Напередодні майбутніх позачергових парламентських виборів головною інтригою в помаранчевому таборі є питання про створення або нестворення так званого «мегаблоку», тобто об'єднання сил, які позиционують себе як «пропрезидентські».

Сьогодні головними суб'єктами, що ведуть переговори про входження в «мегаблок» є «президентська партія» НСНУ, політпроект «Народна самооборона», створений з розрахунку на харизму екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а також об'єднання «старих» націонал-демократів «Рух - Українська правиця». У цьому контексті також періодично спливає інформація про можливість появи ще одного суб'єкта блокування - ГП «Пора», однак вірогіднішим варіантом у цьому випадку все-таки виглядає індивідуальне входження окремих активістів цієї партії в прохідну частину списку за квотою НСНУ або особисто президента Ющенка.

Безумовно, старшим партнером у процесі конструювання «мегаблоку» є президентська партія. Навіть квоти вже ніби-то поділені. Передбачається, що НСНУ отримає 54% місць у прохідній частині списку, «Народна самооборона» - 25%, а «Рух - Українська правиця» - 21%. Проте - питання залишаються.

Головне питання стоїть перед НСНУ й звучить воно так: а чи варто НСНУ взагалі створювати блок?

Специфікою нинішньої виборчої ситуації в Україні є те, що за порівняно короткий час мають відбутися вже треті виразно ідеологічні вибори (після президентських 2004 і парламентських 2006). Внаслідок цивілізаційно-культурної розколотості України, у нвй фактично «природним шляхом» виникли і більш-менш успішно функціонують дві ідеології - українокультурна прозахідна («помаранчева»), те російськомовна проросійська («синьо-біла»).

Наявність цих ідеологій розколює країну. Це не влаштовує багатьох, в тому числі й багатьох представників великої буржуазії. Тому чимало олігархів та високопоставлених чиновників з НСНУ і Партії Регіонів не проти створення коаліції цих політичних сил. Прихильником такої коаліції є й Віктор Ющенко. Однак зрозуміло, що основна частина електорату обох політичних сил не схвалить такого формату коаліції. Причому, якщо у прихильників «синьо-білих» особливого вибору немає – вони все одно голосуватимуть за визнаного лідера – Партію Регіонів, то виборці з табору «помаранчевих», відчувши, що НСНУ «схиляється» у бік Партії Регіонів, негайно переметнеться на бік Блоку Юлії Тимошенко.

Соціологи стверджують, що самостійно НСНУ може набрати близько 10% голосів, тоді як у союзі з Луценком та Правицею, шанси проющенківського блоку подвоюються.

Тому сьогодні перед НСНУ стоїть непросте завдання: президентська партія зараз повинна визначитися – або українокультурна, націонал-демократична ніша з перспективою зібрати до 20% голосів (це, зауважте і чудова перспектива з огляду на президентські вибори. З таким результатом уже можна сміливо розраховувати на другий тур), або ж самостійний похід на вибори з прицілом на створення у новому парламенті коаліції з ПР.

У першому випадку після виборів партія президента отримає ті самі проблеми, що й після виборів 2006 року: вимушений союз із БЮТ, крісло прем'єра для Юлії Тимошенко у випадку перемоги помаранчевих, виснажливі торги за посади (щоправда, БЮТ і НУ спробували уникнути подібного варіанта, підписавши угоду, що у випадку приходу їх до влади всі державні посади вони розділять порівно, незалежно від результатів голосування. Однак в українській політиці попередні домовленості порушуються настільки часто, що сприймати їх всерйоз було б необачно і навіть дивно), а також досить сумнівна перспектива на підтримку Ющенка з боку БЮТ на президентських виборах 2010 року.

У другому випадку НСНУ отримає не більше 10%, однак проходження в парламент із опорою на власну силу дозволило б НСНУ бути гнучкішою у пошуку партнерів по коаліції й у цьому випадку залишається можливість домовленостей із ПР, з якою НСНУ поєднує загальна прихильність до ліберальної ідеології. У випадку створення коаліції «на двох» (НСНУ - ПР) виникає перспектива зміни самого принципу об'єднання (а значить і поділу) України: замість союзів і розділів за етнокультурною ознакою, прийде поділу на підставі прихильності до політичних ідеологій, що дозволить уникнути розчленування України на українофонну та російськофонну частини.

Також існують також претензії до формування «мегаблоку» з боку молодших союзників НСНУ.

Гостра дискусія ведеться між представниками «Самооборони» і «Правиці» щодо ключових меседжів. «Народна самооборона» пропонує, щоб передвиборна програма мегаблоку, у випадку його створення, не акцентувала увагу на «гуманітарних питаннях» - НАТО, статусу російської мови та воїнів УПА - на чому наполягає «Правиця»

Крім того, «Народна самооборона» погрожує піти на дострокові парламентські вибори самостійно, якщо до 1 липня не буде погоджено технічні принципи створення мегаблоку демократичних сил разом з Нашою Україною та «Українською правицею».

За словами лідера Самооборони Юрія Луценка, попередні переговори щодо створення мегаблоку були припинені «на найцікавішому місці», коли зайшла мова про визначення кандидатури голови Верховної Ради, прем'єр-міністра і ключових міністрів уряду після дострокових виборів. Зокрема, відзначив він, Народна самооборона претендує на блок економічних реформ і «силовий» блок у майбутньому уряді.