Супердуель двох титулованих борців не відбулася. Відтак, золота медаль дісталася представнику Івано-Франківщини. Про турнір у Чернігові, чемпіонат світу в Туреччині, а також про свої майбутні плани Андрій Стаднік розповів кореспонденту Вголосу.

Андрію, чи знав перед Кубком України, що Василь Федоришин виступатиме у твої вазі?

Так. Ми з ним товаришуємо багато років. Завжди все один про одного знаємо. Федоришин раніше виступав у вазі до 60 кг, однак перед цими змаганнями не зганяв вагу і боровся у моїй категорії. Загалом, на високому рівні Федоришину у вазі до 66 кг немає що робити. Це в Україні не настільки потужні спортсмени, що не можуть його перемогти. Його вага до 60 кг. На цих змаганнях йому не було сенсу зганяти вагу.

Гадаю, він повернеться у свою вагову категорію. Щодо фіналу, то зізнаюся, нікому з нас поразки не було потрібно. Ні мені, ні йому. Не можу сказати, що його точно я б переміг. Утім, більше схиляюся до думки, що я є сильнішим у своїй вазі. Він добре знає мою боротьбу, я його. У нього менша вагова категорія.

А це означає, що він фізично слабший та легший вагою. Василь є легендою боротьби в 60 кг, я – у 66 кг. Утім, мене до фіналу не допустив лікар, оскільки у мене була розсічена голова. Те, що не боровся з Федоришиним, я не шкодую.

Чи задоволений своїми сутичками до фіналу змагань?

Напруженою сутичка була з Ростиславом Первачуком. У мене він трохи «попив крові». З Андрієм Квятковським також було непросто. Утім, досвід мені допоміг перемогти у цих сутичках. Загалом, до цих змагань підійшов не в найкращій спортивній формі. За тиждень до змагань мав проблеми з ногою.

П’ять років не виступав на таких змаганнях як чемпіонат України. Скажу, що поки немає у мене дуже серйозних суперників, які б мене вибили з колії. Я залишаюся номером один у своїй вазі. У цьому році поборовся фактично з усіма найсильнішими борцями України. Зокрема, з Петрівим, Малінковим, Квятковським, Первачуком.

Сьогодні я ще можу витримувати рівень чемпіонату України. Загалом, такий виступ в Чернігові я очікував. Переміг усіх, кого було потрібно.

Чи вдасться тобі вийти на пік форми до ліцензійних турнірів перед Олімпіадою?

Для того ще достатньо часу. Буде турнір у Києві, чемпіонат Європи та ліцензійний турнір в Болгарії. Після цього буде ще один ліцензійний турнір у Китаї.

Третій турнір світового рівня, де будуть розігрувати ліцензії на Олімпіаду, пройде у Фінляндії. Утім, точно ще не знаю на які турніри я поїду. Буду дивитися по ситуації. Усіх суперників, які будуть там боротися, я знаю. В свій час їх уже перемагав.

Не образливо, що на чемпіонаті світу не виборов олімпійську ліцензію?

По сутичках усе справедливо. Хотілося, звісно, мати ліцензію, однак перемагає сильніший. Я тоді вибив з боротьби чемпіона світу, а олімпійський чемпіон останньої Олімпіади також залишився без ліцензії. Багато спортсменів високого рівня залишилися без ліцензій.

Утім, ті, хто взяли шість ліцензій, також сильні борці. Пригадую, що тоді у моїй частині турнірної сітки було багато сильних спортсменів, а в іншій – не така кількість. Ми усі один одного перебили, і самі розумієте що з цього вийшло. Загалом, як на мене, шість перепусток на Олімпіаду на чемпіонаті світу, це замало.

От наприклад на попередньому чемпіонаті світу, я б здобув ліцензію. Тоді була інша система.