У Росії хочуть викупити труп диверсанта СРСР, офіцера НКВС Миколи Кузнєцова, котрий похований у Львові. Так, депутат Путіна Олександр Хінштейн побідкався, що в Україні не вшановують радянських героїв. Він обурився, що у Львові уже знесли пам`ятник НКВСівцю та перейменували вулицю, названу на честь радянського окупанта.

Демонтований пам’ятник Кузнєцову у Львові

Хто такий Микола Кузнєцов?

Кузнєцов – уродженець Росії, а саме – Свердловської області. Справжнє ім’я – Никанор. За даними відкритих джерел, він був поліглотом, добре знав іноземні мови та навіть місцеві діалекти. Свою діяльність в НКВС почав у Росії, де брав участь у колективізації. З початком Другої світової війни Кузнєцов став радянським диверсантом, через дії якого загинули тисячі українців.

Для України Кузнєцов – це вбивця

Через дії Миколи Кузнєцова загинули тисячі мирних українців, серед яких були жінки, діти та люди старшого віку. Розстрілювали німці також і воїнів УПА.

Уже відомий факт, що Кузнєцов 20 листопада 1943 року в Рівному вбив німецького генерала Геля.  При цьому Кузнєцов навмисно на місці розправи залишив посвідчення члена ОУН.

Через це Гестапо арештовувало 30 українців, серед яких були: Харитя Кононенко – засновниця Українського Червоного Хреста, Союзу українок Канади, доктор економіки, яка врятувала від смерті тисячі військовополонених із рівненського концтабору.

Після того, як у Рівному Кузнєцов кинув гранату у німця Даргеля, нацисти в тюрмі розстріляли 300 ув’язнених українців. А після того, як радянський диверсант ліквідував суддю Рейхскомісаріату «Україна» Альфреда Функа, нацисти стратили ще 350 невинних українців у Рівному.

Ось, як про злочини Кузнєцова згадує колишня жителька Острозького району Рівненської області Надія Ярмолюк:

«Після вбивства німецького генерала в Рівному, в 41 році, німці знищили 300 жителів області. Моя знайома з Рівного, очевидець тих подій, говорить, що вбивали всіх поспіль: дорослих, дітей. Застрелили і її діда. Дівчині вдалося врятуватися, сховавшись у дитячому садочку».

Жінка переконана, що радянський диверсант знав, що після його дій, нацисти масово вбиватимуть невинних українців.

Відомий український письменник, сучасник Кузнєцова Улас Самчук у спогадах «На коні вороному» ось як писав про радянського диверсанта:

«Коли будете проходити біля пам’ятника М. Кузнецова, пам’ятайте, що його поставлено провокаторові знищення півтисячі дуже вартісних ваших братів і сестер».

За даними СБ ОУН через дії Кузнєцова у Львівській області нацисти вбили 2000 місцевих жителів.

Героїзація і безславна смерть

Традиційно радянські окупанти героїзували Кузнєцова, переконуючи, що він підірвався на гранаті у Бродівському районі через те, що його оточила УПА. Проте воїни Української Повстанської Армії згадують, що Кузнєцов сам їм здався не на Львівщині, а на Рівненщині, намагаючись видати себе за німецького офіцера.

Могила Кузнєцова у Львові. 

Начальник відділу контррозвідки ОУН ВО «Заграва» (Рівненська область) Артем Петренчук зазначив, що Кузнєцов після того, як його викрили, здав усіх своїх інформаторів з числа ОУН-УПА, він просив його не розстрілювати та добре годувати. Проте повстанці все ж ліквідували Кузнєцова та поховали біля м. Дубно на Рівненщині.

Лише 1960 року Кузнєцова перепоховали на «пагорбі слави»  у Львові. З початку незалежності, у 1993 році, пам’ятник радянському диверсанту, котрий стояв у Львові – демонтували, на 25 році незалежності місту Кузнєцовськ Рівненської області повернули стару назву Вараш.

Наразі гостро стоїть питання, а що ж робити з могилою Кузнєцова? Чи варто останки НКВСівця повертати Росії та на яких умовах? Що ми маємо робити із радянськими пантеонами, де поховані кати України? Про це ІА «Вголос» поговорило із експертами.

Святослав Шеремета, секретар Державної комісії у справах увічнення пам’яті, жертв війни та політичних репресій:

У жовтні 2017 року питання перенесення останків Кузнєцова розглядалось на засіданні Державної міжвідомчої комісії під керівництвом на той момент голови комісії, віце-прем’єр-міністра Павла Розенка. Було надано рішення про те, що комісія не заперечує щодо перенесення останків цього історичного персонажу до Росії.

«Львівська міська рада затягує процес передачі та не зробила нічого для того, щоб дати дозвіл на перенесення»

На превеликий жаль, до цього часу Львівська міська рада затягує процес передачі їх та не зробила нічого для того, щоб дати дозвіл на перенесення. Для мене така ситуація є надзвичайно дивною, тому що коли є ініціатива родичів та російської влади про перенесення його останків до РФ, я вважаю, що ми маємо її підтримати. Оскільки українські історики прекрасно знають минуле Миколи Кузнєцова, яку негативну роль він відіграв для України. А тому Україна лише виграє від того, що подібні історичні постаті не лежатимуть в українській землі.

Разом з тим українці – це цивілізована нація і ми не воюватимемо з мертвими. Але якщо самі росіяни хочуть його забрати, то це – добре. Також важливо буде впевнитись, що у Львові похований саме Кузнєцов, а не хтось інший. Для того необхідно провести відповідні дослідження.

Дмитро Корчинський, активіст, доброволець:

Радянські пантеони, цвинтарі, котрі є центрі майже всіх українських міст – це своєрідні атракціони. Їх без сумніву потрібно демонтовувати. Бо цими пантеонами, вічними вогнями, Московія позначає ті території, на які претендує. З центрів наших міст, якщо там справді є людські кістки, бо у багатьох випадках, там ніхто не похований, потрібно перепоховати цих людей на нормальних кладовищах, без всякого пропагандистського навантаження. Навіть, якщо це були прості радянські солдати, котрі ділились на дві категорії: на злочинців та нещасних жертв, котрих примусово мобілізували і використовували, як гарматне м’ясо. Але і їх не потрібно героїзувати, адже ми не робимо героїв із жертв авіакатастрофи. Це – просто нещасні люди. В Україні повинна відбутись дегероїзація радянських солдат. Також потрібно ліквідувати усі ці радянські пантеони.

Торгівля рештками НКВСівців – це єдина доцільна торгівля із Росією

Останки Кузнєцова варто продати Росії. Як на мене, торгівля рештками НКВСівців – це єдина доцільна торгівля із Росією. Тобто якщо вони готові купувати кістки цього вбивці – значить їх варто продавати. І не лише кістки Кузнєцова, а й Ватутіна, котрий похований у Києві. Бо ці могили окупантів точно не потрібні Україні.

Ми не повинні забувати, що останки Кузнєцова чи інших можна обміняти на тіла наших закатованих у Росії героїв – Калнишевського, Дорошенка.

Ірина Фаріон, професор, член ВО «Свобода»:

Наша українська земля не повинна приймати тих, хто її так ненавидів та хотів знищити. Але, якщо московитам так потрібні ці останки НКВСівця Кузнєцова, я б виставила їм дуже велику ціну. Бо рештки ворога та вбивці не можна просто так віддавати, окупанти нам повинні заплатити бодай фінансово за те, що вони вбивали українців. За кошти московитів в Україні ми можемо встановити пам’ятники, відновити могили невинно вбитих наших людей та героїв. Можна також погодитися на обмін. Проте у Росії повинні запропонувати нам такий еквівалент, котрий би нам підійшов з огляду на ті кривди та жахи, які нам московити завдали, починаючи з 12 століття.

Ці радянські меморіали та пантеони в центральній частині українських міст – це тест на свідомість нації. Якщо у нас зберігаються ці меморіали – значить українська нація не може вважати себе вільною та самодостатньою. Бо як можна толерувати місця поховання чи монументи слави своїх катів? Хто ми тоді? Це все має бути демонтовано у найближчий час. І ми не повинні цього боятися чи остерігатись. От у Польщі в місті Лєшно демонтували подібний монумент «слави Червоній армії». І нічого не сталось, просто поляки мають самоповагу, а де наша?

Марія Бойко, «Вголос»