Кожний другий українець сумує за СРСР. Такі дані дослідження Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна «Ментальні основи вибору». За даними соціологів, 70-літній період радянської влади 49,2% респондентів оцінили як період стабільності, життєвих перспектив і заможності трудящих.

Я намагаюся скласти для себе соціологічний портрет наших співгромадян, які сумують за СРСР. За відсутності соціологічних даних це зробити важко, тому наступний текст можете сприймати як фантазію.

По-перше, це переважно люди старшого віку. У кожному суспільстві саме ця соціальна група відзначається нетерпимим ставленням до будь-яких змін в силу фізичних особливостей організму.. Вони розмірковують приблизно так: «За Радянського Союзу я би на пенсію в 130 рублів жив прекрасно! Ковбаса за 2.10, молоко за 20 копійок. А долар тоді, між іншим, 64 копійки коштував…» Вони все чудово пам’ятають. І їх не переконати, що ковбасу тоді доводилося «діставати», а не купувати, а реальна ціна долара була 5 рублів плюс тюрма.

По-друге, це люди із невисоким рівнем освіти і кулььури. Соціальні зміни вимагають від них освоєння нових ділових, соціокультурних якостей, що часто-густо становить для даних соціальних груп нездоланний бар’єр. Якщо міркувати реально, то від горбачовської перестройки і наступних соціальних перемін найбільше виграв не народ, а тільки певна його частина -  інтелігенти, люди духовні, ті, які справді живуть "не хдібом єдиним".  Вони нарешті отримали доступ до інформації, право читати, писати і говорити. Для багатьох людей це важливіше, ніж право кожен день їсти ковбасу.

(До речі, за даними інституту Горшеніна, 17,7% українців уважають цей час періодом тоталітарного режиму з важкими наслідками для багатьох народів, а 16,5% сприймають роки радянської влади суперечливим періодом реалізації привабливих ідей соціалізму жорсткими методами).

По-третє, ностальгують за Союзом представники маргінальних груп. За дослідженнями Київського міжнародного інституту соціології, на початок нового тисячоліття близько 80% населення України перебувало в дуже скрутному матеріальному становищі: їм було складно купувати одяг і взуття, оплачувати комунальні послуги, а приблизно половині громадян України ледве вистачає грошей на їжу.

Причому, на відміну від старої бідноти (алкоголіків та різного роду декласованих елементів), нові бідняки є досить специфічним соціальним класом. Вони мають доволі високий рівень освіченості, володіють доволі престижними професіями – вчителі, інженери. Ці люди опинилися серед бідноти тільки за економічним критерієм.

Звичайно, людська психіка влаштована таким чином, що запам’ятовується приємне, як вчив вождь і учитель Фройд, неприємні спогади ніби витісняються зі свідомості у підсвідомість і чинять там усілякі збитки. Так що ще невідомо що ліпше – жити з Радянським Союзом у свідомості, чи у підсвідомості.

фото: beatlesclub.ru