27 лютого Петро Олійник заявив про свою відставку з посади голови Львівської обласної організації НСНУ у зв’язку зі станом здоров’я.

Можна констатувати завершення періоду домінування НСНУ на Львівщині. Цей процес почався з відставки Олійника з посади голови ОДА, що підірвало економічну базу ЛОО НСНУ і обмежило адмінресурс, продовжився «справою Зварича», внаслідок якої Олійнику відрізали вихід на президента, і врешті-решт дійшло до його відставки. Фактично це був «удар милосердя» по партійній організації, позаяк Олійник був єдиною особою, яка могла особисто впливати на керівників місцевих парторганізацій, а також на представників влади, яких він сам і порозставляв в області після Помаранчевої революції.

Львівська обласна парторганізація НСНУ цілеспрямовано була вибудувана таким чином, що її опорою була одна особа – Петро Олійник. Він свідомо висував на чільні пости в ЛОО НСНУ таких людей, які за своїми інтелектуальними якостями стояли значно нижче не тільки за нього, але й за більшість пересічних членів партії. У такий спосіб Олійник убивав двох зайців: по-перше, не давав «рости» тим партійцям, які потенційно могли б скласти йому конкуренцію і «підсидіти» свого керівника, а по-друге – просував на чільні посади людей, які пов’язували свої кар’єрні успіхи тільки з Олійником і були йому особисто відданими. Йдеться насамперед про депутатів ВРУ Андрія Парубія і Володимира В’язівського, які за статусом претендуватимуть на лідерство в ЛОО НСНУ, можуть її очолити, однак не володіють ні інтелектуальними, ні фінансовими, ні адміністративними ресурсами для того, щоб ефективно нею керувати.

Щоправда, В’язівський, за інших рівних даних, має деякі переваги перед Парубієм хоча б у тому, що тривалий час був правою рукою Олійника в партійній роботі, а тому зберіг особисті контакти з багатьма районними парторганізаціями. Але це всього лише контакти, а не вплив, який мав Олійник.

Вірогідно, зовсім не проти очолити обласну парторганізацію голова обласної ради Мирослав Сеник. Приблизно рівний нардепам за статусом, він зробив кар’єру не без допомоги Олійника, але не був його конкурентом у партії і взагалі «розвивався» у паралельній площині – в інституті представницької, а не виконавчої влади. Сьогодні Сеник хотів би очолити обласну парторганізацію. Це йому потрібно не тільки для того, щоб зберегтися у великій політиці чи зі статусних міркувань, але й через те, що Сеник сьогодні тримається у кріслі голови облради не вельми твердо. На попередній сесії облради було прийнято рішення розглянути результати роботи тимчасової контрольної комісії щодо перевірки роботи Сеника на посаді голови Львівської облради. Очікується, що висновки комісії будуть не вельми приємними для Сеника.

На роль вождя ЛОО НСНУ могли б претендувати також Мандюк, Рущишин, Батенко, Колтик та багато інших діячів їхнього рівня, але навряд чи хтось із них здатен справитися з роллю лідера обласної парторганізації. На це є різні причини: за станом здоров’я, через відсутність ресурсів, тому, що мало відомий в партійному середовищі, або навпаки – занадто добре знаний своїми інтригами і тому не користуються авторитетом серед однопартійців.

Однак головна причина, що і претенденти на посаду «вождя» і – що важливіше – рядові партійці, пов’язують майбутнє партії не з опорою на власні сили, а з орієнтацією на якогось київського лідера, який би взяв їх «на хвіст» і у такий спосіб зберіг у політиці. Не виключено, що ті потенційні лідери, яким не вдасться очолити ЛОО НСНУ, поведуть за собою свої групки прихильників до різних київських вождів, які роздирають убогу «нашоукраїнську» спадщину на київському рівні.

Кожен з київських вождів не проти підсилитися за рахунок організаційного та електорального ресурсу ЛОО НСНУ і впливають на львівських партійців як за допомогою особистих контактів, так і своєю «програмою».

Програма В. Кириленка – «Брати! Не робимо ніяких різких рухів, зберігаємо рух у старому фарватері з кволим зсуванням вправо». В обласному НСНУ на нього орієнтується А. Парубій. Найменше з лих для партійних апаратників.

Програма А. Яценюка – «Орієнтація на молодого і перспективного вождя, який може далеко піти!» В ЛОО НСНУ на нього орієнтується Мандюк, можливо, Сеник. В недалекій перспективі призведе до переформатування парторганізацій під осередки «Фронту змін», заміни значної кількості обласних і районних партійних лідерів, яким нічого робити в нових структурах.

ЄЦ – орієнтація на адмінресурс і готовність співпрацювати з тим, хто дасть кусок хліба. Вибір для частини партійців, які перебувають на державній службі, а також тих, які хочуть туди потрапити. В’язівський. Батенко.

А. Гриценко – не зацікавлений у підборі партійних організацій. Наразі виказує очевидну нездатність творити власну команду. Якщо почне боротися за владу, його цікавитиме винятково електорат НСНУ, але аж ніяк не партфункціонери та парторганізації.

Розуміємо, що наші прогнози дуже приблизні, бо усім зазначеним панам байдуже на кого орієнтуватися – їм би тільки партійну печатку отримати, а потому застрибнути у якийсь вагон потяга, що завезе до корита.

І ще одна дуже суб’єктивна річ – спробуємо оцінити за 12-бальною шкалою перспективи для ЛОО НСНУ приходу до влади різних кандидатів

П. Олійник зразка 2006 року – 12 балів
П. Олійник зразка 2008 року – 6 балів
М. Сеник – 6 балів
В. В’язівський – 5 балів
А. Парубій – 3 бали
Я. Рущишин – 3 бали
О. Мандюк – 3 бали
Решта – менше 3…