Кого б не спитав, де шукати серце міста Лева, відповідають однаково – площа Ринок. Що ж, це правда. Адже ще з давніх давен вона безперестанно стає свідком ледь чи не всіх найважливіших подій Львова. Упродовж багатьох століть саме площа Ринок була центром усього життя міста. Чого б не стосувалася справа: чи то культури, чи то політики, чи ж то, навіть, пліток…

Так вже повелося, що й по сьогодні ніщо не може замінити її. Щодня приходять сюди сотні людей, аби забрати із собою пам’ять про чотири фонтани-криниці, про Ратушу, з якої видно усе місто, про красу Італійського дворика, про тепло бруківки у літню ніч…

Та, на жаль, є речі, які так і прагнуть затьмарити оту давньольвівську красуню. Ось уже у фонтанах-криницях повільно, але впевнено, кружляє сміття, його туристи фотографують (точніше вони, наприклад, Нептуна фотографують, а сміття вперто лізе у кадр). Пивові гурмани, які сидять просто на лавочках з пляшками, а не у спеціально призначених для цього місцях, рідко за собою прибирають. Ввечері яблуку ніде впасти, не те, що вже аж сісти. Цигарковий дим густенькими клубочками ніжно огортає молодь, а та вже похитується, явно не просто так (головне, щоб не дихнули!). А щоб знайти місце в кав’ярні на площі, або хоч поряд, то прийдеться постаратись, навіть дуже, бо охочих до чоколяди та іншого гастрономічного щастя знаходиться більше, ніж місць у закладах. Щодо сміття, буває й таке, що хтось десь песика вигуляє, а той презент по собі залишить…

Наївні туристи та гості міста у фонтани монетки кидають, а наші генії туди ниряють (деколи без цього обходяться – з «берега» дістають) та мають непоганий вилов – на пиво вистачає, і на цигарки. Те, як вони ділять оцю героїчно впольовану здобич – окрема тема.

Ще одна достойна уваги краса площі – Ратуша – робиться доступною для загалу лише засвітла. Ау! А де ж романтика? Хіба не приємно було б, пройшовши всі декілька сотень сходинок, полегшено вдихнути свіже повітря і насолодитись панорамою вечірнього міста з висоти пташиного польоту?! Невже так важко подарувати людям маленький шматочок щастя? Певно все таки тяжко... Сусідами Ратуші є народні обранці, а вони, здається, бояться, що фанати покрадуть таблички з іменами з їхніх дверей, повз які лежить дорога до дерев’яних сходів «майже у небо».

Часом можна помітити, як не реставровані будинки посипають когось пилом давнини…

Проте, якщо думати лише про все погане і негативне, що є в улюблених місцях відпочинку, то ліпше взагалі з хати не висовуватись! Та й взагалі карма псується. Врешті-решт треба й щось хороше навчитись помічати.

І цього хорошого у нас теж досить! Адже магічна атмосфера старого міста ніколи не полишає площу Ринок, її гарна архітектура приємно тішить око естета (не зважаючи, навіть, що не відреставрована). Навколо звучить приємна жива музика (що тішить – переважно без голосових вкраплень), яка не заважає думати. Тут з’являється таке поняття, як тиша серед тлуму.

Особливо вразливі особи можуть побачити відголоски львівських легенд. Хтозна, може саме вам явить себе якийсь древній привид… А якщо не злякаєтесь і допоможете йому, то (як у гарних львівських легендах) він Вас щедро винагородить за сміливість та співчуття. І так виникне ще одна львівська легенда…

Та повернімося до справ земних (хоча високих). Охочі помилуватись містом з Ратуші приходять удень. Це теж непогано, бо існує можливість роздивитись у бінокль свій будинок в іншому кінці міста (можна і чужий, кому чого). А під час подолання бар’єру з неймовірної кількості сходів, Вас підбадьорюватимуть міні-плакати на тему «скільки Вам ще залишилось».

Площа Ринок і надалі залишається осередком проведення багатьох фестивалів. Наприклад, вже не вперше проводиться тут фестиваль «Літо на Ринку», який розрахований не на один-два дні, а на кожну неділю літа. Тих, хто все ж вирішить відірватись від канапи і прийти саме сюди, потішать гарними «Літніми» забавами. Маючи ще трішки натхнення, можна й місце у кав’ярні знайти. А там вже, що душа забажає і гаманець дозволить.

Ну, а от що думають самі відвідувачі Левового серця:

«Тепер я розумію, чому у Львів не можливо не закохатись!», - Настя, вперше ступаючи бруківкою площі.

«Я дуже люблю площу Ринок за її приємну атмосферу, за архітектурну красу. Для мене це місце зустрічі з друзями. Ми завжди зустрічаємося біля фонтану з Нептуном. Узагалі, Львів асоціюється у мене з площею Ринок», - Наталя, в очікуванні друзів.

«Навіть попри велику кількість туристів, вона зберігає свій затишок. Це вам не гамірний Хрещатик, де з кожного магазину лунає голосна музика, а потік машин нескінченний. Хотілось би знову жити у Львові», - Олександра, гість міста, неспішно йдучи повз фонтани.