Найрейтинговішого українського політика у президентській гонитві Юлію Тимошенко дедалі частіше звинувачують у партнерських стосунках із Москвою, закидаючи російське фінансування її виборчої кампанії і навіть приписують дружбу з Путіним. Чи є вагомі підстави для таких звинувачень і наскільки вони обґрунтовані?

«Подружка» Путіна?

Деякі з головних аргументів, висунутих політичними опонентами Юлії Володимирівни, викликають більше запитань, ніж відповідей.

  • Перші серйозні підозри координації дій Тимошенко та Путіна з’явилися після нападу РФ на Грузію 2008 року, коли прем’єрка не зробила жодної заяви на захист Грузії, а її партія не голосувала за визнання Росії агресором. Тимошенко в той час взагалі уникала будь-якої критики Росії, проблем русифікації чи російської Церкви, сконцентрувавшись виключно на соціальних темах. А на зустрічі 2009-го Тимошенко з Путіним разом кепкували з Саакашвілі, висміявши інцидент із його краваткою, яку він нібито жував, коли російські війська вже були неподалік від Тбілісі.
  • 2009 року Тимошенко підписала невигідний для України газовий контракт із «Газпромом», за яким Україна була поставлена в кабальну енергетичну залежність від Москви за принципом «бери або плати». За цим контрактом ціна на газ для України склала 450 дол. за тис. кубометрів, при середній ціні 233 дол. Аналітики зауважують, що на цьому контракті Путін заробив більше 30 мільярдів доларів. Саме такі поступки Кремлю, які багато українців розцінили як зраду, стали підставами для розмов про «російський хвіст Тимошенко».
  • Юлія Тимошенко проявила підозріло пацифістську позицію на засіданні РНБО в березні 2014 року, під час російської агресії в Криму. Слова екс-прем’єрки зі стенограми засідання, за якими «жоден український танк не повинен виїхати», і ми не повинні «піддаватися на провокації», полегшили для ворога захоплення українського півострова, позаяк українська армія залишалася паралізованою «непіддаванням на провокації».
  • Вже після початку війни екс-прем’єрка була підозріло відсутня у Верховній Раді під час голосування принципових антиросійських законопроектів, зокрема, таких, як «Постанова про невизнання виборів до Державної думи Росії», «Закон про деокупацію Донбасу та визнання Росію агресором», голосування щодо збитого літака МН-17. При цьому, у Тимошенко завжди для цього були «поважні» причини: була відсутня, бо перебувала з візитом до США, чи літала до Парижа. Навіть під час голосування по останньому «церковному» закону, який мав би регламентувати порядок переходу храмів до іншої конфесії, Тимошенко була відсутня.

Багато таких фактів і підозріло вигідних для Москви вчинків Ю. Тимошенко викликають чимало запитань щодо причетності лідерки «Батьківщини» до російських інтересів або російського фінансування. А її колишній соратник, народний депутат Олег Ляшко навіть назвав Тимошенко «московською зозулею».

Чи невинна патріотка?

Однак сама Тимошенко й її прихильники вважають озвученні закиди лише «чорним піаром» і наклепом із боку конкурентів, зокрема, «Блоку Петра Порошенка», які таким чином намагаються знизити її лідируючий президентський рейтинг. Тож нечесні на руку опоненти стараються мусолити тему «зради» та «роботи на ворога», що закономірно викликало б обурення у воюючій країні, якби виявилося правдою.

Але Тимошенко може досить переконливо виправдатися перед своїми виборцями, а на висунені звинувачення у «зраді», соратники Тимошенко висувають контраргументи:

  • На голосуваннях антиросійських законів Ю. Тимошенко не була, бо їздила по округах, працювала з виборцями, проте її фракція за ці закони голосувала, й вони набрали потрібну кількість голосів і були прийняті. А підписання газового контракту пояснюється необхідністю порятунку країни від колапсу та замерзання у січневі морози, тож прем’єрка вибрала для країни «менше зло».
  • Як Тимошенко може бути «агенткою Москви», якщо в роки правління «ставленника Москви» Віктора Януковича вона сиділа у в’язниці? Чому ж Москва, яка мала значний вплив на Януковича, дозволила кинути за ґрати свою «агентку»? Чому Путін не визволив свою «близьку подругу» з тюрми, спостерігаючи за роками її ув’язнення? З «подругами» й «агентами» так не чинять, і це свідчення відсутності її зв’язків з Кремлем, — переконані прихильники Юлії Тимошенко.
  • 2008 року прем’єрка Тимошенко подала разом із Президентом Ющенком заяву про надання Плану дій щодо членства України в НАТО, яка мала розглядатися на саміті Альянсу. А хіба ж агенти Москви в Україні підтримують вступ до НАТО?
  • Близько року тому Тимошенко називала Росію агресором і робила заяви про засудження агресії на Донбасі, тож критики Москви вона не уникала, а концентрувалася на нагальніших соціально-економічних темах, ніж і без того очевидних заявах про агресію, які нічого не змінять.

У політиці загалом рідко трапляються повноцінні викриття іноземних агентів чи доводяться факти роботи певного політика на іншу країну. Тож українці напевно ніколи не отримають стовідсоткової ствердної відповіді на питання: причетна чи не причетна Юлія Тимошенко до співпраці з Кремлем? Дати опосередковану відповідь на це питання можна лише, стежачи не за заявами прихильників та опонентів, а за діями політика, за наслідками яких можна оцінити, дії Тимошенко принесли більше користі Україні чи Російській Федерації.