На шостий місяць після явлення ангела священику Захарії той самий архангел Гавриїл був посланий Богом у місто Назарет до Пресвятої Діви Марії з радісною звісткою, що Господь обрав Їй бути Матір’ю Спасителя світу. Архангел явився в дім праведного Йосифа, коли Марія читала Святе Письмо, і, ввійшовши до Неї сказав: “Радуйся, Благодатна! (тобто сповнена благодаті Божої – дарів Святого Духа). Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками”. Марія збентежилася від слів архангела і подумала: що означає це вітання? Він же сказав далі: “Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога. І ось, Ти народиш Сина і назвеш Його ім’ям – Ісус. Він буде великим, і назветься Сином Всевишнього, і Царству Його не буде кінця”.

Здивована Марія запитала архангела: “Як це станеться, коли Я мужа не знаю?” Той відповів Їй, що все це станеться від дії всемогутнього Бога: “Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. Ось і родичка Твоя, Єлизавета, не маючи дітей до глибокої старості, незабаром народить сина; бо не буває безсилим у Бога ніяке слово”. Тоді Марія промовила смиренно: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм”! (Див.: Лк 1, 26-38). Ця священна подія, описана у Св. Євангелії св. ап. і євангелістом Лукою, стала основою для виникнення свята Благовіщення Пресвятій Діві Марії, що вшановується православними і греко-католиками в Україні 7 квітня (за новим стилем). Благовіщення – одне з найбільших свят Церкви Христової. Слово “Благовіщення” означає: добра, радісна звістка, звістка про те, що почалося визволення людського роду від гріха та вічної смерті.

Вшанування Благовіщення започатковане у Східній Церкві наприкінці IV - на початку V ст. Тоді свято вважалося Господнім. Про це, зокрема, говорять його первісні назви: “Христове Зачаття”, “Благовіщення про Христа”, “Початок Відкуплення”, “День, або Празник Благовіщення”, “Господнє Благовіщення”, “Христове Благовіщення”, “Празник Воплочення”, “Благовіщення св. Марії про Зачаття”. І тільки у VII ст. утверджується його нинішня назва, а сама подія зараховується у сонм великих Богородичних свят. До речі, безпосередній вплив на встановлення дати свята 7 квітня мало Різдво Христове, що наступає через дев’ять місяців після Благовіщення. Спочатку Благовіщення святкували 7 січня одночасно із Різдвом, Богоявленням і Хрещенням Ісуса Христа, пізніше – в останню неділю перед Різдвом Христовим. Вважалося також, що саме 7 квітня відбулося створення світу. Свято Благовіщення на теренах України певний час вважалося другою важливою подією після Успення (Успіння) Пресвятої Богородиці (28 серпня). За часів князя Ярослава (Георгія, Юрія) Мудрого у Києві була зведена кам’яна церква Благовіщення св. Богородиці на Золотих воротах. Саме в ній князь 1037 року віддав в опіку Божої Матері увесь український народ.

Богослужбу свята Благовіщення уклали св. Іоанн Дамаскин, св. Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський та монах Іоанн. Наступного дня після празника Східна Церква вшановує Собор св. Архангела Гаврила. Благовіщення супроводжується величною урочистістю, упродовж якої чимало разів повторюється щирий привіт архангела: “Радуйся!” Одночасно звеличується діалог між Богородицею і Гавриїлом. Словами молитов та гімнів Церква Христова закликає мирян брати взірець із беззавітної віри, покірності Марії Богові. Слова Діви Марії: “Я раба Господня”, означають добровільне, радісне та цілком усвідомлене прийняття Нею до серця волі Бога, згідно з якою, Син Божий починає своє земне життя у дівочому лоні Марії. “В серці Марії нема місця для ідолів. Вона відновлює релігію, злуку з Господом Богом. Вона не ставить ніякої перепони для свого Творця. Вона не спротивляється. Вона повна ласки! Вона повна Бога! Господь з Нею! Господь у Ній! Відновлюються райські прикмети людини. Бог може розмовляти з Марією. Вона не ховається від Нього. Відновлюється спільність з Богом. Настає Причастя Святого Духа…” (Д. Ляхович).

В Україні свято Благовіщення тісно пов’язане із сільсько-господарським календарем. Весняної пори починаються традиційні турботи хліборобів про майбутній урожай. Звідси й народні прикмети: “Благовіщення без ластівок – холодна весна”, “На Благовіщення хмарно – не чекай урожаю”, “На Благовіщення сонце з ранку до вечора – про ярові турбуватися не треба: “блага вість, буде що поїсти…”, “Якщо перед сходом сонця на Благовіщення ясно й тихо, то буде добрий врожай на збіжжя”, “Коли досвіту на Благовіщення не має вітру й тепло – буде гарний урожай”, “Коли посіяти напередодні Благовіщення горох – буде рясний і помічний”, “Яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде”, “Якщо на Благовіщення лежить сніг, то літо буде неврожайне”, “Якщо на Благовіщення мороз, то буде багато огірків”. “Як дощ на Благовіст – буде жито на повний зріст”, “Коли на теплого Олексу (30 березня) не винесли бджіл – виносять на Благовіщення”. Говорили також: “До Благовіщення зими не кляни!” – бо, мовляв, вона ще може “повернутися”, або “До Благовіщення кам’яна зима”. Правда, подекуди побутували й малозрозумілі заклинання, на кшталт: “Від благовіщенського теляти – добра не жди”, “Не бери яйця в руки на Благовіщення – бо буде біда”,“Не клади під квочку благовіщенського яйця ”. (Що курка знесла на Благовіщення).

На Благовіщення побутувало чимало місцевих звичаїв. Подекуди ставили ікону Пресвятої Богородиці в діжку, заповнену посівним зерном, примовляючи при цьому: “Мати Божа, Гавриїле-архангеле, благословіть нас урожаєм, благословіть вівсом та житом, ячменем, пшеницею та всякою сторицею!” Під час польових робіт до сівалки часто прив’язували благовіщенську проскурку. А ще за народним звичаєм, випускали на волю спійманих восени пташок. Відчиняючи клітки, селяни промовляли: “Сестрички-синички, тітки-чичітки, червонодзьобі снігуроньки, ви на волі поживете, до нас весну скоріше приведете, Божу Матір за нас моліть!”.

Здебільшого випускали пташок на волю рано-вранці, коли ще в Церкві правилася Служба Божа, - “щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив” Міські мешканці навіть купували пташок, щоби цього дня їх випустити на волю. Сільські газди, прийшовши із Церкви, бодай, на якийсь час випускали із хліва, стайні всю живність, навіть кота і пса, - “щоби привітали та почули весну і самі про себе дбали, самі на себе старалися”. Годуючи бджіл, до меду додавали потерту на порошок благовіщенську проскурку, - “щоб бджоли роїлися”, деколи змішували із землею і розсипали по чотирьох кутах поля, - “щоб дощова хмара ниви не минала”, інколи закопували в землю, - “щоб град посіву не побив”, давали спожити хворому на пропасницю, як ліки. Збирали також благовіщенську воду, вважаючи, що вона має чарівні властивості – прихиляє добрі сили, відвертає – лихі – громи, гради, зливи, відганяє лихоманку.

Нарешті, на Благовіщення уникали фізичної праці (бо ж навіть грішників у пеклі цього дня не мучають, а дають їм відпочинок). “У день Благовісника не можна працювати, бо він запалить хату”. Вірили, що і пташки на Благовіщення відпочивають. Тому й подейкували: “Дівка коси не плете, птиця гнізда не звиває”. Переказували: “Зате зозуля без гнізда, бо на Благовіщення його звела”. Того дня наші предки вважали, що Бог благословляє все суще на світі: людей, тварин, рослин, воду і землю. Гуцули говорили: “Бог благословляє землю в цей день, укладає свою голову, щоб розігріти землю”. Кажуть: “На Благовіщення весна зиму поборола”.

Цвітуть перші весняні квіти: проліски, первоцвіт, ряст, сон-трава… Вважали, коли дівчина вперше весною побачить проліски, має вмочити їх у воду й покропити себе – набуде краси. На Благовіщення дорослі дівчата співали першу стародавню веснянку – “Кривого танця”. Якщо до Благовіщення весну тільки “виглядали”, “закликали” та “благали”, то тепер вона стоїть на порозі нашого дому, рідної садиби, обійстя. Ще день-другий і повністю вступить у свої права, щоб принести дари людям, тваринам, рослинам, землі й воді. Втім, нещодавно директор “Укргідрометцентру” Микола Кульбіда сказав: “У цілому весна прийшла в Україну, але не в усіх регіонах у повному обсязі”.

Тропар (ПІСНЕСПІВ) СВЯТА

Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає Сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.

Молитва на Благовіщення

Богородице Діво, радуйся! І я вітаю Тебе, Пренепорочна Діво, словами, якими поздоровив Тебе колись Архангел Гавриїл у Назареті. Ти повна всяких ласк, з Тобою Господь. Всевишній підніс Тебе до найбільшої гідності в небі й на землі, бо вибрав на Матір Свого Сина. Ти одна з-поміж жінок вибрана до такої гідності. Тебе славлю, Тебе величаю, Тобі честь віддаю, Донько Предвічного Вітця, Мати Божого Сина, Обручнице Святого Духа. Помимо такої гідності, Ти, Пресвята Діво, така покірна, що називаєш Себе Божою служницею. Тож молю Тебе: навчи й мене найбільшої чесноти – покори. Випроси мені ласки, щоб я міг (могла) лише тим величатися, що я твій (-оя) слуга. А коли буду Твоїм (-єю) вірним (-ою) слугою, тоді виконуватиму Божу волю в усьому і через те буду учасником (-цею) Божої слави на небі. Цього від Тебе надіюся, про це Тебе сьогодні гаряче прошу. Амінь.