Про це він розповів у програмі «Наголос з Наталією Струк» в ефірі радіо «Вголос» (107,2 FM).

За словами Михальчишина, упродовж минулих століть історія на європейському просторі концентрувалась уздовж лінії Москва – Берлін – Париж.

«Для Української Держави деструктивно виглядає перебування посередині цієї осі. Отже, переструктурування її не зі сходу на захід, а з півночі на південь дає Україні унікальний шанс разом з іншими союзними державами», – вважає політолог.

Він нагадав, що новообраний президент Польщі Анджей Дуда у своїй інавгураційній промові взагалі згадав про партнерський альянс від Балтійського до Чорного й аж до Адріатичного моря – від Польщі, Литви, України до Румунії, Болгарії через Балканський півострів до Хорватії і Адріатичного моря.

«Це держави, які були поєднані спільною історичною долею, більшість із них була у складі Австро-Угорської імперії. Вони були поєднані спільною загрозою – це небезпека російської агресії і геноциду. Ми цю практику пройшли і з поляками, і балтійськими побратимами. Ну і сьогодні ми говоримо про потужного союзника на півдні – про Туреччину, а це тепер сильна регіональна держава з амбіціями стати наддержавою. Це єдина держава, яка здатна протистояти Росії у військовому плані, окрім хіба що ядерної зброї. Але навіть у цьому плані не треба забувати, що на території Туреччини є ядерна зброя країн НАТО в рамках спільної програми ядерної оборони», – відзначив Юрій Михальчишин.

За його словами, у межах 15-20 років можна бачити цілком чітку перспективу формування такого союзу в рамках Балто-Чорноморської осі.

«Це той часовий коридор, у якому оперують аналітики ЦРУ, коли малюють майбутню карту Європи під час буремних подій, які тільки розпочинаються. Вони, власне, малюють горизонт 2030 року як межу цілком нової Європи. Якщо брати точки, від яких можна відштовхнутися, – це, зокрема, час, коли Польща, за оцінками американських аналітиків, зможе цілком урівноважити вплив Німеччини в ЄС з погляду економіки. Це той час, коли Туреччина зможе стати регіональною наддержавою і переважатиме Росію за збройним потенціалом, зокрема на чорноморському напрямку й на Кавказі. І це час, коли вплив Туреччини зможе поширюватися далеко за межі її теперішніх кордонів – на Балкани, на Причорномор’я, на Кавказ і Закавказзя. От у цих десь рамках, якщо йти за лінією логіки американських військових аналітиків, можна прогнозувати, що до 2030 року Балто-Чорноморська альтернатива може бути цілком реалістичною. Більше того, вона супроводжуватиметься суттєвим послабленням Росії та її можливістю завдавати агресивні удари, спрямовані на шкоду Європи», – розповів політолог.