Нещодавно у пресі з’явилась інформація, що Голова Офісу президента Андрій Богдан нібито тиснув на суддю Конституційного суду на користь Віктора Януковича. Раніше обурення людей у соцмережах викликав той факт, що Богдан на День Незалежності перебував на далеко не найдешевшому курорті світу в Сен-Тропе.

Інший член «Зе!»-команди Микола Тищенко регулярно потрапляє в епіцентри різних скандалів: то його помічниця не знає, як звуть першого Президента України, то він свариться із поліцією, то незрозумілими метафорами пояснює принцип формули Штайнмаєра.

Соратники Володимира Зеленського регулярно дають подібні інформаційні приводи для преси і теми суперечок для суспільства. Очевидним є факт, що всі ці історії, хоч поки не сильно, але все ж б’ють по репутації президента. То хто ж є «найтоксичнішими» у команді Зеленського, чому він їх не позбавляє посад і чим це може обернутись для нашого гаранта?

Про це ІА «Вголос» запитало у політолога Миколи Спиридонова, директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна та директора соціальної студії «Український барометр» Віктора Небоженка.

Хто із оточення президента є «токсичним»?

Віктор Небоженко:

Важко сказати, що ці люди є саме «токсичними». Вони просто намагаються переформатувати Зеленського під власні політичні погляди, все набагато складніше. Вони не просто псують рейтинг гаранту, а це їхня свідома позиція і я впевнений, що їхній вплив буде зростати.

Проблема в тому, що більшість тих, кого привів до влади Зеленський, не розуміють до кінця, куди саме вони потрапили і далеко не завжди вміють виражати свої політичні погляди. Ті самі Богдан, Дубінський і Тищенко вже давно у публічній політиці, вони блогери, вони часто виступають і тому вони не соромляться демонструвати власні погляди. Я не думаю, що вони вважають себе токсичними і, швидше за все, Зеленському доведеться із ними рахуватись.

Микола Спиридонов:

Що стосується Богдана, то наш народ вже забув  Азарова, тому ця інформація не дуже позначається на рейтингу президента. Народ більше обурює його схильність до гулянь. Маю на увазі Сен-Тропе на День незалежності і тому подібне, тобто розкіш. Це дратує наше суспільство, оскільки велика кількість українців живе, м’яко кажучи, не розкішно.

Також людей дратують і люди, які були в оточенні Порошенка. Той же Гончарук, який зараз є прем’єрміністром, під час передвиборчої кампанії  підтримував Порошенка. Команда Зеленського говорила про «нові обличчя», а зараз раптом почали говорити, що віцепрем’єрміністром може стати Яценюк, що Аваков залишився міністром МВС, бо він зможе вберегти владу від путчу.

Ще є велика кількість людей, які не були раніше у політиці, проте мають заплямовану репутацію. Наприклад, про Разумкова починають говорити, що він був у «молодих регіоналах».

В ідеалі, якщо команда Зеленського заявляла, що це будуть нові люди, то було б логічно їх шукати. Але проблема в тому, що потрібно мати певний досвід державоправління. Зовсім нові люди не факт, що зможуть в усьому розібратись. Тому і шукається певний компроміс між новими людьми і тими, хто має досвід.

Якщо говорити про фігури, то Богдан є однією із найтоксичніших для Зеленського. Особливо якщо врахувати, який він має вплив на президента, коли буквально щось шепоче на вушко.

Прес-секретарка президента  Мендель, наче токсичною не була, але зараз вона такою стає. Це відбувається не через її якісь зв’язки, а через те, що вона іноді говорить дивні речі і заважає працювати журналістам.

В українців, як правило, не настільки хороша пам’ять, щоб вони пам’ятали якісь попередні зв’язки, якщо їм не нагадують. Люди стали оцінювати політиків на рівні «подобається – не подобається». Якщо вже Мендель не подобається, то можна не звертати увагу на те, що в її біографії немає нічого поганого. Тому треба проводити моніторинг суспільного сприйняття, ті ж фокус-групи, опитування, і коли оточення президента явно забирає його рейтинг, то треба намагатися його змінити.

Чому і яким чином ці люди потрапили у команду «Зе!»?

В команді Зеленського є  13 груп впливу

Микола Спиридонов:

В команді Зеленського насправді є дуже багато груп впливу, перелік яких  деякі мої колеги навіть доводили до 13-ти. Це, може, трішки перебільшення, але там є, як мінімум, група впливу 95-го кварталу: оці весільні фотографи, над якими всі насміхались, вони ж не взялись нізвідки. Вони якимось чином перетинались зі співробітниками того ж 95-го кварталу. Також у команді «Зе!» є група впливу Коломойського, Пінчука, Сороса та інших. У «Слузі народу» є група впливу навіть Рената Ахметова, хоча він нібито не при владі. Тому коли зараз призначають, наприклад, заступника Генерального прокура, то виявляється, що він був одногрупником Богдана. Відповідно, влада отак обростає, бо кожен намагається туди тягнути тих, кого він знає. Якщо хтось отримує якусь посаду, то з імовірністю 95-99% ця людина вже є знайомою комусь, хто вже при владі. Це принцип «кума-брата-свата».

Олег Соскін:

Тому, що ці люди для Володимира Зеленського мають велику вагу і значення. Богдан – це людина, пов’язана з Ігорем Коломойським та усіма іншими політично-олігархічними елементами. Він також посередник між президентом і Азаровим з Януковичем. Його можна назвати таким собі «човником» у політичних процесах між президентом і усіма решта.

Шефір, я думаю, теж пов’язаний із різними тіньовими колами і кримінальними структурами, зв’язок із якими є важливим для Володимира Зеленського.

Що стосується Дубінського, то що він таке? Це просто смішно, він нічого не вирішує. Він не має ніякого значення, його можна порівняти із рибою, яка плаває на поверхні води і лише за течією.

Тобто, усі ці люди потрапили до команди Зеленського тільки через те, що вони представляють інтереси різних груп впливу, кланів та угрупувань.

Чому Володимир Зеленський не позбувається цих людей?

Віктор Небоженко:

Справа в тому, що у Зеленського одноразовий рейтинг. Це ж не імідж політика, який десять років йшов до влади і йому хтось заважає чи обвалює рейтинг. Я 25 років займаюсь соціологією і не можу сказати, що це є якийсь стійкий рейтинг, адже, фактично, немає ні партії, ні програми, нічого. Сам президент поки ще не сформувався як президент. Тому невідомо, в який бік усе піде, можливо, ці люди завтра стануть міністрами…

Зеленський не вважає негативною інформацію про Богдана, що він дружив із Азаровим і допомагав Януковичу. Всі люди, які, фактично, обвалюючи рейтинг президента, насправді влаштовують його і допомагають вирішувати певні завдання. Я думаю, що і вони це розуміють.

Ці особи не бояться Зеленського

А найпростіша причина полягає в тому, що ці особи не бояться Зеленського. Також є причини, чому він не може позбутись цих людей. Не виключено, що і їхні погляди частково співпадають із поглядами президента.

Микола Спиридонов:

Зеленському потрібна точка опори, у  нього немає політичного досвіду, хоч ця фраза вже давно є банальною. А от Богдан певний досвід має. Тому, коли Зеленський себе починає втрачати, Богдан може йому шепнути на вухо, як треба зробити. Це все одно, що людина, яка не вміє плавати, потребує, щоб хтось був поруч і притримував її, якщо вона почне тонути.

З іншого боку, позбутись Богдана можна, але це, по-перше, не сподобається Коломойському, а по-друге, де знайти близьку фігуру, яка буде щось підказувати? Тому, якщо Зеленський не змінює тактичні фігури, то значить йому складно і він поки що не знає, на кого їх міняти.

Авакова, виходить, теж можна зняти з посади, але ситуація на вулиці зараз не стабільна. Силовики, які призначені Зеленським, той же «легендарний» Баканов, зараз є фізично меншими, ніж представники МВС. Він зараз не готовий контролювати вулиці. Можливо, за кілька місяців він «обросте м’язами» і зможе виконувати таку функцію. Генпрокуратура взагалі не має відношення до порядку. Армія – застосовувати її буде недобре, плюс ще не зовсім зрозуміло, як армія сприймає свого нового Головнокомандувача. Тому хоч Аваков Зеленському і не подобається, але він пообіцяв не допустити масштабних протестів, тому його й тримають.

Склалась ситуація, коли не всіх можна швидко замінити і не всіх є на кого замінити. Коли я кажу, що немає на кого замінити, я маю на увазі не професіоналізм, а те, що нема «кума-брата-свата» на певну посаду. Поставити не «свою» людину на якусь посаду страшно, тому не завжди є така можливість.

Олег Соскін:

Володимир Зеленський просто не може їх позбутись. Ці люди є представниками величезних кланово-олігархіних груп. Це люди, яких направили, за яких заплатили і от вони представляють дуже потужні групи. Саме ці групи зробили так, що Зеленський прийшов до влади і зараз тримають його під контролем.

Можливо, ці люди навіть подобаються Зеленському, тому він їх і не звільняє. Я думаю, що у них співпадають погляди на багато які речі в житті. Подібне притягує подібне.

Чим це може обернутись для Зеленського?

Віктор Небоженко:

Поки що нічим, зиму Зеленський перезимує спокійно. А на весну може припасти обвал рейтингів, але не лише через цих людей, причин є багато. Це може бути провал переговорів з Росією (я не думаю, що будуть прийняті якісь рішення), ріст цін, ріст тарифів, кадрові помилки, перші великі корупційні справи, які будуть «роздуватись» у пресі – це все буде «вилазити» ближче до весни. Плюс будуть нові негативні інфоприводи він цих «токсичних» осіб. У сукупності усі ці фактори можуть серйозно обвалити рейтинги Зеленського.

Микола Спиридонов:

По-перше, Зеленський почне втрачати рейтинг і, як я розумію, вже потроху втрачає. Тут, звісно, не можна стверджувати, що це виключно його провина, просто в Україні будь-який президент з часом втрачає рейтинг. Таке було і з Кравчуком та Кучмою, і з Януковичем. Навіть якщо людина притомна і добре працює, з кожним роком ейфорія у суспільстві спадає і рейтинг починає падати. Така доля не омине і Зеленського. Відповідно, якщо його рейтинг впаде, то йому буде важче говорити з тією ж вулицею. Він вже зараз якось налякано виступає, хоча має рекордний рівень підтримки серед президентів.  А якщо рівень його підтримки буде складати 25% чи 10%, то йому вже будуть говорити, мовляв, «А чи не треба тобі, Володимире Олександровичу, Верховну Раду переобрати, а краще самому піти на дострокові вибори?» Тобто, з падінням рейтингу і підтримки, на президента стає легше тиснути. З часом до президента звикають опоненти і розуміють, як із ним боротись, просідає його рейтинг і він стає не господарем ситуації, а жертвою обставин.

Олег Соскін:

Я думаю, що сам Зеленський поки над цим не задумується і його це не цікавить. Йому байдуже на рейтинги цих людей, він вирішує загальні питання. Вони повинні виконати якісь завдання, отримати відповідні кошти, отримати якісь ресурси, вплив і позиції. Їхнє завдання полягає в тому, щоб змінити правила гри і підготувати майданчик для захоплення влади.

Роман Гурський, “Вголос”