Андрій Стецьків - голова постійної депутатської комісії Львівської міської ради з питань фінансів та планування бюджету.

Держбюджет ще не прийнятий, відповідно міський також. Розкажіть, будь ласка, за що зараз живе місто, чи вистачає коштів, зокрема на доплати медикам за постановою Кабміну? Чи мала міськрада такий досвід у формуванні бюджету і як виходили із ситуації?

Я, чесно кажучи, такого досвіду не пам’ятаю. До 2002 року був інший бюджетний кодекс, інша процедура прийняття бюджету. За останні п’ять років у нас зараз „унікальна” ситуація. Пам’ятаю, бюджет не приймали ще за Кучми, у 1998-99 році. Але протягом останнього часу, як правило, держбюджет приймався в  кінці року або у перших днях січня, що давало органам місцевого самоврядування можливість відповідно складати свій бюджет.

Сьогодні не можливо сказати, що місто живе без проблем через кілька факторів. У країні продовжується криза – раз, по-друге, згідно з бюджетним кодексом, зараз фінансування відбувається по 1/12 від минулорічного бюджету. Все би було нічого, якби не кілька нюансів. По-перше, минулого року вводилася тарифна сітка, і це було не з 1-го січня, а протягом року, тобто протягом року піднімалися мінімальні зарплати, приймалися відповідні рішення. Де-юре, вони мали б діяти з 1-го січня, але, 1/12 з торішніх асигнувань неможливо порахувати.

Зараз ніхто не може чітко працювати. Тим більше Верховна Рада прийняла законопроекти, згідно з якими вводиться 20% надбавка до зарплати для вчителів та старшого медичного персоналу. Як цю надбавку сьогодні обрахувати? Нараховувати її чи ні? Раніше була проблема з доплатою вчителям за вислугу років, зараз може бути такий самий колапс. Держава говорить, що прийме бюджет, тоді надбавки будуть оплачуватись, як заборгованість.

Але, не зважаючи на ці нюанси, мінімальні зобов’язання місто виконує. Сьогодні немає затримок із виплатою зарплати працівникам бюджетних установ. Проблеми були, до кінця вони не зникли. Полягають вони не у неможливості фінансування, адже прибутки у нас все рівно є, а в іншому. Якщо порівнювати січень 2009 і січень 2010 року, то цьогорічні прибутки йдуть з невеличким приростом, хоча хотілося б кращого.

А надбавки за постановою Кабміну вже виплатили чи ще ні?

Як я довідався минулого тижня, нарахування здійснюються, але чи фізично люди отримують гроші, цього я не знаю.

Складність неприйняття бюджету полягає в тому, що заборонені будь-які капітальні вкладення. Це проблема навіть з такими елементарними речами, як прибирання вулиць, складно розрахуватись з підприємствами, які виконали роботи. Я вже не говорю про те, що вже варто було б планувати роботи УКБ, виготовляти проектно-кошторисну документацію. Ми не можемо цього робити зараз.

Якщо немає проектно-кошторисної документації, не можна оголошувати тендер, а на його оголошення, за процедурою, потрібно 45 днів, це означає, що він може відбутися десь у липні, а коли ж тоді виконувати роботи? А потім знову зима. Я просто дивуюся як в державі ніхто нічого у цьому плані не хоче робити.

Хоча слід відзначити, що недавно вийшла постанова КМУ, яка ніби дозволяє погашати заборгованості міста перед підрядниками, якщо вони утворилися на 31 грудня.. Якщо на рахунку міськради 31-го грудня була певна сума грошей і були боргові зобов’язання, то їх  зараз можна погашати. Але проблема з казначейством триває ще з вересня, воно не пропускає наші проплати, тільки виключно зарплати. Та й взагалі ця постанова є проблемною.

Чому виникла, на Вашу думку, така проблема з казначейством?

Про це краще питати в міністрів. Моя особиста думка така, що держава перебуває у глибокій кризі. Не хочу лякати, але проблема не тільки в тому, що криза в усьому світі, у нас, як завжди, вона в десять разів більша через те, що грошова маса не відповідає запотребуванням. А грошей більше не можна випустити, тому що в Україні не виробляється відповідний продукт. Цей колапс відображається в тому, що за тих відсотків, які сьогодні обіцяють банки з депозитів – до 30% - грошей фізично немає. Ніби ще не запустили „фіктивний станок”, масу грошей ще не збільшують, щоб це було відчутно, але проблема є. ВВП не виробляється у тій мірі, яка потрібна для відповідного грошового підтвердження.

Казначейство в першу чергу закриває соціальні потреби – пенсії, зарплати, щоб не створювати соціальну напругу, але для розвитку держави грошової маси нема. Це найбільше зло, якщо зараз цю проблему не розв’язати, то ми не вийдемо з кризи. У нас може бути і дефолт, і все, що хочете.

Ваші прогнози щодо прийняття держбюджету?

У нашій країні останнім часом важко робити прогнози. Мій прогноз: песимістичний – бюджет буде прийнятий у червні, оптимістичний – протягом найближчого місяця, через 2-3 тижня. Все залежить від того, наскільки швидко розв’яжеться ситуація з президентськими виборами, після цього відбудеться переформатування у Верховній Раді, створення нової коаліції і вибори нового прем’єра, тоді, якщо це все пройде швидко, за тиждень бюджет буде прийнятий. По суті в бюджеті немає що дуже кроїти, учасники цього процесу ті самі, чи вони були за одних чи за других, вони всі давно вже все розписали. Питання було принципово політичним. Якщо там зміниться пару статей, це суттєво на час прийняття не вплине.

Пане Андрію, голови фракцій міськради недавно говорили, що потрібно розглядати місцевий бюджет хоча б в теорії, навіть, якщо державний ще не прийнятий. Що Ви можете сказати з цього приводу?
 
Чи готові ми до прийняття місцевого бюджету? Готові. Як тільки буде прийнятий державний бюджет, ми маємо 14 днів на прийняття місцевого. Великої складності у прийнятті бюджету на 2010 рік немає, тому що ¾ - це загальновідомі видатки, які не будуть відрізнятися від видатків 2009 року.

Є тільки деякі нюанси, які стосуються бюджету розвитку і пріоритетів фінансування. Наша комісія вже пробувала опрацьовувати перспективи на 2010 рік, на жаль, вони не найкращі.

Якщо брати прибутки бюджету розвитку минулого року, із запланованих 240 мільйонів гривень ми отримали всього 100. На цей рік попередньо ми можемо закласти не більше 200 мільйонів, але потрібно розуміти, що з тих 200 мільйонів одразу розписуються відповідні видатки. Це борги перед підрядниками за минулий рік, які сягають 70-ти мільйонів гривень.

Суттєві борги утворилися у зв’язку з невиконанням доходів по цільовому фонду, який наповнюється підприємцями за рахунок внесків на розвиток інфраструктури. Цей внесок сплачується, коли якийсь об’єкт завершений. А так як економіка не працює, будівництво зупинилося, ніхто не здає об’єкти в експлуатацію, відповідно не надходять кошти у фонд. У нас було заплановано 29 мільйонів гривень надходжень до фонду, а отримали ми всього 4-5. А роботи були виконані – ремонти в школах, медичних закладах, якраз на це в першу чергу йдуть кошти з цільового фонду. І тут ми на рівному місці маємо близько 20-ти мільйонів боргів. Можливо не все було зроблено, тому що, бачачи, що немає прибутків, місто відмовлялося від деяких видів робіт. Але багато що робилося – десь дахи ремонтувалися, вікна замінювались, реконструювались котельні.

Це стосується і бюджету розвитку. Від певних видів робіт місто відмовилось, наприклад, ми минулого року планували закінчити ремонт площі Осмомисла, але побачили, що немає прибутків і припинили роботи. Ми сконцентрувалися на співфінансуванні, на субвенціях з держбюджету для ремонту Стрийської, Наукової, Кульпарківської, Княгині Ольги. Дякуємо державі, що вона хоч щось нам дала. Хоча кошти виділили в кінці року і треба було все робити в авральному порядку.

Отже, на розвиток міста залишається приблизно 130 мільйонів гривень. Це ускладнює і розвиток інфраструктури пов’язаної з підготовкою до Євро-2012. Хоча щодо будівництва стадіону у нас, зі сторони міської ради, немає жодних проблем. Проблеми є у підрядника, який позиціонував себе як якісного та ефективного виконавця. Минулого року ми разом з кабміном розрахувалися з підрядником будівництва стадіону навіть з авансом – перерахували 150 мільйонів гривень. На сьогодні, я думаю, підрядник мав би виконати набагато більший об’єм робіт. Є відставання. Питання можна вирішити, але треба починати переговори. Він веде два об’єкти – ще й аеропорт, тож може хай добре подумає, може йому так багато не треба, може дати роботу місцевим підприємцям.

Пане Андрію, розкажіть, яким є загальний борг міста за кредитами?

З основних боргів зараз ми виплачуємо позику у 24 мільйони доларів Міжнародному банку реконструкції і розвитку, яка бралася ще 2003-го року, питання поступово вирішується. Позика була на зональне цілодобове водопостачання у Львові. Там відсоток невеликий і ми все виплачуємо.

Друга позика, яку брали вже ми за Андрія Садового, це два транші вартістю приблизно 92 мільйони гривень під 9% річних.

Потім, минулого року, ми брали сто мільйонів для будівництва стадіону під 20%, і ще сто мільйонів для цього ж ми взяли в кінці року під такі ж відсотки. Ці останні сто мільйонів зараз є на депозиті під 17%.  Тому, до моменту, поки не почнемо використовувати кошти, виходить 3% річних, а коли почнемо, буде 20%.

Якщо це все запрацює, відсотки будуть дуже високими. З іншої сторони питання кредитів є вічним, увесь світ живе на кредитах, але є питання відсотків і готовності повертати борги, щоб не попасти в кабалу і потім не віддавати невідомо чим.

Зараз на порядку денному стоїть позика Європейського банку реконструкції і розвитку на розвиток інфраструктури, це 38 мільйонів євро. Відповідні ухвали були прийняті минулого року, зараз потрібно прийняти ухвали, щоб запустити цю процедуру. Відсоток становить 6-7%, його так само треба буде комусь повертати.

Чи цього року плануються кредити?

Якщо кредити і будуть братися, то мабуть тільки той останній, що я назвав – від ЄБРР і, можливо, якісь кредити пов’язані виключно із будівництвом стадіону. На більше я особисто буду проти. Навіть і ці треба аналізувати: їх доцільність, відсоток, і, найголовніше – ефективність використання. Завжди треба контролювати куди йдуть кошти.

Що Ви можете сказати про виконання бюджету-2009?

Звіт вже підготовлений Думаю, на наступному засіданні сесії ми його заслухаємо.

Можу сказати, що вперше за останні 5 років ми не виконали бюджет. У 2008 році у нас навіть були перевиконання, двічі на рік ми збільшували свої видатки за рахунок збільшення прибутків. Але минулого року і Львів не оминула криза. Наші помилки, можливо, були в тому, що ми поставили надто високі планки, яких нам не вдалося досягнути.

Є моменти кризові, загальноукраїнські, а є і наші проблеми, коли ми думаємо, що продамо землі і майна на певну суму, а землю ніхто не хоче купувати, тому що ринок зупинився, а від викупу майна люди можуть відмовлятися, тому що банки не дають кредити. Від цього ми маємо втрати. Треба було все прораховувати, десь були допущені помилки. Це ж стосується і оренди землі, і оренди майна. Хоча деякі прирости є, порівняно з 2008 роком. Але не такими темпами, що означає, що ми ще будемо мати проблеми і цього року.

Все залежить від того, що відбувається в державі. Львів не може бути особливим у всій країні. У цілій країні не працює економіка. Ще за рахунок туризму  ми можемо якось тягнутись, за специфікою регіону, у нас немає заводів, шахт тощо, коли трапляється так, що, якщо вже щось встало, то встало і все місто. Наприклад, Харків. Поза тим всім ми можемо похвалитися – у нас «Електротранс» не припинив роботу, а в Харкові, і не тільки, зупинився, хоча місто потужніше набагато і бюджет має більший.

Загалом невиконання минулорічного бюджету склало близько 5%, це не настільки страшно.

Є також певні недопрацювання організаційного плану, які можна було протягом року виправляти. Особливо це стосується продажу землі та орендних відносин. Якщо продаж землі планувався на рівні 90 мільйонів, а поступило всього 9, то це не тільки криза, це і провал політики виконавчих органів. Треба було шукати інші підходи, шляхи для зменшення земельних ділянок, ціни на них. На 1га може б і знайшовся б покупець, якщо не було на 10. Треба було працювати на ринку. Це також стосується комунального майна, хоча тут ситуація трохи краща. Планувалося 140 мільйонів, а поступило близько 90.

Є проблемні моменти, пов’язані з другим кошиком загального фонду, в який входять місцеві податки і збори, що йдуть на утримання всього житлово-комунального господарства. Ми поставили досить високу планку, як на кризовий час. Ми планували прибутків на певну суму, знаючи, що вони не повністю будуть виконані, але з тих прибутків ми планували і видатки, які треба було постійно переглядати.

У 2008 році ми у липні мали можливість додатково через перевиконання бюджету скеровувати кошти на потреби міста у розмірі 25 мільйонів, а потім у вересні ще 30 мільйонів, а минулого року не було жодної додаткової копійки, більше того, нам довелося урізати деякі статті видатків.

Криза кризою, але велику роль відіграє нецільове, неправильне використання коштів. Наприклад, маємо сьогодні гроші, давайте купимо ще 10 комп’ютерів. А навіщо? Може краще туалет відремонтувати. Іноді криза має позитивний вплив, коли відмовляємось від дурних думок.

Пане Андрію, Ваша комісія також займається затвердженням видатків на апарат міської ради. Розкажіть про це.

Я скажу одне, наша комісія займає позицію дуже просту – сьогодні в умовах кризи апарат кількістю 1300 працівників не потрібно ще збільшувати. Хоча так само не правильно звільняти людей. Коли була Велика депресія в Америці, у 30-х роках, політика Рузвельта ґрунтувалася на тому, що жодної людини не було звільнено, але зарплати скорочувалися навіть на половину. Тому звільняти зараз людей не можна, навіть, якщо вони працюють неефективно, тому що вони іншої роботи не знайдуть. Звільняти можна в умовах розвитку ринку праці.

Якби місто розвивалося, я би тисячу разів повторив, що, можливо, когось треба звільняти, а сьогодні я так сказати не можу, треба мінімізувати видатки у площині відряджень, представницьких коштів. Можна також перерозподіляти обов’язки тощо. До того ж, для великого міста це не є великий апарат, претензії виникають до його ефективності, чи кожен чиновник виконує свою роботу. Іноді стається так, що 30 працюють, а решта носять папери.

Може статися так, що будуть скорочувати зарплати працівникам міської ради?

Так не може статися, тому що законодавство ці питання чітко регулює. Може статися інакше. Зараз виконавчі органи на чолі з міським головою піднімають питання про те, щоб відпустити нашу ухвалу, якою ми заборонили преміювання у великих розмірах. Я переконаний, що у наступному порядку денному це питання знову з’явиться.

Я розумію, що середня ставка працівника міської ради становить 900 гривень. Але не можна повертатися до старого, коли одні отримували 700% премії – до 20-ти тисяч гривень на руки, а інші мали 1500 гривень. Я не проти премій, коли є можливість, щоб підняти оплату праці до потрібного прожиткового мінімуму, до реального, а не того, що затверджений. Щоб жити у нашому місті потрібно мінімум 2 тисячі гривень. Великої різниці у преміях бути не може, або вона має бути підтверджена, а не нарахована за гарні очі.

Розкажіть, будь ласка, чи є у міської ради резервні кошти?

Сьогодні резервів у міськради немає. Але у нас є проблемних 14 мільйонів гривень, які зависли в Українській фінансовій групі. Станом на липень у нас там було 50 мільйонів, частину вони повернули, а решту мали повернути до кінця року. Але потім банк збанкрутував, зараз розпочалася процедура оголошення банкрутства. Тут вже виникає питання якими ми будемо у черзі на отримання боргу. Хоча ці гроші нам справді потрібні.

Згідно із законодавством депозити ми можемо розміщати виключно у державних банках – це або Ощадбанк або Укрексімбанк. З Укрексімбанком краще працювати, якраз у них ми взяли позику у 100 мільйонів, про яку я говорив, і у них же поклали ці гроші на депозит, правда, під дещо інший відсоток.

Резерви потрібно шукати в іншому. Хоча про них говорити тяжко, поки не виправиться загальний економічний клімат у державі. Але можливо потрібно шукати дрібних інвесторів, тому що серйозний інвестор з величезними грошима у місто не прийде. Але дрібні могли б розвивати тут бізнес, покращувати сферу обслуговування.

Також я вважаю, що потрібно задумуватись над виробництвом. Але це не означає, що нам потрібен металургійний завод, це можуть бути комп’ютерні технології, інші сучасні речі. Звичайно, промисловості у місті ніхто не хоче, тим більше, коли ми вибрали шлях розвитку туризму, культури. Але комп’ютерні технології розвивати можна, інакше ми будемо містом готелів, базарів і ресторанів.

Але, хоч я не хочу хвалитись, місто Львів не у найгіршій ситуації порівняно з іншими містами, які мають набагато серйозніші проблеми. Навіть кияни сказали, що у нас набагато краще чистять місто зимою, хоча ви знаєте, які у нас з цим проблеми.