Мер Андрій Садовий, який править Містом Лева вже майже стільки ж, скільки правив престарілий Брєжнєв, влаштував справжній демарш не лише проти логіки здорового глузду, але й почав “кусати руку”, яка його досі “підгодовувала”.

Скасування прав людини або “календарний гамбіт” Садового

Новину про запровадження урядом карантину вихідного дня, який має на меті сповільнити темпи поширення коронавірусу, Садовий зустрів з таким небувалим гнівом – наче хтось заліз до нього в кишеню. Проте, в даному випадку, це зовсім не метафора.

Садовий насамперед захищає від збитків свої ресторани, або ж ресторани тих, хто платить йому “долю”

За словами діючого мера,  на вихідні заклади сфери обслуговування отримують близько 40% свого тижневого доходу. “Ми порахували, що за два дні підприємці недоотримають приблизно 50-60 мільйонів гривень” – наголошує Садовий. І левова частина коштів від прибутків кафе і ресторанів в центральній частині міста, тече особисто в кишеню Садового. Для львів’ян не секрет, що прізвисько Андрій “Доля” дали львівському бургомістру саме за його пряму чи опосередковану співучасть у розподілі прибутків популярних закладів громадського харчування. Тож, декларуючи захист прибутків підприємців та рестораторів, Садовий насамперед захищає від збитків свої ресторани, або ж ресторани тих, хто платить йому “долю”.

У погоні за грошима Садового, львівська мерія навіть пішла на абсолютно абсурдні кроки, які суперечать не лише здоровому глузду, але й здобутим за століття боротьби правам працівників. Виконком мерії просто скасував вихідні дні у суботу та неділю для закладів харчування й спортзалів. Відповідно, за словами львівського бургомістра, у Львові не буде карантину вихідного дня, бо мерія скасувала вихідні. До 30 листопада, тобто – до закінчення дії урядової постанови про карантин вихідного дня, субота та неділя на території Львова оголошені робочими днями для закладів громадського харчування, торговельно-розважальних центрів, закладів культури, спортивних залів, фітнес-центрів та ринків. Тож тепер “у Львові неможливо запровадити карантин вихідного дня, бо в нас немає вихідних” – заявляє Садовий.

Таке дивакувате рішення львівської міської влади на чолі з мером Садовим  виглядає цілком в стилі мережі “Епіцентр”, яка задля недотримання карантину оголосила “72-годинну п’ятницю”, яка триватиме всі вихідні. За такою ж самою логікою, підлеглі Садового можуть завтра скасувати пандемію коронавірусу чи прихід зими, позаяк місто як завжди, за останні 15 років, не готове до зимового сезону.

Цілком очевидно, що Садовий суттєво витратився на виборчу кампанію і хоче відбити частину коштів зі своїх ресторанів, проте скасовувати вихідні, щоб заробити грошей наражаючи львів’ян на небезпеку зараження COVID-19 – це вже виглядає уподібненням до очманілого від влади білоруського диктатора Лукашенка, який так само ставить особисті владні амбіції вище за життя і здоров’я простих людей.

Зрештою, право працівників на вихідні, закріплене не лише законодавством України, але й низкою міжнародних декларацій, тож за рішення зробити вихідні “робочими”, Садовий цілком може понести й відповідальність за статтями, які стосуються порушення базових трудових прав людини і громадянина. А це вже в очах міжнародної спільноти тхне не просто феодалізмом, а ставить Андрія Садового в один ряд з Іді Аміном, Енвером Хожджею і Кім Чен Іром. Адже лише диктатори-самодури могли скасовувати вихідні, перейменовувати місяці в честь своїх родичів чи влаштовувати інші подібні “календарні гамбіти”.

Садовий проти Зеленського

Більше того, коли зайшлося про гроші зі своїх прямо чи непрямо підконтрольних ресторанів, Садовий навіть збунтувався проти свого політичного благодійника – президента Володимира Зеленського, з яким досі підтримував негласний союз.

Донедавна Садовий залишався єдиним в Україні мером великого міста, не опозиційним до Зеленського. В Одесі, Дніпрі, Харкові та інших містах, всі мери перебувають в опозиції до президента, і лише Андрій Садовий, вирішив піти на партнерські стосунки з Банковою.

Натомість, львівська “Слуга Народу”, в ході виборчої кампанії, практично не критикувала Садового. А на роль “конкурента” на виборах міського голови, виставила колишнього однопартійця Садового – уролога Тараса Кльофу. Про людське око виборча кампанія львівських “слуг” виглядала начебто й окремою грою зі своїм завідомо непрохідним і маловідомим кандидатом, однак насправді “зелені” обливали брудом лише кандидата від “Європейської Солідарності” Олега Синютку, негласно сприяючи цим Садовому.

Проте коли запахло грошима, Садовий не лише продемонстрував демонстративну непокору президентові Зеленському, але й принизив авторитет глави держави перед всією країною. Це стало зайвим підтвердженням, як Садовий насправді ставиться до політичних союзників і навіть – політичних покровителів.

Але зневагою до постанови уряду Садовий не обмежився – порушивши карантин, він навіть почав судитися з Кабміном. За вказівкою Садового, Львівська міська рада готує позов до суду на рішення Кабінету Міністрів про карантин вихідного дня. Крім цього, Садовий почав особисто тролити Зеленського, пригадуючи йому порушення карантину під час відвідин хмельницького кафе.  “Мене питають, а скільки президент Зеленський заплатив штрафу. Я пошукав у гуглі – виявляється не можна штрафувати президента. Якщо немає в країні поваги до закону – ніхто не буде його поважати” – зізнався Садовий.

Де-факто, Садовий розпочав політику латентного сепаратизму, одноосібно вирішуючи, які державні закони та урядові постанови виконувати, а які не виконувати

“І завтра, коли поліцейський прийде штрафувати, вони нагадають хмельницьку історію президента та буде жорстка розмова. Тому сьогодні ми не будемо у Львові дотримуватися рішення уряду, тому, що воно є немудрим, шкідливим…” – розмірковує львівський бургомістр. Де-факто, Садовий розпочав політику латентного сепаратизму, одноосібно вирішуючи, які державні закони та урядові постанови виконувати, а які не виконувати, називаючи їх “немудрими”.

І справа навіть не в тому, що команда Зеленського дійсно допустила чимало провалів у боротьбі з коронавірусом, а  карантин вихідного дня є дискусійним запобіжником поширення хвороби. Справа навіть не в тому, що аргументи урядовців Зеленського та чиновників Садового не забезпечують справжнього балансу між захистом інтересів місцевого бізнесу та зупиненням темпів поширення пандемії і базовані на особистих фінансових та електоральних інтересах. До прикладу, кандидат в мери Львова від “Європейської солідарності” Олег Синютка, наголошує, що не підтримує ні дії уряду, ані місцевої влади. “Заяви, які лунають, є для того, щоб зіштовхнути правоохоронні органи і підприємців. Дайте можливість підприємцям працювати в правовому руслі. Для цього прийміть відповідні рішення. І тоді бізнес, з дотриманням всіх карантинних умов, не буде мати жодних проблем з правоохоронними органами”.

Проте якщо в нинішній складній для держави ситуації, в умовах боротьби проти російської агресії, кожен місцевий феодал, такий як Андрій Садовий, на догоду власним бізнесовим інтересам, буде ігнорувати та демонстративно зневажати урядові постанови, то що тоді буде з єдністю держави та з майбутнім нашої країни?

Василь Серпень