля аеропорту Донецька, який відстоюють українські бійці.

Мабуть, у Путіна вже не вистачає аргументів, щоб відстоювати свої імперські амбіції. У справу йде будь-який непотріб. Усі діючі особи входять в роль. Надовго?