З моменту окупації Криму ситуація з правами людини на півострові суттєво погіршилася. Починаючи з березня 2014 року, активісти зафіксували понад 200 порушень. Серед них – тиск на журналістів, несанкціоновані обшуки, допити, катування, ув’язнення, викрадення людей.

Співзасновник громадської ініціативи «Крим SOS» та кримськотатарського культурного центру «Кримський дім у Львові» Алім Алієв в інтерв’ю «Вголосу» розповів, що й досі невідомо про долю 20-ти зниклих кримських татар. Ба більше, за його словами, нині доволі складно прогнозувати, коли розпочнеться нова хвиля репресій проти патріотів, які залишаються на півострові й, попри все, вірять, що Крим повернуть додому – до України.

Аліме, ми пам’ятаємо, як 20 січня 1991 року на загальнокримському референдумі 93,26% жителів Криму проголосували за відтворення Кримської АРСР. Чому так сталося, що за два десятиліття люди кардинально змінили свою позицію?

Питання псевдореферендуму 2014 року лише підтвердило той факт, що з ментального погляду Росія вже давно анексувала Крим. Тобто за останні 25 років кримчани постійно підживлювалися міфами, які створювали в Кремлі спеціально для жителів півострова. До того ж люди здебільшого обирали російські випуски новин і дивилися на події у Львові, Києві, Харкові, Одесі через призму російських мас-медіа.

А ми знаємо, як вони вміють маніпулювати громадською думкою і вводити в оману. Окрім того, в Криму ніколи не було повноцінної української влади. Керівництво нашої держави свідомо не допускало кримських татар до керівних посад у будь-які структури, оскільки боялося, що вони виявляться сепаратистами. І це була тотальна помилка України. Бо життя все розставило по місцях, і ми побачили, що кримські татари, навпаки, стали одним з основних форпостів Криму. Вони зберегли як свої традиції, так і показали світові, що вболівають за Україну й готові за неї боротися. А ті, хто був при владі за часів незалежної України, і тепер частково керують в окупованому Криму.

Скільки на півострові проживало кримських татар і скільки виїхало через усі ці події?

У середньому в Криму проживало близько 300 тисяч корінного населення, що становить 15% загальної кількості людей. Через окупацію півострова виїхало близько 15-ти тисяч кримчан. Серед тих, хто залишився, є українці, етнічні росіяни, вірмени, болгари.

Напевно, ви спілкуєтеся з тими, хто залишився в Криму. Які нині настрої серед людей?

Знаєте, серед людей панує відчуття страху. Страху бути покараним у різний спосіб. Я говорю про той страх, який був за часів Радянського Союзу, коли громадяни боялися говорити. Так само й нині люди бояться в публічних місцях розповідати про справи, враження від нової влади, навіть про вимкнення світла не говорять, бо це може комусь не сподобатися. Разом з цим усі бачать, що Крим мілітаризується. Там найефективніше працюють силові структури: ФСБ, поліція. Тому люди мовчать. Які ще настрої? В Криму складно знайти роботу, особливо молоді. Через це люди виїжджають з півострова. За нашими прогнозами, цього року через економічні труднощі відтік кримчан буде високим.

Як вплинула блокада Криму на ситуацію? Чи є плюси від неї?

Завдяки блокаді активістам удалося привернути увагу української влади до проблеми Криму. Бо ми бачимо, що останнім часом ця тема відійшла на другий план після війни на Донбасі. Тому блокада є позитивним кроком. Наприклад, я вважаю, що саме блокада стала поштовхом до того, що на державному рівні припинили постачати електроенергію на півострів. Друга річ – ми нарешті перестали торгувати з Кримом як із суб’єктом Російської Федерації. Третя – й активісти, й експерти наголошують на цьому  нам необхідно створювати загальну стратегію деокупації Криму. В тому числі треба працювати і з самими жителями півострова. Оскільки в майбутньому можемо опинитися в такій ситуації: Крим повернемо, а кримчан – ні. Бо люди до всього звикають. І тому потрібно в різний спосіб працювати з ними, передусім із молоддю.

Чи зберігаються у Криму проблеми з електроенергією?

У великих містах – Сімферополі, Севастополі, Ялті – наразі немає перебоїв з електроенергією. Там світло є майже постійно. Проблему вирішили за рахунок лінії, яку протягнули з Краснодарського краю. Утім у маленьких кримських селах та селищах проблема залишається. Там відключають електроенергію кожні дві години  на дві через дві.

А продукти? Чи достатньо товарів у магазинах і яка їхня вартість?

Українських продуктів у магазинах обмаль. Товарів російського виробництва достатньо. Питання в їхній якості. Вони сильно поступаються українській продукції. Ціни? Зависокі. Однак нестачі продуктів поки що немає.

Аліме, ви правильно сказали, що люди швидко пристосовуються до нових умов життя. Тому виникає цілком логічне запитання: як повернути Крим? І наскільки швидко це може статися?

Питання повернення Криму залежить від того, як далі розвиватиметься ситуація в Росії. Наскільки режим Путіна буде довговічним і як швидко його з’їсть оточення. Також повернення Криму залежить від того, хто прийде після Путіна. Велику роль відіграють санкції: вже тепер можна бачити, що Росія виглядає, як загнаний звір. Це така гра на довгу перспективу. Інша річ – багато залежить від самої України, від того, як ми розвиватимемося і як впроваджуватимемо реформи. Наприклад, якщо нарешті набуде чинності безвізовий режим з ЄС для України, то цінність українського паспорта для кримчан стане відчутною і більшою. І, звісно, повернення Криму залежить від того, наскільки ми не дамо забувати міжнародній спільноті про кричуще порушення міжнародного права – окупацію Криму.

Тетяна Зеленська, «Вголос»