Відтак була сформована Музейна рада, до складу якої ввійшли музейники із усієї України і яка відвідала замки для огляду експонування полотен, опісля чого відбувся круглий стіл, на якому обговорювали подальші можливі перспективи експозиції «Битви під Віднем» та «Битви під Парканами». Участь в експедиції та обговоренні взяли й польські реставратори.

«Ми думаємо, що умовою експонування картин є костел у Жовкві, оскільки картини були намальовані саме для цього місця і там декілька століть експонувались. Експонування їх у різних місцях – велика шкода для пам’яток. Костел у Жовкві перебуває під опікою польських реставраторів вже 23 роки. Відтак реставрація цього костелу відбувається за кошти Міністерства культури Польщі. Жовківський костел Святого Лаврентія готовий для того, аби прийняти картини назад, на своє місце.

В середині костелу реставраційні роботи інтер’єру вже закінчились. Картини були загальним іконографічним елементом для собору і тому вони повинні там знаходитись. Якщо рішення про цільове розміщення картин у Жовкві буде прийняте, то ми профінансуємо всі роботи, які пов’язані також і з забезпеченням картин «Битва під Клушино» та «Битва під Хотином» (які також потребують реставрації, Вголос)», – розповів директор департаменту культурної спадщини за кордоном Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польщі Яцек Міллер.

Адам Садлей, один із членів реставраційного колективу полотен Альтомонте, під час засідання зазначив: «Теперішня експозиція несе загрозу для полотен. Вони натягнені на підрамник таким чином, що не дають можливості довготривалої експозиції полотен. Умовою для доброго натягування картин є розкладення їх на підлозі. В обох випадках ці роботи не були виконані так, як було необхідно. Виконували ці роботи ті реставратори, які займалися реставрацією у Варшаві і вони бачили як це можна зробити. Підрамники були замовлені спеціально для цих картин. Їх виготовляла фірма з найбільшим досвідом у Європі. Зараз картини натягнені традиційним способом.

І ця натяжка ліквідовує сенс реставраційної групи, яка працювала три з половиною роки. За два-три роки виступлять ті самі зміни, які спостерігались на полотнах в костелі до 1970-го року. Кожен твір є даром і його треба сприймати таким чином, як його задумав творець. Група картин виконана таким чином, щоб оглядати знизу, відтак вона повинна бути завішена вище. В даний момент її експонування ми не бачимо всієї мистецької вартості. Ми разом з українськими реставраторами працювали в Польщі і вони зараз є на Україні, ці реставратори знають як треба експонувати картини. Якщо мистецтвознавці і реставратори в Україні візьмуть владу над тими картинами вони знатимуть, що з ними робити.

Забагато ідеології у нашій дискусії. Треба залишити ці розмови спеціалістам. Польська сторона може лише давати поради і просити, а ви люди відповідальні і знаєте, що чинити. Також ми просимо не нищити нашої праці і наших стосунків, бо ці відносини важливі для майбутнього і Польщі і України».

Свою позицію висловив і Володимир Герич, директор Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовква: «Костел Святого Лаврентія – один з найкращих культурних об’єктів у Жовкві. Жовква має право на емоції, бо ці картини були написані в Жовкві і впродовж століть там перебували. Три століття з Жовкви все вивозилось, ми сьогодні не маємо ніякої автентики. Вона знаходиться в Польщі, в Петербурзі, у Відні, Києві, Львові. Ми свідомі, що повернути все втрачене не вдасться, але ми раді можливості коли Жовква матиме надбання у вигляду нерухомої культурної спадщини».

«Місяць назад коли відбувалась перша зустріч було зазначено, що українську і польську сторону найбільше хвилює одне, аби полотна були збережені. Яка перша небезпека? Небезпека була в тому, що ці роботи не можуть бути в згорнутому стані, з чим погоджувались і польські і українські реставратори, адже, бо якщо б вони знаходились в згорнутому стані, основна робота реставраторів просто зійшла б нанівець.

Були великі побоювання з тим, що Борис Возницький, роблячи заміри для розміщення картин, помилився. Але як виявилось побоювання були марними, бо все було заміряно із запасом», – зазначив під час обговорення член Національного комітету ІКОМОС України, Орест Шейка.

Завершуючи засідання, Ігор Кожан, генеральний директор Львівського національного музею імені Андрея Шептицького, повідомив висновки Музейної ради:

1) Галерея, реставратори повинні мати реставраційні паспорти.

2) Рекомендувати фахівця для обстеження усіх приміщень: Олеського та Золочівського замку та костелу Святого Лаврентія в Жовкві.

«Ще одним пунктом ми вносимо те, що в ідеалі у перспективі, після обстежень цих приміщення, можна було б створити окремий павільйон для експонування полотен, аби 4 картини показувати в одному місці», – зазначив Кожан.

Джерело: 032.ua