Нічні бестії шмагали його день[ковичну] душу. Панночка літала навколо білої крейдяної лінії виплетеної з його депутатського светра, який він ніколи вже не віддасть піонерам. Вій витанцьовував "La Cucaracha" зі своїми регіональними друзями. Темна, як душа Азефа, ніч вкрила його своїм вівторком.

Від такої гоголівської фантасмагорії Іван Денькович різко винирнув з глибокого сну і відчув як холодний, пронизливий вітер вгризається в його п’яти. Піднімається хребтом в район сонної артерії і розпускає свої колючі шипи у його втомлені мізки. Колюча квітка депутатського сну. От вона відплата за парламентську дольче віту.

Я ніколи не міг повірити, що так станеться. Адже я виконав всю процедуру голосування правильно, так, як мене проінструктував Турчинов – викрикнув у глупу ніч Іван Денькович.

Ніч безсило, щоб не задовбувати себе надмірними поясненнями, повільно хитнула смайликом в якості позитивної відповіді і вирубала свою аську.

У хвилину тотальної безвиході з мовчазних китайських кутів Іван Денькович згадав електричні поцілунки мами Юлі. Ці спогади зігріли його неспляче єство хронічними сиренами щастя, які не давали нардепу впасти у конусоподібний відчай.

Сирени монотонно прокручували в голові золоті слова і обійми мами Юлі – Не переживай. Я тобі вірю. Її пораду випити в кафешці 50 грам коньяку для повного попускання, він обережно покладе у маленький бокс, огорне кольоровим папером з червоним бантиком і буде носити біля самого серця. Щоб ніколи не забути.

Добро не повинно щезати безслідно, особливо під час яничарської навали – подумав Іван Денькович. Титанічна впевненість у доцільності прем’єрства мами Юлі, допоможе йому завтра тримати свою руку під час голосування, не 8 секунд, не 10. Навіть не хвилину. Цілу вічність стремітиме його рука, як скупа чоловіча вдячність за слова підтримки і обійми молодчинки Юлі з горіха зернятко.

Пісенний пафос його завзяття розвіявся у крижаному інвізіблі цієї ночі. Проснувся зворотній бік його місяця. Кратери свідомості, прокрутивши усю невагомість його попередніх думок, делітнули їх за специфічний позитив у маргінальний кошик його структуралізму.

На монітор вискочили думки про майбутні вибори голови Львівського обласної організації БЮТу. Потрібно балотуватись – подумав Іван Денькович, глянувши на клавіатуру ночі. Та вперто тримала його аватар у перманентному ігнорі.

Знову доведеться усе вирішувати самому. Віддуватись за всіх – втомлено зітхнув Іван Денькович і ще раз глянув на Панночку, яка літала навколо білої крейдяної лінії виплетеної з його депутатського светра, який він ніколи вже не віддасть піонерам. Вона ніяк не могла законєктити свій блютус.

Навіть з нечистою силою не можна перекинутись декількома словами – подумав він. Роумінг дорогий – прийшла здогадка – от Панночка і економить. А спроби блютусання – то панти для вампірів.

Він засинав. Завтра важливе голосування. Переліт до Києва. Ще більшого бажання загорнутись у 4-ту стадію повільного сну у нього викликала кольорова карусель, де замість тваринок кружляли навколо своєї осі Дубневич, Держко, Сендак та інші претенденти на посаду голови обласної організації.

Дельта-сон ввів його у своє широку русло і вирубав навіть його "УПС". Розбудити людину під час такого сну дуже важко. Майже не можливо. Завтра ручне голосування. Не переплутати б руку.