Сотні мільйонів готівки у різних валютах, шикарні авто, купа нерухомості, раритетні видання і дорожезні годинники. Більшість з нас здогадувались, що у них це все є, хоч навряд чи хтось уявляв, скільки саме. Тепер зрозуміло, чому вони так опирались електронному декларуванню і досі не прийняли закону про спецконфіскацію.

Активісти і журналісти навіть почали складати хіт-паради цих багатств. Адже можновладці зуміли здивувати: наприклад, Шуфрич володіє зброярнею на цілу роту - 156 одиниць, Матвієнко задекларував храм, у Філатова є квиток на суборбітальний політ у космос, брати Дубневичі скупили півЛьвівщини (понад 400 об’єктів нерухомості), а Насіров, як поміщик, має близько 30 земельних ділянок.

Усі ці надбання можна обговорювати дуже довго – там є чому дивуватись майже у всіх, за рідкісними винятками. Можна заздрити, обурюватись чи порівнювати наших можновладців із бабусями, котрі запасаються усім, до чого можуть дотягнутись, навіть без шансів усе це спожити. Аби було.

Насправді, найважливіше питання зараз – що робити з цим далі.

Проявилися

При цьому варто зробити декілька важливих висновків про самих декларантів. При чому, безвідносно від подальших кроків – просто запам’ятати ці факти.

У голови Нацбанку України на депозитах понад 1,8 млн. доларів, гривень вона має на цьому тлі мізер – трохи більше 60 тис. Довіряй, як то кажуть, але ліпше перестрахуйся.

У екс-регіонала і махрового антиукраїнця Мураєва – 2 млн. доларів і 1 млн. євро готівки, ще 18,5 млн. грн. – мабуть, просто кишенькові. При цьому він не погребував державною компенсацією за оренду житла майже на 168 тис. грн.

Колишній айдарівець Мельничук вирішив пожартувати і приписав собі 1 трлн. грн.. готівки - мовляв, все одно це ні на що не впливає. Фахівці швидко заперечили – у нас готівкових гривень утричі менше. Екс-комбат передумав і вирішив виправити декларацію. Але швидше за все йому нагадали про відповідальність за подання завідомо неправдивих даних (штраф від 17 тис. до 42,5 тис. грн.).

Нардеп Богдан Дубневич задекларував швейцарський годинник Ulysse Nardin з платини, вартістю понад $200 тис. – раніше він заперечував його оригінальність і стверджував, що купив цю «копію» за $200.

Секретар РНБО, який ніколи не працював у бізнесі, але задекларував понад $750 тис. депозитів і ще $735 тис. готівки, 27 старовинних церковних книг, авторські права на літературні твори. При цьому він володіє джипом Toyota Highlander  2013 р.в. і отримав торік зарплати 200 тис. грн.. за рік.

А ще активісти встигли «підбити бабки» і трохи узагальнити дані декларацій.

Так ось, загалом у депутатів 12,3 млрд. грн., з них готівкою – 7,4 млрд. грн.. Як пише  на своїй сторінці у Facebook Андрій Герус, це третина бюджету Молдови на 2016 рік. В середньому на одного нардепа припадає 30,4 млн. грн.

При цьому 60 депутатів БПП (в алфавітному порядку) сумарно задекларували 1,9 млрд. грн. Це річний бюджет міста Черкаси.

«Зрозуміємо і пробачимо»?

Отже, якщо відкинути емоції, основних варіантів подальшого розвитку ситуації є чотири.

Перший – light: суспільство побурчить, пообурюється, пожурить народних обранців. Але інших у нас нема, тож доведеться якось далі жити з цим кравчуківським «маємо те що маємо».

Другий – чесний. Нехай тепер пояснять походження своїх мегастатків, а численні антикорупційні структури уважно перевірять ці відомості. Декому мали б щонайменше донарахувати податків, а може й конфіскувати якісь відверто незаконні надбання. Ну й кілька голосних «посадок» - хоч би й через роки слідства та судів.

Третій – справедливий. За прикладом Сербії встановити податок «на легкі доходи»: там після повалення режиму Мілошевича запровадили податок на багатіїв, статки яких за часів правління диктатора (1987-2000 рр) перевищили $45 тис. Мовляв, тоді апріорі неможливо було заробити такі гроші чесно (як і в Україні під час війни), тож потрібно сплатити державі 30% від суми майна і коштів. Максимальна ставка податку – 90%, її застосовували до найбагатших, чиї статки перевищила $4,5 млн.

Четвертий – опришківський. «Довбуша на них нема…», - так емоційно прокоментував на своїй сторінці у Facebook активіст Олександр Аронець. У коментарях під цим постом користувачі додали, що «країні потрібен Робін Гуд», і «Довбуша малувато буде. От Степан Андрійович… Недаремно ж кажуть, Бандера прийде – порядок наведе».

Ряд ЗМІ вже писав про те, що у бандитських колах спостерігається пожвавлення у зв’язку з появою інформації про статки політиків і чиновників. Однак тут йдеться, звісно, про інше – якщо держава не виконує функції справедливого розподілу матеріальних благ, а країна загрузає в корупції, іноді доводиться активним громадянам виконувати цю місію. Тим паче, зважаючи на кількість людей, які вже побували на фронті і вміють поводитись зі зброєю.

Загалом, найбільше усі обговорюють зараз сценарій №2. Про перехід від етапу «показати» до етапу «пояснити походження» висловились «штатні» борці з корупцією – Єгор Соболєв та Мустафа Найєм, а також прем’єр Володимир Гройсман. «Тепер НАЗК повинно ці декларації проаналізувати, перевірити, це займе якийсь час, і надати свої висновки», - зазначив прем’єр, у якого «під матрацом» зберігається 4 млн. грн., понад мільйон доларів і майже півмільйона євро.

НАЗК при цьому попросив Мінюст прискорити реєстрацію документа, який регламентує контроль і перевірку е-декларацій. Як зазначив заступник голови Національного агентства з питань запобігання корупції Руслан Радецький, перевірка електронних декларацій чиновників буде включати перевірку походження зазначених коштів та повну перевірку декларацій.

Разом з тим, Антикорупційне бюро роз’яснило, що воно долучатиметься до перевірки декларацій в окремих випадках: за зверненням НАЗК, у відповідь на публікації в ЗМІ фактів незаконного збагачення, а також якщо виявлять відомості про незаконне збагачення  внесення завідомо недостовірних даних.

Стосовно наслідків, то юрист Сергій Войченко радить звернути увагу на історичний досвід вивчення декларацій: «30 жовтня 1653 року в Росії вийшов указ про скасування смертної кари для злодіїв і розбійників. Страту замінили покаранням батогом, відсіканням пальця від лівої руки і засланням до Сибіру. 

Указ ухвалив звільнити від смертної страти всіх розбійників і злодіїв, засуджених до неї за законами, що видавались з часів царя Івана Грозного. 
Проте в 1663 році вийшов указ, який приписував, що розбійникам і злодіям, «які доведуть до смертної кари», покладено відсікати обидві ноги і ліві руки — це набагато болісніше, ніж повішення. Для залякування відрубані кінцівки пропонувалося прибивати до придорожніх дерев».

Єдиним безболісним вибором в цій ситуації є перевибори, вважає директор центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Сиротюк. «Окрім програм партій, варто надрукувати всі електронні декларації їх представників. І більше жодної реклами, новин, джинси і дебатів… Наступний парламент мав би конфіскувати усі статки декларантів, що з'явилися між 2013 та 2016 роками… Інакше до декларантів у двері постукає Коліївщина. І ми знову можемо втратити країну...», написав він на своїй сторінці у Facebook.

Активіст Олександр Тертичний бачить вихід у запровадженні персонального мандату – схема персоніфікований голос виборця, який він віддав за конкретного політика, і який він при бажанні може відкликати. При накопиченні критичної маси «відкликань» голосів (наприклад, 30%), мандат депутата анулюється і переходить до іншої кандидатури.

Але насправді в Україні найближчим до реальності є сценарій №1, коли питання шалених статків найвірогідніше спустять на гальмах.

«Насправді ця картина статків – потужний інструмент для фахівців, для міжнародних інституцій, банківської та фінбезпекової сфери, це має перейти в професійну площину. Натомість у суспільства засоби реакції на це дуже прості: виступи в соціальних мережах, обговорення між собою. Тож усе залишиться як є, а наслідки, якщо вони будуть, ми відчуємо хіба десь через півроку», - вважає мистецтвознавець і галерист Євген Карась.

Коментар для «Вголос»

Дмитро Корчинський, політик, громадський діяч:

Тут є значний елемент шахрайства: частина (десь 2/3) задекларувала грошей, яких у них нема, з тим, щоб у майбутньому можна було обґрунтувати свої витрати. А частина (1/3) задекларувала менше статків, ніж у них є. Закон чи не найжорсткіший у Європі. І наша публіка, яка не звикла декларувати і платити усі податки, була поставлена в незручне становище.

Суспільство і так ненавидить владу, а тепер буде ще більше. Хоча загалом, мабуть, воно ковтне і цю історію. Думаю, Довбушів і Робін Гудів не варто очікувати. Бо хіба хтось сумнівався в тому що Порошенко мільярдер? Чи у Гройсмана є чималі кошти? Ясно, що у нього немає вдома стільки готівки – це без сенсу. Це спосіб легалізації майбутніх витрат.

Всі в ідіотському становищі. Це спосіб мазохістського задоволення – оці всі обурення. Думаю, ніхто не втрачає можливості познущатись над тими людьми, які мають більше влади і можливостей, і це правильно.

Вимагати довести походження цих грошей нема змісту, це неможливо зробити. Зміст цих декларацій – легалізувати майбутні витрати. Світова спільнота теж навряд чи нас каратиме – навпаки, має заохотити: зроблено було те, що вони вимагали, а може й навіть більше. Вони хотіли найбільш суворого закону про декларування, і ми його прийняли – він значно суворіший ніж у Франції і Німеччині. Всі задекларували свої статки. І в майбутньому антикорупційні органи з цим зможуть якось працювати. Тобто, усе зробили, задекларували, поставили себе у смішне становище, викупалися в лайні – це саме те, чого від нас очікувало міжнародне співтовариство. Думаю, нас навпаки мали б заохотити якимось збільшенням кредитів.

P.S. Ми свідомо не розглядали «конспіративних» теорій про те, що е-декларування нам нав’язали західні партнери з метою взяти за горло нашу злодійкувату верхівку. Бо виглядають вони радше бажаним варіантом, котрий дещо далекий від дійсності. Хоча журналіст Денис Бігус можливо й небезпідставно дивувався масовості і повноті задекларованих статків, яке, на його думку, могло відбутись під зовнішнім тиском…

 

Юрій Пелих, «Вголос»