Крута демка англомовного року з Самари. Набагато краща, ніж ейпішка 2006 року "Ah! when Yeahh!" і стопудово драйвовіший музон, ніж звьозди російської англомовної сцени Punk TV та Мои Ракеты Вверх. Дебютний альбом намальовується на осінь.

Незважаючи на повні жмені закордонних інфлюєнсів, Bajinda на відміну від Punk TV та Мои Ракеты..., не паразитує на струйових досягненнях тої ж британської сцени, не залишаться на формальних колах "і ми так можемо", а своїми партизанськими діями в тилу ворога створює загони поклоніння деталями і нюансам.

Саунд і вокал демонструють чудеса еквілібристики, створюючи вже не формальне поклоніння богам острівної величини, а свою оригінальну подачу матеріалу. Це не тупе клонування, а розумне розширення свідомості та можливості закордонного музла на російських широтах.

Ну й куди ж без стьобу та вплетеного в нього постмодерного цитування, що тільки додаэ позитивні бали Bajinda Behind The Enemy Lines. Punk TV і Мои Ракеты Вверх аж занадто серйозні в своєму клонуванні хеллов Доллі.

Центральна лінія з тисячами звукових доріжок, які розтікаються мислєю по дрєву, це продовження славної теорії і практики мадчестера, яко спроби поєднання року і електроніки для створення живих, попригунчастих треків, під які можна було відриватись не гірше, ніж на рейвах.

Stone Roses, Happy Mondays, Primal Scream (електронного періоду) – то всьо форева. Плюс наявне прослуховування пізніших продовжувачів мадчестерського бізнесу: Kasabian і The Music. Не варто забувати про кислотність музла, час від часу згадуючи про психоделію Doors і пам'ятаючи про сітари тих ж Kula Shaker чи Primal Scream (альбом "Screamadelica"). Також в голові тримаються Rage Against The Machine, Sonic Youth і паралельні на своєму курсі UNKLE.

Кожен трек в демці майже ідеальна суміш всього вище перерахованого. Похуїстичні і нахабні інтонації вокаліста + істерично-стьобні крики на беках створюють атмосферу всепереможного свята святого обкуру.

Жирний саунд басу та перкусії, грув, квакаючі дабові примочки розведені місцями аналоговими синтезаторами з територій Рея Манзарека і таємниці 3-ї планети, хіп-хоп, пост-панковий екстрім доводять 9-й вал цунамічного саунду до свого логічного фінішу і накривають з головою набагато краще, ніж більшість цьогорічних альбомів так званих звьозд бальшой сцени: Nine Inch Nails, Coldplay, The Dandy Warhols, dEUS, Death Cab For Cutie, Asian Dub Foundation ітеде.

"98" рубає на капусту своїм басовим монотоном і гітарами, які рвуться на Шипку, а бестіарний голос вокаліста з ангельськими етюдами на бек-вокалах намагаються поєднати непоєднуване. І досить успішно.

Дабові петлі "crime" і перкусія мейкають не якийсь там бойовичок, а цілий блокбастер-розколбастер, який Голлівуду і не насниться. Відсторонений вокал створює атмосферу невимушеного стьобу під час бомбардування Дрездену літаками союзників. Соло гітари за хвилину до фінішу – 10 балів.

Гімн всесвітньому похуїзму "ignore it" переливається всіми кольорами сітарної психоделійки і 4-х разовою спробою вимовляння слова "everything" російськими акцентами. Літають тіні Kula Shaker і саме тут прорізають клавішні Манзарека та істеричний сміх енд оргазмні ахі-охі на тлі вокального похуїзму вокаліста.

"up in the sky", як найбільш легший трек демки, демонструє свої кенгурячі здібності в спробах покатататись на бєлокрилих лошадках. Пост-панковий драйв з головою переганяє в елементах денсу навіть альбоми Editors і згадує найкращі моменти життєдіяльності Buzzcocks. Одна з найкращих денсо-рокових штучок в цьому році.

"kertmit's walk". Трек стоїть окремо від попередньої когорти фантастичного звуку в тилу ворога. Дуже і предуже розумний трек. Rage Against The Machine можуть спати спокійно. Побудова треку (форма і зміст) безболісно перетікає з одного стану в інший, на очах створюючи один з найкращих треків цього року.

Бас тільки натякає на свою присутність, щоб в потрібні моменти повністю окупувати всю звукову карту. Перестрілка між гітарою і перкусією без жодного молока і соплів. Зальоти клавішних в Air підкріплені усіма візами і дозволами посягань навіть на простір спейс-року. Грув забезпечено за усіма параметрами. Речитатив йде степ бай степ за лірикою і є як найкращою формою передачі змісту пісні.

1. kertmit's walk
2. crime
3. 98
4. up in the sky
5. ignore it