Скористатися моментом розгубленості

А загалом Тель-Авів за останній місяць дав згоду на спорудження 5350 будинків для єврейських поселенців у Палестині, що стало своєрідним рекордом з 1967 року. Ця будівельна активність набула масштабів системної кампанії відразу після отримання 29 листопада цього року Палестиною статусу держави-спостерігача в ООН, проти чого різко виступав Ізраїль. Набуття цього статусу поставило всі єврейські поселення на Західному березі Йордану за рамки міжнародного права.

Так виглядає, що ізраїльтяни вирішили скористатися моментом розгубленості та де-факто закріпити за собою максимальну кількість території, що досі, згідно міжнародних норм, вважається спірною. Причому Тель-Авів демонстративно знехтував думкою міжнародної спільноти, яка вкрай негативно поставилася до «будівельної» ініціативи. Зокрема, навіть генеральний секретар ООН Пан Гі Мун закликав Ізраїль відмовитися від будівництва поселень на окупованих палестинських територіях, вказавши, що цей крок може завдати «смертельного удару» процесу близькосхідного врегулювання.

Судова загроза

Нагадаємо, що 29 листопада переважною більшістю голосів Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, яка надає Палестині статус держави-спостерігача в цій організації. Оскільки в Генасамблеї ні в кого немає права вето, а палестинців підтримують більше країн, ніж ізраїльтян, домогтися бажаного там було цілком реально. Так і сталося. «За» проголосували 138 держав, включаючи постійних членів Ради Безпеки ООН – Росію, Францію та Китай. Дев’ять держав, у тому числі США, Ізраїль та Канада, висловилися проти. Решта учасників голосування, зокрема, Британія і Німеччина, утрималися.

Реакція Ізріїлю була надзвичайно нервовою. «Звернувшись в ООН, палестинці порушили угоду з Ізраїлем, і Ізраїль буде діяти відповідно», – зазначили у канцелярії прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху (https://vgolos.com.ua/svit/news/2698.html). «Будівельна окупація», власне, й стала відповіддю на це рішення ООН.

Наголосимо, що держава-спостерігач (такий статус, наприклад, має Ватикан) не може голосувати в ООН, зате має право повноправно брати участь у роботі трьох десятків різних ООНівських організацій, в тому числі – подавати позови до Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі.

Ізраїль не підписав статут МКС, не визнає юрисдикції цієї міжнародної інституції над своїми громадянами і не видає їх іншим державам або міждержавним структурам. Крім того, ізраїльські керівники ніколи не визнавали за собою або своїми військовослужбовцями участі у причетності до воєнних злочинів.

З іншого боку, більшість європейських країн Міжнародний кримінальний суд дуже навіть поважають і ставляться до його рішень надзвичайно серйозно. Більш того, в Європі далеко не всі поділяють переконаність у абсолютній чистоті методів, до яких вдається ЦАХАЛ (Армія оборони Ізраїлю) та МОССАД (головна розвідувальна спецслужба країни).

Таким чином, пересування багатьох високопоставлених ізраїльських політиків і військових європейськими країнами може бути надзвичайно ускладнене, якщо палестинці доб’ються міжнародних ордерів на їхній арешт. Крім того, можуть бути подані позови про компенсацію збитків, завданих під час численних силових акцій. Тоді під загрозою опиниться власність держави Ізраїль та приватних компаній в європейських країнах. Повністю ігнорувати таку ситуацію Ізраїль не зможе.

Про реальність подібного розвитку подій свідчить і реакція США. Американські парламентарії з обидвох головних партій – Республіканської та Демократичної – вже заявили, що негайно піднімуть питання про запровадження проти палестинців санкцій, якщо ті щойно заїкнуться про позови проти громадян Ізраїлю.

Порушення правил ведення війни

А приводів позиватися – безліч. Цього тижня відома правозахисна організація Human Rights Watch через місяць після закінчення ізраїльської операції в секторі Газа під назвою «Хмарний стовп», що стала відповіддю на пуски ракет з палестинської території, звинуватила обидва ворогуючі табори у порушенні правил ведення війни.

Зокрема, палестинців звинувачують в тому, що в період з 14 по 21 листопада вони навмисно запустили близько 1500 ракет в напрямку житлових зон в Ізраїлі. В результаті вбито трьох мирних жителів і ще як мінімум 38 отримали поранення (в тому числі і важкі). Крім того, завдано істотних збитків приватній власності. Як вважає директор Human Rights Watch по Близькому Сходу Сара Лі Вітсон, палестинські збройні групи «чітко дали зрозуміти в своїх прес-релізах, що їх метою були мирні жителі». «Немає жодних законних виправдань для ракетного обстрілу житлових зон», – додала вона.

Дісталося й ізраїльтянам. «ЦАХАЛ не став робити різниці між палестинцями, які підтримують обстріл Ізраїлю, тими, хто закликає до ударів і тими, хто безпосередньо бере у них участь», – наголосили у Human Rights Watch. Також правозахисники висунули Ізраїлю обвинувачення в ударах по журналістах та ЗМІ. Принаймні двоє телевізійних операторів були вбиті, а ще десять співробітників засобів масової інформації отримали поранення в результаті ізраїльських атак. Крім того, постраждав і будинок, в якому знаходилося бюро Agence France-Presse.

Кому – Західний берег, кому – Іудея і Самарія

Зазначимо, що останні чотири роки – з моменту приходу до влади в Ізраїлі Біньяміна Нетаніягу – так званий мирний процес на Близькому Сході був фактично заморожений, оскільки обидві сторони висунули взаємно неприйнятні вимоги для початку переговорів. Різко правий ізраїльський уряд на словах підтримує формулу врегулювання «Дві держави для двох народів», однак насправді робить все, щоб оголосити Іудею і Самарію (ізраїльська назва Західного берега Йордану та сектора Газа) споконвічною єврейською територією. Відповідь на питання про те, куди подітися місцевому палестинському населенню, звучить приблизно так: «Хай забирають в Йорданію, Ліван або будь-яку іншу арабську країну». Те, що уряди цих держав аж ніяк не готові прийняти таку кількість іммігрантів, ізраїльтян мало обходить.

Треба зазначити, що політика вичавлювання палестинців втілюється доволі успішно. Вже зараз араби на Західному березі Йордана живуть в низці анклавів, оточених землями, що перебувають під контролем Ізраїлю. Через це для поїздки з одного міста в інше арабам необхідно постійно проходити перевірки на численних блок-постах усередині Палестинської (начебто) автономії.

Крім того, діалогу заважають «гетьманські» амбіції самих палестинців: ХАМАС і ФАТХ вже п’ять років не годні знайти спільної мови, претендуючи бути одноосібними представниками інтересів усіх палестинців. Сектор Газа і Західний берег управляються двома фактично незалежними адміністраціями.

Ізраїльтян це дуже навіть тішить, оскільки в них є залізобетонне виправдання для відмови від серйозного діалогу: «Як з вами про щось можна домовлятися, якщо ви навіть між собою домовитися не можете?». На дипломатичному сленгу це називається «відсутність відповідального партнера на переговорах».

Визнання Палестини державою-спостерігачем в ООН суттєво розхитує таку ізраїльську позицію, оскільки тепер говорити про відсутність «відповідального партнера» (за якого проголосували 138 держав) просто смішно. Водночас вести переговори з палестинцями, маючи на їхніх землях купу єврейських поселень, буде значно простіше.

Це як в Україні: спочатку забудовують ділянку, а потім починають збирати дозволи. Усім зрозуміло, що будівля незаконна, але ніхто не наважується підігнати бульдозер, щоб її розвалити…

За матеріалами: inosmi.ru, ИТАР-ТАСС, Лента

Фото: electronicintifada.net