Ні, я не розумію, чому всякі люди, „просвітники” не хочуть дати спокій Шевченкові. Просто дати спокій. Але то ж треба робити всіх модними. Після повного провалу нового прочитання Шевченка – художника, у суботу був повний провал нового музичного звучання Шевченка.

Шевченко-фест не просто фестиваль, то щось таке фест, як каже координатор проекту Софія Федина. Ця галицька інтелігенція, тим фестом, немає слів, як прагне всіх просвітити.

У одній кімнатці Палацу Гната Хоткевича починалась прес-конференція. Під портретом Шевченка ніяк не хотів висіти вишитий рушник, все падав і падав. Журналістів було дуже мало. За столом сиділи організатори цирку, інакше це назвати не можна. Те що відбувалось в суботу у кузьнечику, то було знущанням над людьми, культурою, а найбільше над самим Шевченком.

„Сучасне бачення Шевченка далеко не всі сприймають, а такі як ми, зараз маємо „як умру то поховайте”, тому, на жаль, молодь того також не сприймає і кожного року все більше і більше людей віддаляється від Шевченка, але знайти когось актуальнішого, як Тараса Шевченка є надзвичайно важко сьогодні...” – Софійка Федина говорила ще багато чого такого подібного, особливо, часто згадувала, що вона співачка і по-модерному прочитує Шевченкові вірші.

У кожного була своя візія цього фесту, таке враження, що всі організатори тільки сьогодні вперше дізнались про концепцію один одного щодо цієї події. Хтось протестував проти вишиванок та шаровар, інші заперечували це, стверджуючи, що є молодь, якій подобаються шаровари і вишиванки. А які самовпевнені, ті організатори, всі говорили вже про наступні фестивалі, наївні.

А, звісно, як же ж без цього, тобто без патріотизму, націоналізму, ми ж такі ідеальні, падайте і цілуйте нам ноги. Федина наголошує на відсутності підтримки жодних політичних партій, бо партії роз’єднують Україну (а як вона виспівувала під час мітингу перед Оперним, одним словом хрєново співала, дуже хрєново).

А для чого відкривати Шевченка, чому він сьогодні актуальний? „Тяжко жить в оковах, стань же Боже, поможи нам стать на ката знову” – цитує Федина (якого ката?). То ви до війни закликаєте?

„Ні не закликаємо, але оскільки Шевченко, кожним словом, ще тоді в 19 столітті сказав, що буде, то хіба ми будемо мовчати? Ми маємо будувати громадянське суспільство, вставати і захищати свої права, можливо Шевченко і справді казав, що треба вставати і різати, але ми є європейці і сьогодні є абсолютно інші можливості вирішення конфліктних ситуацій.”

Наталя Вітренко ховається просто, цій дівчині, точно, треба йти в політику. А голова Студентського братства Політехніки, бідний не міг сказати кілька слів українською, не виходило, треба було російською загнути. Вже немає тих хлопців у братстві Політехніки, які теж були не святі, але вміли часом щось організувати. Зокрема ряд акцій для популяризації Шевченка кілька років тому.

Сам конкурс. Кожен учасник повинен виконати дві пісні. Виберуть тільки трьох переможців, а потім буде гала-концерт.

Організація. Мінус два. В залі одні учасники і їх батьки. Сцена пречудесна, модно так, арт найсучасніший (портрет Шевченка, якесь біле простирадло на червоні завісі). Світло? Не має ніякого світла.

Серед учасників концерту київський гурт „Оркестр Янки Козир”, їх коротенький виступ, то і все, що було найцікавішого. Цей гурт досить відомий закордоном, володар гран-прі багатьох фестивалів. Вони були дуже розчаровані. Це був їх перший виступ у Львові, і що вони тепер подумають?

Амінь. Все. Далі немає про що говорити. Просто не було музики більше. Це ніби знущання над Шевченком, але й ніби не так. Вийшла дівчина у вишиванці з косою, руки заложила, ну точно сердешна Оксана, якщо не Катерина. Пісеньки про всяких там милих, про те, як „продавала серденько козакам”. Друга не надто відрізнялась, розпущенні коси, сорочка до землі, про кохання. Очі зліпаються, ніженьки терпнуть.

Виступала ще одна дівчинка. І це можна назвати пропагандою проституції. Коротка чорна сукеночка, червоні довгі чоботи, макіяж, бідна забула слова, так і побігла зі сцени. Був ще один цікавий виступ гурту „Говерла”, чуваки грали хеві-метал. Взагалі, у них вокаліст глухий, музиканти собі одне, він собі інше. Закос під Кіпєлова, але їм до Кіпелова ще ціла Говерла.

Перше місце отримав „Оркестр Янки Козир” і О. Карпенко з Києва. Голос є, але не пасує Шевченко для дівчинки, не її. „Мар’яну- черницю” співати таким голосом, як Тіна Кароль „Пупсика”.

Друге місце взяла Руслана Лоцман, юна Ніна Матвієнко. Коса до пояса, милі очка, традиції тримається, але то не до теми, Шевченко мав звучати по-новому. Просто там не було і кого обирати. Та Василько Васильців був би просто зіркою на цьому фестивалі. У мене було таке враження, що мені п’ять років і я дивлюсь трансляцію чергового Шевченківського концерту на національному телебаченні.

Ведуча виходить і говорить, які чудові і класні виконавці, які ми хороші, сучасні, культурні. І поки такі-от порядні львівські громадяни возносять себе на небеса, говорять про свою культурність, культура тим часом зникає, гниє. Який культурний центр? Який П’ємонт?

Для переможців підготовлено приз – статуетки молодого Шевченка, такого ж самого розміру, що й статуетка Оскара, то так говорять самі організатори. Це така крута стратегія модернізації Шевченка. Ну що тут ще можна говорити, жодних коментарів.

І ще одна золота мрія лишилась тільки пустими словами. Якщо ще кілька таких акцій відбудеться, то Шевченка ніхто ніколи не читатиме.

фоткі з цього цирку тут