Bat For Lashes "Two Suns" (2009)

Natasha Khan під ніком Bat For Lashes ходила 2-ва роки назад, після випуску дебютника "Fur and Gold", в фаворі самого Тома Йорка (шо тіпа має шось значити круте). Її авант-поп зі східними казочками на ніч був дуже прикольною штукою.

В 2007-му вона могла відхватити Mercury Prize, але його віддали модним тоді Klaxons, хоча й в файтінгу з альбомом Емі Вайнхауз "Back To Black" – Наташа могла пролетіти над Парижем.

Алюзії на пісенну творчість Бйорк чи Кейт Буш не настільки перебивали самостійну діяльність Bat For Lashes, щоб записати її дискографію в сонм одноденних банд з модними прикідонами. Залишалась особлива атмосфера треків "Fur and Gold", яка давала їй нормову можливість не загубитись в морі ідентифікованих клонів один одного.

Новий альбом добавив до жанрових пампасів Bat For Lashes, ще й модну зараз струю на 80-ті. Це відразу ж кидається в очі, але знову, якимсь дивним способом Наташі вдається не розчинитись в ретро-інфлюенсах.

Авант-поп розбавився розбавився елементами нью-вейву та дрім-попу. Знакові клавесини тут просто відсутні. Окрім Бйорк та, безперечно, Кейт Буш – з'вились відголоски Eurythmics і Анні Леннокс та Cocteau Twins і Елізабет Фрейзор. Десь може присісти й така бандюлька, як Cranes.

Новий альбом паралелиться у своєму слогані з цьогорічним альбомом Antony And The Johnsons "The Crying Light" – "тихіше і ще тихіше". Диск доходить до максимального мінімалізму, щоб розпуститись новими нюансами та аспектами, які дозволять написати, що "Two Suns" сильніший свого дебютного попередника. Якщо на дебютнику ще можна було знайти прохідні треки, то тут наявний просто гіперідеальний перфекціонізм.

Єдино-реальним порівнянням до альбому може бути взаємна зачарованість крил метелика та крил вогню (трек "The Big Sleep" з легендарним Скотом Волкером). Увесь драматизм цієї ситуації і виливається в альбомних треках. Затамування подиху. Мовчазне засліплення. Усі ці речі роблять "Two Suns" повітрянішим за саме повітря.

Для більшої наочності додаються психоделічні госпели ("Peace Of Mind") і трайбал-біти ("Two Planets"). Перкусія яскраво вирізняє зефірну атмосферу треків та голосу Наташі в них. Теплота альбому підкреслюється повною відсутністю пафосу, який за іншого рівня майстерності процвітав би тут кущами. "Traveling Woman" відсилає сестринські салюти Кароліні Полячек з Chairlift.

Ще більше нічної магії від Bat For Lashes з фаталістичним присмаком відсутності завтрашнього дня.

1. Glass
2. Sleep Alone
3. Moon And Moon
4. Daniel
5. Peace Of Mind
6. Siren Song
7. Pearl's Dream
8. Good Love
9. Two Planets
10. Traveling Woman
11. The Big Sleep (feat Scott Walker)

The Prodigy "Invaders Must Die" (2009)

Продіжисти зафігачили малозрозумілий дитячий садочок з боротьбою платиліновими лопатками проти малолітніх окупантів у кольоровій пісочниці.

Вся ця кислотна катавасія не має жодних отруйних властивостей. Голий клас на пустому місці з лайтовим варіантом колишьої слави і розкрученого бренду. Є все: шкура, роги, копита і хвіст. Але немає головного – м'яса. Немає темряви, бруталу, злості і темних кутів за рогом. Все – несправжнє. Штучне. І тому, не страшне. Нічого нового і вже навіть цікавого братва не пропонує.

Такий собі релаксійний альбомчик з голими джанглами, які не гріють душу. З кислотними сиренами, які не лоскочуть нерви чи вбивають паразітів. Такого мелодійного жоподригала навколо просто завалом. На тлі ню-рейву чи діска-панку, The Prodigy почали займати крапаль вищу нішу, і то лише завдяки своєму імені. На більшості треків лабає занудне молотілово для компутерних шпілялок.

Ні біг-біт, ні хардкор-техно не заводять, а що вже писати про електропанк? Інколи ("Thunder") банда виглядає, як якісь диско-панкові студіки (Shitdisco, Digitalism), чи якась забита поп-панкова канторка. Дитячі підспівчики "Colours" виглядають реверансом Justice. Інші реверанси розпиляються 70-м і 80-м рокам 20 століття.

Інструментал "Stand Up" з фанковим салютом олд-скулу міг би завалятись на альбомах Grandmaster Flash, чи опинитись на диску Beastie Boys "The Mix Up" (2007). Кул-джазовий сакс і дівчачі приспіви "do it" в "Warrior's Dance", в своєму клубняковому контексті, не така вже й велика цяця. "Piranha" – не така вже кусюча рибка і своєю атмосферкою фільмів жахів реалізує стьобний саунд до нової екранізації Вія.

Пручавистими суками тут виблискує хіба що "Take Me To The Hospital", бо все ж попередньо заявлені хіти "Invaders Must Die" та "Omen" аж занадно світяться хіт-парадними вогниками. Вони прораховані настільки, що їм не вистачає ні саспенсу, ні драйву. Але для дитсадка то заканає.

Дєццкій, зроблений лівим мізинцем альбом для хлопчиків і дівчаток, які вважають, що ню-рейв – це круто. Ну й не забуваємо про топові місця в хітпарадах. Якийсь попсовий варіант The Prodigy. Чи просто стьобний збив бабла гарячими слідами постійно-револьверної моди. Що, в принципі, вони можуть собі дозволити.

1. Invaders Must Die
2. Omen
3. Thunder
4. Colours
5. Take Me To The Hospital
6. Warrior's Dance
7. Run With The Wolves
8. Omen Reprise
9. World's On Fire
10. Piranha
11. Stand Up

фото: tylershields.com