Наші європейські партнери у рамках нормандських форматів та формул Штайнмаєра пропонують Україні шукати компромісів та вести переговори з донбаськими бойовиками і надати їм автономні політичні, мовні та культурні права. Однак, якщо відкинути гасла російської пропаганди про "дискримінацію" прав Донбасу і придивитися уважно до тих, чиї права Європа пропонує поважати, щирий європейський ліберал мав би після побаченого вчинити кількаразове харакірі.

"Демократія" в народних республіках

Створені російськими спецслужбами псевдореспубліки ДНР та ЛНР стали справжніми тоталітарними державами в Європі у ХХІ столітті, яких за жорстокістю та безправністю населення вже порівнюють з Північною Кореєю. В окупованих та самопроголошених псевдореспубліках ніхто не може почувати себе в безпеці, не кажучи вже про свободу поглядів, свободу слова, свободу інформації, свободу зібрань та свободу об’єднань, про які місцеві мешканці не наважуються й мріяти. Люди залякані терором, невмотивованими розстрілами, зґвалтуваннями та катуваннями всевладних бойовиків з автоматами, які хапають і кидають до підвалу будь-кого, хто викликав у них якісь підозри чи просто не сподобався. Люди не наважуються протестувати проти влади псевдонародних окупантів, а в ЗМІ зовсім відсутні погляди, альтернативні офіційній пропагандні ненависті.

До прикладу, нещодавно двох мешканців Луганська Едуарда Нєдєляєва та Геннадія Беницького звинуватили в "екстремізмі" та засудили до 4 років позбавлення волі за публікацію в соцмережах критичних відносно окупаційної адміністрації ЛНР. Обох примусили публічно покаятися (можна тільки здогадуватися, які засоби для цього використали), а Нєдєляєв навіть зізнався в шпигунстві. Обидва не мали можливості мати незалежного адвоката за своїм вибором, хоча й в "народних республіках" адвокати бояться братися за справи таких підзахисних – можна опинитися в підвалі для катувань. Сотні вироків вже винесли "народні суди ДНР та ЛНР" за висловлювання громадянами своїх поглядів, а ще більша кількість людей просто були викрадені та знайдені зі слідами насильницької смерті. Затриманий російський політолог і прихильник так званої "ДНР" Роман Манекін, провів місяць в одному з донецьких СІЗО, і розповів про те, як з ним поводилися співробітники "правоохоронних органів ДНР": ламали кінцівки і надягали на голову пластиковий пакет, а після перебування в СІЗО він ледве пересувався.

В псевдореспубліках масово порушуються права власності, які націоналізуються в гірших традиціях епохи воєнного комунізму. Щомісяця в "республіках" так званим "державним комітетом податків та зборів" в місцевій районній пресі розміщується десятки оголошень про пошук власників нерухомості, а якщо після 60 днів власники не знайдуться - підприємства та нерухомість переходять під контроль "республіки". Сепаратистська влада проводить масові невмотивовані арешти за порушення так званої комендантської години – заборони перебувати на вулиці міста в нічний час, і лише з 7 по 9 грудня цього року органами "народної міліції" були затримані 276 осіб. При цьому, жодна міжнародна організація, в тому числі й ООН, не може перевірити стан затриманих органами влади псевдореспублік, які перешкоджають діяльності міжнародних організацій. А напади на представників спостережної місії ОБСЄ трапляються щомісяця. При тому, що місії ООН вільно діють на території України і мають доступ до ув'язнених.

Очевидці багаторазово повідомляли про кричущі випадки дискримінації в самопроголошених псевдореспубліках, зокрема в окупованому Слов'янську влада здійснювала арешти людей, які розмовляли українською мовою. Зрештою, на вулицях Донецька та Луганська сьогодні небезпечно взагалі розмовляти будь-якою іноземною мовою, а особливо англійською. Іноземці, які б наважилися туди поїхати без спеціального пропагандистського завдання від ФСБ, миттю були б заарештовані бойовиками як "шпигуни та агенти західних спецслужб". Тобто ті, хто не поважає жодної іншої мови крім російської, сьогодні вимагають мовної "справедливості" від України.

В окупованих псевдореспубліках переслідуються й базові релігійні права громадян, а храми УПЦ Київського Патріархату брутально відбиралися сепаратистами. Всі релігійні громади Донбасу, окрім РПЦ заборонені і не можуть легально проводити богослужіння. Це стосується католиків, протестантів, свідків Єгови, мусульман, а єдиною дозволеною релігією є тоталітарне російське православ'я.

Не менш брутальними в ДНР стали шокуючі випадки расизму, антисемітизму та ксенофобії, зокрема в Донецьку поширювалися листівки антисемітського характеру за підписом "народного губернатора"  Пушиліна, в яких містилася вимога про обов'язкову платну валютну реєстрацію "осіб єврейської національності" та погрозами їх депортації у разі ухиляння від вимог сепаратистів. Загалом в риториці ватажків псевдореспублік антисемітські заяви становлять одну з найголовніших тем. З ДНР навіть надходять відомості про  погроми та грабунок сепаратистами місцевих циган (ромів). Расизм та ненависть, яка масово поширюється російськими пропагандистськими медіа, вже давно став буденною нормою для окупованих територій. Особливо популярні брехливі заяви від сепаратистських чиновників про "американських негрів", які воюють на боці України. Тож окупований Донбас для темношкірих африканців сьогодні більш небезпечне місце, аніж південні штати часів терористичної епохи Ку-клукс-клану.

Особливо вражаючим виявився рівень мракобісся в псевдореспубліці ЛНР, де російські донські козаки напідпитку почали здійснювати публічні "суди" у вигляді шмагання нагайками тих, кого вони визначали "винними". Світ шокували відео, на якому російські козаки, під приводом захисту православних цінностей, б'ють нагайками молодих дівчат, які носили міні-спідниці.

В так званих ДНР та ЛНР  немає жодної толерантності до ЛГБТ-спільноти, а про гей-парад чи так званий "прайд" годі й говорити – потенційні учасники цього заходу миттєво будуть кинуті до тюрем та підвалів. А будь-яка пропаганда гендерної рівності на окупованих територіях жорстко переслідується.

Коли Європа навчиться лібералізму?

Показово, що наші європейські партнери вирішили розглядати конфлікт на Донбасі як боротьбу російської мовної та національної меншини проти української дискримінації, схиляючи Київ до поступок та розширення прав донбаських антисемітів, гомофобів та расистів. Проте, цікаво було б побачити, як самі країни Нормандського формату погодилися б впровадити політику толерантності до подібного роду "політичних опонентів".

Чому Німеччина не хоче ставитися з повагою до сучасних нацистів та не створить для них десь в Баварії окремого автономного округу з самоуправлінням у вигляді концтаборів, газових камер та єврейських погромів?

Наприклад, чому Німеччина не хоче ставитися з повагою до сучасних нацистів та не створить для них десь в Баварії окремого автономного округу з самоуправлінням у вигляді концтаборів, газових камер та єврейських погромів? Чому б не дозволити їм сформувати власні загони "народної міліції" зі скінхедів з білими шнурками, зі своїми расовими антисемітськими законами, своєю версією викладання історії про вищість арійської раси та портретами Адольфа Гітлера у дитсадках і школах? Адже є в Німеччині якийсь відсоток людей, який ненавидить мігрантів та ностальгують за величчю Рейху? От би й Штайнмаєр з Меркель запровадили б в себе таку ж саму формулу Штайнмаєра по-німецьки, яку вони нав’язують сьогодні Україні.

Або, якщо рівень демократії в Німеччині цього ще поки не дозволяє, чому Париж та Берлін не дозволяють створення ісламських автономних районів з шаріатськими судами, з відрубуванням рук,  каменуванням дівчат за зраду та обов’язковими паранджами для всіх жінок? Чому Україна повинна, за словами Штайнмаєра, поважати права окупантів Донбасу та визнати їхнє право на самоуправління з їхніми підвалами для катувань, арештами дисидентів, відрубуванням рук українцям з татуюванням тризуба, а самі німці не йдуть на компроміси зі своїми екстремістами?

Чому Європа не поважає права тих, хто хоче вбити, спалити і закопати серця всіх геїв, а Україні натомість рекомендує піти з донбаськими гомофобами на компроміс і дати їм самоуправління? Запровадили б, наприклад, у Франції автономний округ для гомофобів та пішли б з ними на компроміс, зійшовшись світоглядними позиціями десь посередині. Наприклад, найбільш радикальні гомофоби прагнуть вбити всіх геїв, але французька влада в Парижі виступає проти цього. Тоді нехай, слідуючи принципам формули Штайнмаєра та Нормандського формату, французькі радикальні гомофоби вб'ють лише половину геїв в країні, адже потрібно, щоб кожна сторона хоча б частково задовольнила свої вимоги та інтереси. Не може ж бути ніякого компромісу та консенсусу, якщо одна сторона отримує все, а інша – нічого. Це й називається ліберальною демократією – врахування та представництво у владі всіх категорій населення, всіх ідентичностей, які є в суспільстві і прагнуть реалізації своїх цілей. У расистів, гомофобів та антисемітів саме такі цілі – чому Європа їм не дозволяє реалізовувати свої права, а Україні радить йти їм на поступки?

Треба ж зважати на думку опонента, вести з ним діалог, а не стріляти по ньому з окопа – говорив український ліберальний історик Грицак, засуджуючи воєнні методи боротьби Української Повстанської Армії, яка чомусь ніяк не хотіла вести цивілізовану дискусію з головорізами НКВС, Армії Крайової, Вермахту та Гестапо.

Запобіжник проти євроінтеграції

Дуже показово, що Європа в своїх країнах насправді не впроваджує тих принципів, які радить втілювати Україні, адже вони не лише не гарантуватимуть миру, а перетворять державу на територію хаосу, терору, божевільного фанатизму та масових вбивств. Більше того, добившись від України прийняття псевдореспублік до свого складу, Берлін та Париж одержують довготривалий запобіжник від майбутньої євроінтеграції України. Якщо у складі України будуть регіони, де не діятимуть демократичні права та свободи, а Київ не матиме засобів впливу на ці "автономії", в Брюсселі обов’язково вкажуть на недостатній рівень демократії та толерантності в регіонах формальної української юрисдикції. Коли Україна, виконавши чергові вимоги відповідності європейським стандартам, знову запитуватиме, коли нас приймуть до Євросоюзу, з Брюсселя запитають у відповідь: а коли в Донецьку відбудеться гейпарад під захистом "народної міліції"? У вас же ж в окремих регіонах жахливий рівень нетолерантності та гомофобії!".

Україні де-факто втюхують те, з чим нас потім до Європи не пустять. Та й успішною, стабільною країною з конкурентоздатною економікою, слідуючи  таким лицемірним порадам зі сходу та заходу, Україні не стати.

Валерій Майданюк, політолог