Президент України Володимир Зеленський заговорив про черговий розпуск Верховної Ради. В ефірі одного з центральних каналів гарант заявив, що допускає такий хід подій — якщо депутати, і перш за все «слуги народу», відмовляться звільняти суддів Конституційного Суду.

«Якщо буде так, що це буде політичний колапс і реальний політичний конфлікт, і я побачу, що немає підтримки у Верховній Раді, а перш за все у «слуг народу», тому що вони йшли і, чесно кажучи, вони розуміють, що… вони ж нові… тому, все ж таки, вони завдяки мені стали депутатами і (завдяки) підтримці суспільства, голосуванню народу… але вони повинні розуміти відповідальність. Якщо ми підемо врозріз, ми будемо виходити з цього кута навіть таким шляхом (шляхом розпуску парламенту - ред.)» — зазначив Зеленський.

Про що насправді свідчать ці слова гаранта? Українцям слід готуватися до чергових виборів? Чи президент усього лише спробував налякати свою ж монобільшість? Про це «Вголос» запитав у експертів.

Володимир Фесенко, політолог:

Оскільки я був учасником цієї дискусії з президентом, можу сказати вам напряму, що і як він відповідав. Так от, жодної категоричності у його словах щодо розпуску Верховної Ради не було. І можна абсолютно точно сказати, що це не буде емоційною реакцією президента. Він буде діяти різноманітно.

Безумовно, ризик розпуску Парламенту існує. Про це мають пам’ятати всі депутати — насамперед від «Слуги народу» і «Голосу». Бо якщо Зеленський таки призначить перевибори — абсолютна більшість із цих людей втратить мандати. 

Але з того, що говорив президент, можу сказати, що це не є його першочерговим завданням. Він не збирається розпускати вже зараз Верховну Раду. Це швидше буде вже останній крок, якщо криза зайде в глухий кут. 

Президент висуває свою ініціативу про розпуск Конституційного Суду, наполягає на ній, але її немає в порядку денному Верховної Ради!

Зверніть, до речі, увагу. Президент висуває свою ініціативу про розпуск Конституційного Суду, наполягає на ній, але її немає в порядку денному Верховної Ради! Отже, за це не голосуватимуть цього тижня як мінімум. 

Тому спочатку, наскільки я розумію, буде напрацювання компромісних варіантів. Базовим є законопроект голови ВРУ Разумкова — про відновлення дії антикорупційного законодавства і початок роботи над його оновленням. Але можуть виникнути й інші ініціативи. Ну, наприклад, група юристів висуває пропозиції щодо оновлення закону про Конституційний Суд, де може бути змінена норма про розмір кворуму (щоби рішення могло бути ухвалене тільки кваліфікованою більшістю). Конституційний Суд, звісно, може це заперечити, але — це спосіб реагування. 

Отже зараз, скоріш за все, будуть ухвалювати законодавчі акти, які у більш м’який спосіб, без припинення повноважень суддів Конституційного Суду, зможуть розв’язати цей конфлікт. Однак якщо КСУ почне ухвалювати нові рішення, які руйнують проведені після Майдану реформи, тоді кількість тих, хто виступає за розгін суду, суттєво зросте і законопроект президента таки буде проголосованим. Поки ж він виконує функцію дамоклового меча. Він є, може бути задіяним, але не відразу. Він вказує суддям, що будь-які дії з надмірного перебирання влади на себе можуть призвести до відповіді. 

Крім того, треба зауважити, що президент натякнув: одним з варіантів розв’язання цієї кризи є добровільна відставка голови КСУ, який став символом корупційного реваншу. Я не впевнений, що Тупицький на це піде, але виглядає так, що це могло би сприяти нормалізації ситуації.

Олександр Кочетков, політтехнолог:

Заява Зеленського — поки що спроба психологічного тиску на депутатів. Бо за моєю інформацією, такого рішення ще немає. 

Зеленський насправді дуже не хоче розпускати Верховну Раду. Особливо після місцевих виборів, які показали, що його рейтинг суттєво впав, а рейтингу «Слуги народу» самого по собі не існує в принципі. Відповідно, на нових виборах, які, якщо і відбудуться — то в умовах неймовірної політизації і кризи — він фактично зазнає поразки. Отримає велику фракцію, але про жодну монобільшість уже і мріяти не доведеться. І може скластися ситуація, за якої він не сформує прихильної до себе коаліції, відтак просто втратить весь вплив. 

Словом, треба чекати голосування. Якщо вони проголосують — скажуть, що в країні правова криза. Якщо не проголосують — буде владна криза. Тоді всі зрозуміють, що таки так, президент не такий сильний, яким хоче здаватися. Відтак всі почнуть займатися розхитуванням ситуації. І все це абсолютно повністю гратиме на користь опозиції. При чому як проросійської (Медведчук після місцевих виборів кожних 10 хвилин на своїх каналах розповідає, що потрібно перезавантажити ВРУ), так і проєвропейської (у таборі Порошенка кричать про те саме, додаючи, щоправда, що і президента треба відразу переобирати). 

Якщо так станеться, країну, яка і так перебуває в економічному хаосі, в кризі, запустять ще й у передвиборчий хаос. Це може закінчитися доволі неприємним сценарієм. Тоді частина України повністю «ляже» під Росію, а ще частина — повністю «ляже» під Європу. А справжньої України як такої вже не буде. Коротше кажучи, нинішніми діями Зеленський повністю грає на користь своїх ворогів.

Віктор Небоженко, політолог:

Президентові треба було збирати більшість і голосувати за бюджет, а не насамперед кричати про розпуск Конституційного Суду. Це його велика політична помилка. Бо якщо він не збере антисуддівську більшість у Парламенті, то йому тим більше нереально буде зібрати більшість для ухвалення бюджету. Він хапається за нове завдання, не вирішивши попереднього. А це сам по собі дуже великий ризик.

Що ж до розгону Парламенту, це буде дуже складно. Розганяти Парламент можна за двох умов: або коли самі гравці хочуть іти на нові вибори, або коли в тебе є сильна політична сила. У Зеленського — ні того, ні іншого немає. 

Інша річ, якщо розгін Парламенту він хоче використати як креативну можливість зіскочити з посади президента. Оце вже інша розмова. Видно, що він втомився, що йому не подобається ця робота. Заплутався, важко, сумно. Хочеться піти з посади. Цілком можливо, що він вже заробив достатньо грошей і це йому більше не потрібно.

Де ви бачили політика, який приходить на телебачення і розкриває всі свої плани?

Та й в принципі, не треба настільки серйозно сприймати його слова. Де ви бачили політика, який приходить на телебачення і говорить правду, розкриває всі свої плани? Скоріш за все, це все лише гра на публіку.

Кирило Сазонов, політолог:

Зеленський вляпався у ситуацію, з якої тепер не може знайти виходу. Він пішов на жорсткий публічний конфлікт з Конституційним Судом України і створив таке становище, в якому переможців не судять, а той, хто програв — втрачає все. 

Якщо він протисне цей закон, який насправді не дуже відповідає Конституції, — він принаймні в очах людей виглядатиме переможцем, сильним лідером, який ламає через коліно тих, хто противиться. Якщо ж Верховна Рада не проголосує — а на цей момент, за моєю інформацією у нього лише близько 200 голосів — він програє. Він буде тим, хто сам пішов на конфлікт і програв. Тобто президентом, який нічого не вирішує, якого не слухає ні суд, ні власна фракція у Верховній Раді. З ним ніхто не буде рахуватися. Тому йому просто доведеться розпускати Верховну Раду, якщо вона його так підставить. Інакше — з нього всі будуть сміятися, він буде другим Ющенком в кінці його президентського терміну. 

Але найсмішніше в цій ситуації, якщо він все таки піде на розпуск Парламенту, не виключено, що хтось із депутатів відправить подання у той же Конституційний Суд. А вже той, у свою чергу, може визнати неконституційним цей розпуск Парламенту. Просто в піку президенту в рамках цього протистояння. Тоді буде дуже цікаво. 

У штабах партій і кандидатів (крім тих, хто готується до другого туру) всі йдуть у відпустку у зв'язку з закінченням кампанії виборів до місцевих рад. Наголошую: йдуть у відпустку. Їх ніхто не розпускає!

Крім того, треба звернути увагу, що у штабах партій і кандидатів (крім тих, хто готується до другого туру) всі йдуть у відпустку у зв'язку з закінченням кампанії виборів до місцевих рад. Наголошую: йдуть у відпустку. Їх ніхто не розпускає. Нікого не звільняють, ніхто не каже: «Ми зробили це, кампанія закінчилася, всім дякую, всі вільні». Навпаки — вони йдуть відпочити і провітрити мізки, щоб невдовзі повернутися на роботу і почати підготовку до парламентських виборів. 

Коли про позачергові парламентські вибори говорять політики або експерти, це можна сприймати як шум моря. Але коли серйозні гравці після місцевих виборів зберігають штаби - це зовсім інша справа. Просто тому, що цю роботу потрібно оплачувати. Відтак якщо практично всі серйозні партії готові не розпускати, а тримати всю структуру, значить про позачергові вибори до Верховної Ради ми вже говоримо всерйоз. І не тільки ми. Про це всерйоз говорять ті, хто ухвалює рішення.

У цьому ключі варто ще раз уважно подивитися на рейтинги партій вже через призму проходження в парламент. З лідерами все зрозуміло. У «Слуги народу», «Європейської солідарності» і ОПЗЖ впевнений всеукраїнський результат і індивідуальні завдання. «Слузі народу» дуже потрібно призупинити падіння рейтингу, а в ідеалі — домогтися його зростання. «Європейській солідарності» потрібно шукати всі резерви, щоб в ідеалі отримати хоча б на половинку відсотка більший результат, ніж отримає партія влади. Для цього потрібно не тільки творити добрі справи, але ще д»ушити союзників в обіймах» і щось робити з величезним антирейтингом лідера. Щодо ОПЗЖ…Ну, не знаю. Можна продовжувати колоти членів партії російськими сироватками, ще разів десять злітати до Путіна, але мені здається, що вони досягли стелі, витиснувши з «ватного» електорату максимум можливого. Голосу і РПЛ потрібно ухвалювати рішення: або вони приймають як данину статус позапарламентських партій до кращих часів, або вони борються за Верховну Раду принципово. Якщо принципово - це вимагатиме серйозних зусиль і коштів, тому що потрібно не тільки заманити виборців, які ще не визначилися, на дільниці, але і відкусити активних виборців у когось із лідерів.

Яна Федюра, "Вголос"