Позафракційний нардеп від «Свободи» Андрій Іллєнко натомість розкритикував рішення як таке, що не дасть результату і є виключно популістським.

Чому, на вашу думку, так складно проходило це рішення в парламенті, зважаючи, що коаліція має переконливу більшість?

Саме представники коаліції ще на рівні регламентного комітету блокували питання зняття недоторканності. Вісім з десяти членів комітету – це представники коаліції, а перший заступник голови комітету, він же в. о. голови комітету Павло Пинзеник, є представником «Народного фронту».

Регламентний комітет зробив абсолютно все для того, щоб подання на зняття депутатської недоторканності з Клюєва не потрапило на розгляд. Це був свідомий саботаж.

Члени «Блоку Петра Порошенка» взагалі не прийшли на засідання комітету напередодні голосування.

На самому початку роботи цієї Верховної Ради ми пропонували на посаду голови регламентного комітету «свободівця» Юрка Левченка. Рядові представники фракцій підтримали цю пропозицію, але керівництво коаліції заблокувало її. І ми тепер розуміємо, чому це було так. Бо якби на чолі комітету був «свободівець», все було б по-іншому.

Саме з цієї причини нашого Олега Осуховського зняли з посади голови робочої групи з розслідування корупції в уряді Арсенія Яценюка. Бо всі розуміли, що він доведе справу до кінця.

Ви вірите, що Клюєва можна буде побачити на лаві підсудних?

Зняття недоторканності – це лише можливість правоохоронним органам розпочати кримінальне провадження безпосередньо проти особи. Але це не означає, що цю людину після цього рішення можуть арештувати чи затримати. Він і далі зберігає імунітет. Лише коли проти нього порушать кримінальну справу, втратить його. 

Ми на засіданні ставили запитання представнику Генпрокуратури, чому не вносять на Клюєва питання про затримання й арешт. Відповіді так і не почули.

Тобто це попахує відвертою бутафорією. Але до того моменту, коли Клюєв реально сяде, ніколи не дійде, бо він у будь-який час може втекти з країни. Або суд затягуватимуть, як це зазвичай у нас роблять. Тобто насправді це  чистої води піар.

Яка причина, на вашу думку, такої нерішучості коаліції?

Ситуація з Клюєвим укотре продемонструвала, що всередині нинішньої влади є чіткий договір з колишньою владою Януковича, з її представниками про те, що ніхто нікого не саджатиме і не притягуватиме до відповідальності.

Бо навіть ті, хто втік за кордон і сидить зараз у Росії, могли б формально бути засудженими. Адже ще в минулому скликанні парламент ухвалив закон про заочне судочинство. Цей закон чомусь не застосовують. Навіщо його тоді ухвалювали?

Тому очевидно, що є домовленість і кругова порука. Там відіграють свою роль гроші й банальний страх. Бо всі вони пов’язані.

Ви песимістично дивитеся на майбутнє парламенту?

Під хорошими гаслами там відбувається все те, що проходило раніше. Ми бачимо те саме кнопкодавство, яким займаються ті, хто обіцяв з ним боротися. Бачимо ті самі прогули, відсутність дисципліни, купу антинародних лобістських законів, які протягують через парламент.

Нинішня коаліція має непослідовну, половинчасту, зрадницьку, маніпулятивну позицію. Вона, маючи конституційну більшість, не проводить ніяких реформ, гальмує зміни в країні.

Ми бачимо протилежність того, що було задекларовано на Майдані. Якщо там говорили про боротьбу з олігархами, то зараз не лише не ставлять питання про повернення награбованого, а йдеться про нову потужну хвилю приватизації, яка має роздерибанити решту державного майна.

4 червня парламентське лобі олігархів, яке ніяк не заспокоїться, вкотре пробуватиме провести злощасний закон, який дозволить приватизувати близько тисячі державних підприємств. Ми постійно блокуємо трибуну, намагаючись відтягнути це питання. Бо це – державний злочин, який вони планують скоїти під шум війни й економічної кризи: роздерибанити між олігархами залишки стратегічних підприємств.

Вплив олігархії посилюється, уряд веде антисоціальну політику, і це повна розбіжність між словами та ділами, повне невиконання вимог.

Водночас існує друга група в парламенті, яка є відверто антиукраїнська, сидить і чекає на реванш. Очевидно, що перший етап реваншу буде на місцевих виборах, коли вони намагатимуться здобути владу в низці областей. І нинішнє розчарування в чинній владі веде до реальної загрози прокремлівського реваншу.

Думаю, дуже скоро настане момент, коли потрібне буде нове перезавантаження. Скільки Україні треба таких перезавантажень, щоб у нас дійсно була не бутафорна, а справжня українська, соціально-справедлива влада, – невідомо.

Розмовляла Мар’яна П’єцух, «Вголос»