"Місцеві мешканці" – так називає своїх колишніх земляків Андрій Шкіль. Вишиваний депутат – елегантний,  як рояль і загадковий, як герої Байрона – приїхав у провінцію сіяти зерна правди. Журналістів зібралося чимало, а присутність на прес-конференції прес-секретаря голови ОДА показує, що у білому домі також пильно відстежують рухи колишніх партнерів по коаліції.

Шкіль остаточно перетворився в партійного функціонера. Функція придушила в ньому усі молодечі пориви, спотворила його сутність і підпорядкувала його єство (хоча якщо хтось заперечить й скаже "проявила його єство", то ми сперечатися не будемо). Прес-конференція ще раз показала, що Шкіль не здатен вийти за межі чітко окресленого функцією кола. Він декламував написане кимось у Києві і виглядало усе це вкрай непереконливо.

Скрадливим голосом депутат сплітав загальновідоме. Досить толково переказавши основні тези про тяжку жіночу долю в демкоаліції, про те, що ліпше смерть, ніж життя з нелюбом, про козлів-чоловіків для яких понти та бджоли важливіші за принципи і клятви, нардеп мимохідь збагатив українську політологічну думку ідеологічним покручем "широка демократична коаліція" (ті ж плюс Литвин). Тут таки обкакав Литвина, зазначивши, що останній "…постійно змінює свою позицию" і що сьогодні, Литвин висуває умови нейтрального статусу та позаблоковості України, а це не відповідає програмним засадам демократичної коаліції.

Власне кажучи, Вголос прийшов на прес-конференцію, щоб поставити єдине запитання: Чи складе націонал-патріот Шкіль повноваження народного депутата у випадку якщо БЮТ утворить широку коаліцію з Партією регіонів?

На жаль, на це пряме запитання ми так і не отримали прямої і відвертої відповіді. Андрій Шкіль відмовився обговорювати цю тему, зазначивши, що про коаліцію БЮТ з ПР наразі не йдеться, а тому не має сенсу відповідати на подібного роду "чисто гіпотетичні" запитання.

Загалом, розмірковування Шкіля про можливість коаліції БЮТ з ПР нагадувало добре відоме жіноче бурмотіння за обставин, коли слова вже не мають жодного значення: "Ні-ні… Не треба.. Я ще не готова… Не зараз… Що ви робите…". Усім вже ясно, що уникнути того, що має статися – неможливо, але ж  існує якийсь ритуал, який вимагає промовляння цих нічого не значущих слів.  Шкіль - ритуаліст,  з  усього видно, що він уже розслабився і готовий прийняти невідворотнє,  однак  іще не готовий у цьому признатися.  І даремно – професіонали повинні бути готові до усього. А надто професійні патріоти.

Зрештою, чого стидатися? Хіба так вже й погано виглядатиме у коридорах Верховної Ради, наприклад, пара Шкіль і Герман?