Кожен трек про щось чуже постійно нагадує і в тій цитатності Хливнюк з Бумбоксом розчиняється до стану триб'ютної групи.

Коврик альбому косить під Шепарда Фейрі (Shepard Fairey), а на стартовому треці незрозуміло, хто ж грає – Бумбокс чи Тартак зі своїм безрадісним репанком.

Фанк-рок приречено та нудно бігає в своїй цитатності від Еверласта ("Fall") до RHCP ("Крапка"), а далі до латиносів ("Nevertheless") та деяких фолкових пасажирів ("Самольотік").

Схоже, що це перший альбом Бумбоксу, де скретчі просто зайві, а семпли з Zomby ("Крапка") – невмотивовані і несвоєчасні.

Кавер Гадюкіних ("Звьоздочка") – найбільш невдалий номер програми. Слова стрибають гарячими пиріжками в руках Хливнюка. Грув ніби є, а атмосфери, харизми, органічності – немає. І все це, зважаючи навіть на пластичність Хливнюка, звучить дерев'яно.

Тексти переважної більшості треків не можуть зачепитись в пам'яті, як це бувало раніше. Формально ніби все на місці: внутрішні рими, парадокси, абсурди комунікації та її неможливості, але іскра відсутня і не-фонтан поволі тліє, навіть не вторинністю, а якоюсь втомою.

Напевне через це ліричний герой Хливнюк пнеться зі шкіри і починає набридливо нити своїм емо-позами народного страждальця ("За буйки").

"Середній вік" відроджується хоч якоюсь вітальністю лише і чомусь на фініші.

Приблюзований хард каверу ВІАГри ("Пошла вон") цінний вже одним своїм існуванням. "Брехня" нагадує текстом, але не саундом, чому Хливнюк вважається одним з найкращих україномовних ліриків. Карнавальний блюз "ASP" нарешті заповнює альбом іронією.

Приджазовані "Этажи" зі Шуровим – відносно найкраще, що є на диску. Там, безперечно проскакує Міка, а органчик стирили в Роди Скотт (Rhoda Scott), але ж присутні вже ознаки хоч якогось життя, а не його копіювання.

Подібна ситуація вже була в Сансея, який вистрілив конгеніальним "Дайвером" (2010), а потім записав майже бездарний "Легко" (2011).

Хливнюку, можливо, просто варто дочекатись своєї хвилі, а не переспівувати будь-що. На нього, принаймні, ще є якісь надії.

Цього вже не скажеш про Вакарчука та його брюссельську капусту, де він також вдарився у фанк-рок, але чомусь вважає, що інтернет існує тільки тільки у його квартирах і тому можна так бездарно косити під Ленні Кравіца (Lenny Kravitz).