Допомога учасникам бойових дій у зоні АТО та їхнім сім’ям – нині пріоритетне завдання для українського суспільства. Особливо гостро постає проблема фізичної та психологічної реабілітації поранених бійців.

Ми поспілкувалися з Дар’єю Цаберябою – виконавчим директором Благодійного фонду Ростислава Мельника, який займається реабілітацією постраждалих солдатів у зоні проведення антитерористичної операції.

Пані Дар’є, розкажіть, будь ласка, чим саме займається Благодійний фонд Ростислава Мельника в контексті реабілітації наших поранених бійців?

З липня по жовтень минулого року ми розміщували для реабілітації в санаторії «Вернигора» бійців добровольчих батальйонів Львівщини, що повернулися із зони АТО. Протягом чотирьох місяців ми встигли провести реабілітацію майже 50-ти поранених солдатів та лікарів військового госпіталю, які були на війні. Здебільшого в оздоровчий комплекс приїжджали чоловіки після операцій унаслідок осколкових поранень різного ступеня важкості. Ми давали їм можливість відпочити в гарних умовах, провести час у тиші, відновити сили та здоров’я.

Але, якщо чесно, у мене склалося враження, що найціннішим для наших гостей були навіть не умови чи фізпроцедури. Найбільше вони цінували турботу та можливість поспілкуватись із друзями, однодумцями. Було відчутно, наскільки це важливо для людей, які на власні очі бачили війну, були поранені та боролися за власне життя і за нашу Україну.

Був один випадок, до нас приїхав молодий чоловік із пораненнями. Його відпустили додому зовсім ненадовго – вже через два тижні він мав повертатися в зону АТО. А в нього дитинці один рік і дружина молода, яка дуже чекала чоловіка з війни. Ми зробили виняток і запросили відпочити всю їхню родину, щоб мали змогу хоча б цей нетривалий час побути разом.

А як і в кого виникла ідея проводити реабілітацію поранених бійців?

Ідея проводити реабілітацію поранених у зоні АТО бійців у санаторії «Вернигора», що в Трускавці, належить Ростиславу Мельнику. Як голова нашого благодійного фонду він співпрацює із представниками державних, військових та приватних структур Львівщини, які об’єднують зусилля задля допомоги військовим у зоні АТО.

Як визначали, кого саме запрошувати на лікування до санаторію?

Списки людей, рекомендованих до реабілітації, ми отримували від Народної самооборони Львівщини. Нині Ростислав Леонідович працює над продовженням цієї діяльності й навіть має плани з розширення та поглиблення роботи в цьому напрямі.

Дар’є Василівно, як виконавчий директор Благодійного фонду Ростислава Мельника ви провели багато часу з пораненими солдатами, познайомились і потоваришували з ними. Що справило найбільше враження на вас особисто?

Була одна ситуація, яку я запам’ятала на все життя. Це трапилося 24 серпня, у День Незалежності. Ми тоді дружно святкували всім санаторієм. Але вночі, вже за північ, хтось по сусідству з «Вернигорою» на честь свята вирішив запустити феєрверки. Всім відомо, на що схожий звук феєрверку, і спросоння наші бійці, які щойно повернулися з війни, сприйняли цей звук за постріли. Коли я вийшла в коридор, то побачила солдата, що проходив реабілітацію, повністю одягненого в камуфляж й оснащеного. Він вишикував у шеренгу всю охорону санаторію та встиг розробити план евакуації жінок та дітей у безпечне місце. Цей чоловік приїхав до оздоровчого комплексу після двох важких поранень…

Я назавжди запам’ятаю цей епізод і цього чоловіка. Адже тепер знаю, хто такі справжні герої, і маю честь бути знайома з ними особисто!

Що ви побажали б нашим солдатам, які зараз у зоні АТО, їхнім родинам, усім українцям?

Від імені Благодійного фонду Ростислава Мельника я бажаю миру нашій Україні, її добрим, щедрим та щирим людям. Нам знадобиться терпіння, щоб пережити нелегкі часи, але турбота одне про одного допоможе нам. Нехай Бог захищає та оберігає наших славних героїв, які зараз ризикують своїми життями для світлого майбутнього. А наш благодійний фонд надалі працюватиме для допомоги нашим бійцям та для розвитку Львівщини й України!

Олекса Перетятко, спеціально для «Вголосу»